Відомому закарпатцю – 50

6_ДосякПоліграфіст, видавець, громадський діяч, просвітянин
До 50-річчя від дня народження Богдана Досяка
8 березня 2014 р. зустрів свій полудень віку відомий на Закарпатті поліграфіст, видавець і громадський діяч, просвітянин Богдан Васильович Досяк.
Народився Богдан Досяк у мальовничому прикарпатському селі Верхній Лужок Старосамбірського району на Львівщині на березі Дністра. Навчався у Верхньолужецькій восьмирічній (1970 – 1978 р.), згодом у Стрілківській середній (1978 – 1981 р.) школах. Разом з тим закінчив Старосамбірську музичну школу по класу баяна і труби. Пас корови на пасовищі, як і всі діти (звісно з баяном). В дитинстві часто бувало вечорами збирав під грушею статечних сусідів і розтягував міхи баяна: «За нашов стодолов видно чуже село…», «Гуцулко Ксеньо…», «Ой, там на горі Січ іде…» та ін. Під час навчання був учасником духового оркестру, ансамблю народних інструментів. Грав у сільському клубі на танцях.
Після закінчення середньої школи готувався до вступу в Дрогобицький педагогічний інститут на фізико-математичний факультет, але, може й на краще, доля завела у Львівський поліграфічний інститут ім. Івана Федорова, який закінчив у 1986 році з дипломом «Інженер-механік поліграфічних машин», був направлений на роботу у м. Красноярськ («всесоюзний розподіл») у видавництво обкому партії «Красноярский рабочий» на посаду головного механіка газетного комплексу. Треба сказати, що тоді газети виходили не такими тиражами, як нині. Наприклад, газета «Труд» друкувалась накладом 5 млн. примірників. Починався друк о 16.00, закінчувався об 11.00 наступного дня. І так п’ять днів на тиждень… Всього друкувалося 28 найменувань газет: «Известия», «Правда», «Комсомольская правда», «Труд», «Сельские вести», «Советская Россия», «Красноярский рабочий», «Красноярский комсомолец», «Аргументы и факты», «Семья» тощо.
Восени 1986 року був призваний в армію. Потрапив на Далекий Схід, в Уссурійський край (поселення Краскіно) у типографію дивізійної газети «За родину», де прослужив на посаді начальника друкарні півтора року.
Після армії ще рік працював у Красноярську. У 1988 році був направлений у Москву на 1,5-місячні курси підвищення кваліфікації в Науково-дослідний інститут проблем поліграфії.
У той час у Москві піднімалася хвиля національно-визвольного руху. На стадіоні в Лужниках збирались майже кожен день багатотисячні мітинги. Стадіон майорів кольорами національних прапорів усіх національностей Союзу, серед них чи не найбільше було українських – жовто-синіх. Звісно, що потягнуло його до них. Познайомився з братами Горинями та іншими земляками. Збирали підписи під відозвами. Часто приїжджали і виступали Борис Єльцин, Харитон Попов з Москви, наші земляки, білоруські, молдавські та інші громадсько-політичні діячі.
Зрозумів, що бути в такий час в Сибіру, коли твориться нова історія України, для нього неприпустимо. Твердо вирішив перебратись ближче до рідного дому.
У 1989 р. переїхав в Ужгород. Працював слюсарем, інженером по обладнанню, головним механіком у видавництві «Радянське Закарпаття».
Тоді познайомився з просвітянами: Павлом, Михайлом і Дмитром Федаками, Віктором Бедьом, Омеляном Росулом, Йосипом Баглаєм, Борисом Сливкою, Олександром Оросом, Євгеном Ясінським, Петром Скунцем, Степаном Пойдою, Ігорем Гаврилівим, Іваном Козаком, Миколою Вовком, Михайлом Басарабом, Василем Заяцем, Петром Тракслером, Василем Шерегієм, Миколою Гнатюком та багатьма іншими.
1993 року разом з поліграфістами Євгеном Байлою і Романом Будзьом Б. Досяк заснував першу приватну друкарню в Закарпатті ТОВ «Колір прінт». Більше півроку вибивали дозволи з Державного комітету України у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі в Києві, Управлінні внутрішніх справ Закарпатського облвиконкому в Ужгороді. Адже видавали згоду на відкриття і функціювання друкарні у дозвільній системі МВС, так як і на право носіння вогнепальної зброї.
Першочергово взялись за переклад на українську мову і друкування бланків для обласної і міської поліклінік і лікарень, податкової інспекції, накладних, рахунків, платіжних доручень для різних підприємств і організацій Закарпаття тощо. Згодом орендували виробничі приміщення в Ужгородському державному університеті. Тут Богдан познайомився з багатьма вченими, професорами, викладачами – Іваном Сеньком, Володимиром Задорожним, Степаном Пеняком, Юрієм Туряницею, Миколою Вегешом, Маріаном Токарем, Андрієм Федорішком та іншими.
