Аналіз Мінським угодам-2 дав ужгородський професор

лемакЙого на своїй сторінці у мережі Фейсбук дав доктор юридичних наук, завідувач кафедри Теорії держави і права УжНУ Василь Лемак:

Правовий аналіз Мінська-2 ще попереду, але перші враження від укладеного сьогодні є. Мінські домовленості-2 в силу досвіду невиконання мінських домовленостей №1 ейфорії не викликають.

По-суті, йдеться (ще раз!) про ті самі речі, але з деякими новелами: 1) припинення вогню; 2) відведення важкої техніки з конкретизацією (Смерчі, Торнадо, які є лише в Росії); 3) контроль за державним кордоном з боку уряду України; 4) виведення іноземних військ (крім російських, інших немає); 5) переговори про модальності проведення місцевих виборів в окремих районах Донецької і Луганської областей на основі українських законів. По суті – скасування всієї недавньої клоунади з виборами вождів на окупованій території; 6) визначення модальності відновлення соціально-економічних зв’язків, в тому числі соціальних виплат, в рамках правового поля України. Це нормально, бо після відновлення суверенітету на окупованих територіях і без цього починають діяти соціальні і пенсійні закони; 7) проведення конституційної реформи у вигляді прийняття і введення у дію нової Конституції (до кінця 2015 р.) з ключовою ідеєю децентралізації, з урахуванням специфіки окремих районів Донецької і Луганської областей. Нормально. Розширення місцевого самоврядування – це і так Україні потрібне, а про інше – не йдеться; 8) нарешті, помилування і амністія всіх осіб, причетних до подій у Донецькій і Луганській областях. Це не стосується державної зради на користь Росії. Подібне можна хоч десять раз обіцяти, але все рівно треба враховувати, що по убивствам не є строку давності.
Підсумуємо. Україна в особі свого Президента “в обмін за мир” не взяла на себе жодних зобов’язань, які би: 1) обмежували її суверенітет (наприклад, щодо зовнішньої політики); 2) призвели до прямої чи непрямої відмови від частини території.
Що добився Путін? 1) незрозумілої “специфіки” статусу кількох районів двох областей; 2) тисяч смертей своїх військовослужбовців (інші для нього – не тема для розмови); 3) по-суті, визнання де-юре себе агресором (вищевказаними пунктами про виведення іноземних військ та “Торнадо”).
Водночас, питання окупованого Криму вийшло на другий план і можливо це і є головна задача Путіна в ході російського-української війни.


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eleven − 10 =