П’ять випадків на які поширюється процедура податкового компромісу:

По-перше, це випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у відповідних податкових звітних періодах до 1 квітня 2014 року.

По-друге, випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов’язань у разі, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки;

По-третє, випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ не узгоджені відповідно до норм Податкового кодексу.

По-четверте, неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура адміністративного оскарження.

По-п’яте, неузгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового оскарження.

Слід зазначити, що податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 ПКУ застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Процедуру податкового компромісу визначено Методичними рекомендаціями щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженими наказом Державною фіскальною службою України  від 17 січня 2015 року № 13 з яким ви можете ознайомитись перейшовши за цим посиланням: http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/podatkove-zakonodavstvo/nakazi/63517.html.