«Зелений» шлях омріяних дипломів

З прадавніх часів корупція була двигуном прогресу. Можна ненавидіти чиновників-хабарників і разом з тим справно платити їм винагороду за кращу реальність. Можна кричати про чиновницьке свавілля і спокійно розраховуватися з ними валютою за зручну форму відносин, що посприяла розвитку бізнесу. Корупція всюдисуща і недоторканна. Її не можна перемогти, неможливо не помітити через недосвідченість, важко проконтролювати і зовсім марно боротися з нею, оскільки боротьба з корупцією часто нагадує атаку проти самого себе.

Незважаючи на всі законодавчі й морально-етичні норми, які пропагує українська влада, проблема корупції не втрачає своєї актуальності. З нею стикався кожен – у державних установах, лікарнях, на дорогах чи в освітніх закладах. Але, за офіційною статистикою, боротьба з корупцією швидше призводить до збільшення сум у конвертах, ніж до більшого опору населення. Найбільш вразливими сферами для хабарників залишаються освіта й медицина – саме тут відбувається кожне п’яте зловживання владою.

Побори на порозі

Перед майже гамлетівським питанням: платити чи не платити – батьки абітурієнта опиняються вже тоді, коли їхній син чи дочка збирається вступати до вищого навчального закладу. І йдеться не лише про роздуми: давати чи не давати хабар за вступ до ВНЗ. Багато батьків серйозно задумуються над тим, чи не простіше буде вчити дитину за контрактом. Але ж не всі можуть собі це дозволити. Підраховано, що коли рік навчання коштує 5-7 тисяч гривень (а це середня вартість «контрактів» у київських ВНЗ), то тільки один день перебування в стінах елітного закладу для студента «влітає» в 40–60 гривень. А якщо дати мзду перед вступом, щоб дитина вчилась на бюджеті? «Такса» в такому випадку може сягати половини вартості чотирьох років за контрактом – тобто двох-трьох тисяч доларів, які йдуть у кишеню «доброго дядечка» з адміністрації державного університету. Часто батьки хочуть таким чином «влаштувати» своє чадо, тож самі ідуть на свідомий злочин. В іншому випадку батьки можуть стати жертвою «наїзду». «Хоч як би добре не склала дитина іспити, ви ж розумієте, які часи, – обробляє батьків зловмисник. – Без п’ятисот доларів студентом на державній формі навчання не станете нізащо».

Неабияку моральну підтримку надала цьогорічна новація – «гаряча лінія» Міністерства освіти і науки, що працює у період вступної кампанії, телефон якої оголошують по радіо і в пресі.

Данина знанням

Поширені побори і в процесі навчання. Діє схема «стягнень за оцінку» приблизно так: напередодні іспиту стурбований студент, найчастіше староста, сповіщає групі, що рівень знань – провальний, половині групи викладач збирається поставити двійки, але справі можна зарадити, скинувшись по 50 гривень. Студент-посередник отримує від викладача свої 5 процентів.

Усний іспит і справді має ширші можливості для зловживань. «Двійку» на усному іспиті дуже складно оскаржити, а викладачам потрібну оцінку значно легше «натягнути». Ось чому в освітньому Болонському «європросторі» більшість поточних екзаменів студенти складають у формі письмових тестів або есе. Викладач-хабарник не кидатиме в обличчя студентові слів про нульові знання – написаного пером не виволочиш і волом. І цю тенденцію підхоплюють у багатьох українських «вишах».

Студенти – теж не янголи

Слід наголосити і на тому, що зловживання відбуваються не лише матеріальні й не тільки з боку викладацького складу. Викладачі з досвідом кажуть, що мораль і етику в навчальному процесі формує і сам студент. «Жертовні приношення» відбуваються, наприклад, після того, як під час іспиту в екзаменованого знаходять шпаргалки чи інші «першоджерела». За правилами, такому студенту відразу треба ставити «незадовільно» без права апеляції чи перескладання. Фактично ж, буває по-різному.

Хабарі з «доброї волі»

Українці визнають існування практики корупційних дій у навчальних закладах, але ставляться до цієї ситуації без засудження й без яскраво вираженого негативу. При цьому вони не вважають, що є співучасниками процесу порушення закону: тільки 10% опитаних вважають подарунок хабаром. Такі результати телефонного опитування Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна були оприлюднені в ході прес-конференції на тему: «Корупція в системі освіти України», повідомляє ЛігаБізнесIнформ. Це дослідження показало, що 69% респондентів не усвідомлюють практичної сторони своїх дій. Зокрема, вони дають хабарі або дарують подарунки, тому що «так заведено», тобто для більшості опитаних подарунки вчителям стали так званим подарунком для освіти. Крім того, ірраціональність дій демонструє й той факт, що 64,2% респондентів вважають, що подарунки педагогам не впливають на оцінки школярів.

Нагадаємо, на сьогоднішній день корупція під час здачі вступних екзаменів у ВНЗ є найбільш поширеною в сфері освіти України. Зокрема, це виявляється у використанні протекціонізму, кумівства та особистих зв’язків. На другому місці за корумпованістю виявилися випускні екзамени в школах. Так, для їх успішного складання майбутні абітурієнти залучали родинні зв’язки, пропонували хабарі й подарунки шкільній адміністрації, вчителям.

Крім того, 75% українців відповіли, що «роблять подарунки вчителям з власної ініціативи». Тоді як кожен п’ятий респондент зізнався, що робив ці подарунки під тиском. Дослідження показало, що грошові подарунки опитані роблять рідко – тільки 12,5% заявили, що давали гроші вчителям. Близько 5% респондентів дарували педагогам ювелірні вироби, а більшість киян вважають за краще дарувати вчителям кондитерські вироби. За результатами дослідження, книжки дарують педагогам так само рідко, як і алкоголь або побутову техніку (менше ніж 5% опитаних).

Бій з тінню     

Боротися з хабарництвом у навчальних закладах непросто. Адже у більшості випадків грошові розрахунки влаштовують і студента, який нібито економить таким чином час і нерви, «підстраховується» та має якісь гарантії, що його не «зріжуть» на дипломі. А викладачів на «гріх корумпованості» штовхає сама держава, адже не секрет, що заробітна платня вчителів, науковців, професорів досить низька. До того ж, часто викладач розуміє, що студенту потрібні не знання, а диплом. Отож виходить, що корупція в сучасному українському суспільстві сприймається як органічне, природне явище. Проблема начебто і є, але боротися з нею чи то не поспішають, чи то і не хочуть. У свідомості громадян давно проросли уявлення про те, що корупція – нормальне суспільне явище, тому на рівні повсякденного сприйняття критичного ставлення до неї немає.

Будемо сподіватися на те, що держава згадає про педагогів та забезпечить їм «людські» умови проживання. Наприклад, у Японії робота у сфері освіти вважається найпрестижнішою. Працювати вчителями, викладачами і навіть вихователями в дитячих садках ідуть найкращі студенти. І не лише тому, що оплата цих професій там достойна, а й тому, що вона користується великою повагою, бо люди, які працюють з дітьми, формують майбутнє країни.

Наталія Гончарова,

студентка Сумського державного університету


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 2 =