Закарпатський люстратор виявився аферистом

габорПерш, ніж люструвати інших, почни з себе!
Деякі факти з біографії одного з люстраторів.

Нещодавно ЗМІ Закарпаття повідомляли про те, що представники так званої  «народної ради» І. Габор, В. Піпаш, В. Ільницький зустрічалися з головою облдержадміністрації В. Лунченком і передали йому список посадовців, які підлягають звільненню, з умовою, якщо він цього не зробить — з ним буде інша розмова!
Перш за все, виникає питання: коли, ким та, в який спосіб створена ця «рада»? Хто і за якими критеріями обирав її членів? Як подають ЗМІ, це відбулося шляхом складання і подачі списків “люстраторів” і “новорадівців” сумнозвісним мукачівським кланом з наступним “обранням” на мітингу чисельністю 120-150 осіб. Про яку “легітимність” таких виборів можна говорити? Хто перевіряв призначених “люстраторів” на предмет їхньої чесності, порядності, професійної відповідності тощо? Тому, перш, ніж люструвати інших, слід починати з себе — кожному з членів т. зв. люстраційного комітету» і так званої «народної ради».
Візьмімо для прикладу одного з названих “люстраторів” — І. Габора, який, нібито, “обраний” ще й головою якоїсь ради. Треба мати багато терпіння і часу, щоб лише перерахувати всі місця роботи цього “люстратора” і “головрадівця”. Рідко, коли він затримувався на основному місці роботи хоча 6 1-2 роки — і це багато про що говорить. Та найцікавіше те, що за останні 9 років він двічі звільнявся з роботи за грубе порушення трудового законодавства по одній і тій же статті Кодексу Законів України про працю — ст. 40 п. 4 — за прогули без поважних причин! Вперше це сталося 12 січня 2005 р., коли доцента кафедри соціальної роботи Хустської філії ВНЗ “Україна” Габора Івана Івановича звільнили з роботи за прогули без поважних причин, вдруге — 5 вересня 2010 р., коли в.о. заступника директора з науково-організаційної роботи Національного музею народної архітектури і побуту України І. І.Габор був звільнений з роботи так само — за прогули без поважних причин.
Рідкісний випадок, щоб людину з вищою освітою (не алкоголіка і не наркомана) двічі звільняли з роботи по одній і тій же статті — за прогули без поважних причин і, особливо, — що цієї честі удостоївся викладач вищого навчального закладу — педагог і наставник молоді!
Але повернімося до рідного Тячівського району “люстратора”.
Після звільнення з посади викладача Дубівського машинобудівного технікуму, у березні 1991 р. вірний ленінець Габор Іван Іванович призначається зав. оргінструкторським відділом Тячівського райвиконкому. Це у час, коли національно-патріотичні організації та свідомі українці боролися за незалежність України, а окремі, найсвідоміші, виходили з лав злочинної КПРС! Але й тут палкий пропагандист марксистсько-ленінського вчення протримався недовго — вже через 11 місяців його звільняють і призначають на іншу посаду — зав. Дубівським відділом соцзабезпечення Тячівського райвиконкому. Що натворив на цій, як і на попередній посаді, новітній “люстратор”, могли б розказати ті, хто з ним працював і спілкувався, для громадськості це було б дуже цікаво! Бо з останньої посади через два роки його звільнили “за власним бажанням у зв’язку з переходом на іншу роботу”. Яка це була “інша робота”, свідчить запис у трудовій книжці: у день звільнення (1 серпня 1994 р.) він прийнятий на роботу водієм ТОВ “Олена” (фірма “Олена” створена І. Габором у рідному селі Дубове, названа іменем його дружини Олени). Ось так із зав. відділом соцзабезпечення району Іван Іванович пішов “добровільно” працювати водієм власної фірми!
Вже через деякий час він [само]призначається директором своєї фірми, де “пропрацював” рекордно довгий час — 8 років. Люди, які мали стосунки з цією фірмою, можуть розповісти як про махінації та махінаторів, так і про кримінальні справи, і про обмани партнерів та різні афери. Так званому люстраційному комітету було б цікаво пролюструвати діяльність І. Габора у цій фірмі з часу її створення до наших днів.