Видавали навчальні та методичні посібники, наукові збірники, матеріали науково-практичних конференцій для університету, збірники поезій, пісень, публіцистичних матеріалів, біобібліографічних покажчиків. Серед авторів і упорядників – Петро Скунць, Павло Федака, Василь Зубач, Павло Чучка, Маріан Токар, Йосип Баглай, Петро Тракслер, Софія Сорока, Олена Почекутова та ін.
Активну участь, як один із засновників, разом з Василем Шерегієм, Євгеном Ясінським, Василем Костюком, Миколою Вовком, Євгеном Байлою, Омеляном Росулом, Олександром Оросом та іншими активістами, брав Богдан Досяк у створенні та організації роботи Закарпатської обласної кредитної спілки «Бескид», яка до сих пір успішно працює на цій ниві, дотримуючись девізу «Свій до свого – по своє».
Він був одним із засновників клубу «Червона калина», де проводилися зустрічі з багатьма відомими людьми Ужгорода і Закарпаття.
Згодом у Народний Дім «Просвіти», який Ужгородська міська рада повернула у власність Закарпатському крайовому товариству «Просвіта», переїхала і друкарня «Колір прінт».
При активній участі Богдана Досяка було здійснено видання кількох Наукових збірників товариства «Просвіта» в Ужгороді, окремих наукових збірників Ужгородського краєзнавчого музею, розпочато видання газети крайового товариства «Просвіта», яка виходить до нинішнього часу. Серед здобутків особливо слід відзначити видання спогадів колишнього політв’язня, відповідального секретаря Закарпатської організації Всеукраїнського товариства репресованих та політв’язнів Омеляна Росула «Дорогою долі», колишнього політв’язня Петра Тракслера «Обережно, гранати», збірки поезій Петра Скунця «Один», біобібліографічного покажчика Павла Федаки (до 60-річчя від дня народження), книги «Неповторні зустрічі» відомого українського громадського діяча, народознавця, краєзнавця Євгена Паранюка, збірників статей вчених, журналістів, громадських, культурних і політичних діячів про життя і діяльність відомих у краї людей тощо.
У Закарпатському інституті післядипломної педагогічної освіти він з 1-го номера видавав обласну газету «Слово вчителя».
Пізніше працював майстром цеху на поліграфічному комбінаті «Патент».
З 2006 року працює в Ужгородському національному університеті на посаді директора видавництва «Говерла», останні півроку 2013 р. – провідним спеціалістом.
Видавництво «Говерла» досягло помітних успіхів у випуску наукових вісників, зокрема таких серій, як «Історія», «Фізика», «Математика та інформатика», «Філологія», «Соціальні комунікації», «Хімія», «Право», «Економіка», «Політологія», «Педагогіка», «Медицина», «Біологія». Видаються також навчальні посібники та науково-методичні матеріали для забезпечення навчального процесу в університеті.
Не можна не згадати плідну працю Б. Досяка у рамках діяльності крайового товариства «Просвіта». У різний час, упродовж багатьох років, він був (і досі є) членом ради, членом і головою ревізійної комісії товариства, учасником чисельних просвітянських заходів у Народному Домі «Просвіти», активним помічником в організації відзначення пам’ятних дат історії Закарпаття, ювілеїв визначних учених, громадських, культурних і політичних діячів, видавцем різних просвітянських видань тощо. У його конкретній, корисній для справи діяльності, проявляється справжній, а не декларований, патріотизм, готовність допомогти у будь-яких гарних громадських починах. Уявити «Просвіту» без Богдана Досяка зараз вже неможливо.
Усіх, хто знає Богдана Васильовича, приваблює його любов до рідної української пісні, толерантність, пошана до людей, шляхетність, скромність, безкорисливість.
Сердечно вітаючи ювіляра з полуднем віку і дякуючи йому за багаторічну самовіддану працю на ниві української поліграфії, громадського і культурно-просвітницького життя Закарпаття, щиро зичимо йому у здоров’ї, життєвих гараздах і подальших творчих здобутках многії і благії літа.
Павло ФЕДАКА,
голова крайового товариства «Просвіта»


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

four + nine =