Ще належить з’ясувати, де, коли, при яких обставинах і за які заслуги комерційного директора фірми “Олена” І. І. Габора знайшов тодішній голова Закарпатської ОДА В. І. Балога і призначив на посаду начальника управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації! Цей акт власник торговельної імперії “Барва” і губернатор області водночас вчинив через два місяці після звільнення І. Габора з попередньої роботи за статтею 40, п. 4 Кодексу 3аконів про Працю України — за прогули без поважних причин! Ось такий підбір кадрів і така мораль!  Але й на цій посаді великий “захисник” людей праці довго не затримався: вже через рік і два місяці, у квітні 2006 р., його звільнили. У згаданому управлінні досі працюють люди, які з жахом згадують 14 місяців правління І. Габора та спадщину, яку він залишив наступникам.
Чотиримісячні пошуки нової роботи привели майбутнього “люстратора” в Ужгород, де тодішній ректор М. Вегеш влаштував його на 0,5 ставки доцента кафедри соціальної роботи. Як працював напівставковий доцент в університеті і яких успіхів домігся — знають члени відповідної кафедри та його кумове з тодішнього керівництва університету….
Волею долі люстратору пощастило ще раз: у червні 2009 р. спритного чоловічка призначають виконуючим обов’язки заступника директора з організаційно-наукової роботи Національного музею народної архітектури і побуту України. При цьому він залишився працювати на 0,5 ставки і в УжНУ. Як встигав неборак щотижня з Києва до Ужгорода на роботу — збагнути важко, це могли б пояснити керівники названих установ та відповідні контролюючі органи!
Наслідком «бурхливої» діяльності І. Габора в Києві стало його звільнення з роботи через рік і три місяці за статтею 40 пункт 4 Кодексу Законів України про працю — за прогули без поважних причин! Вдруге за короткий час великий “люстратор” наступив на одні й ті ж граблі!
А чи й вдруге? Адже факти короткотермінового перебування І. Габора на численних посадах у багатьох організаціях є доволі промовистими!
Кажуть, що І. Габор довгий час очолював в області філію якоїсь партії (здається, УНП). Яких успіхів домагався на посаді першого секретаря обкому відповідної партії великий партійний діяч, свідчать результати багатьох виборів: ця партія в області набирала близько 1 % голосів, а в рідному Тячівському районі закарпатського генсека — ще менше! Оце така ефективність його партійної діяльності — подібно до того, як і на основній роботі!
Було б цікаво дізнатися і про “наукові” досягнення І. Габора, починаючи від його кандидатської дисертації, здається, з марксистсько-ленінської філософії і впродовж багатьох років, бо ніхто з філософів та представників інших суспільних наук не може пригадати жодної наукової статті цього “вченого”, не кажучи вже про хоча б однісіньку його книжку. Тут теж неозоре поле для люстрації “наукових” здобутків “люстратора”.
Де зараз “трудиться” наш герой — невідомо. Відомо тільки, що пнеться з усіх сил на посаду начальника управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, на якій він, як зазначено, у свій час “працював” трохи більше року, залишивши по собі недобрі спогади та купу проблем, які й досі доводиться розгрібати нинішнім керівникам управління. Ось для чого, виявляється, потрібна І. Габору роль “люстратора” і “голови ради”!
У цих намаганнях всіляко підтримує його інший “люстратор” і “член ради” В. Піпаш, багаторічна деструктивна діяльність якого відома і також заслуговує на увагу та повинна стати предметом відкритої люстрації — щоб громадськість Закарпаття знала своїх “героїв”.
Куди ми рухаємося знову? За що на Майдані гинули люди? Щоб до влади й надалі приходили пройдисвіти і негідники, пристосуванці, перевертні і казнокради? Прокиньтесь, люди! Таких “люстраторів” і “радівців” треба усією громадою вимітати з нашої української хати, гнати в шию! І чим скоріше, тим краще!
Іван МАЦЕЛЮХ

ua-reporter.com.ua


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

sixteen − 3 =