В Колочаві висадився військовий десант

колочаваПриїхав віз із німцями і пішла на всі боки весела… стрілянина
У селі Колочава Міжгірського району чергові туристи емоційно почали знімати фотоапаратами відомий пам’ятник заробітчанам. На них сердито мукала гірська корова, заявляючи про своє первісне право на пам’ятку. Та, попри певне невдоволення ВРХ, у селі десяти музеїв і двадцяти пам’ятників минулої неділі тутешній народний депутат України п’ятого і шостого скликань Станіслав Аржеввітін організував масове театральне дійство до 70-річчя висадки на гору Менчул партизанського десанту під командуванням угорця Ференца Патокі в далекому 1943-му.
Дівчинка в білому платті їхала на старому чорному велосипеді по кам’янистій вулиці й зовсім не думала про це, але за кілька годин і її втягнуло у вир роковин, які стали святом для всього села й гостей, що прибули сюди звідусіль. Навіть із Англії (другий фронт усе-таки!).
На теренах низки музеїв, одразу за різьбленою брамою, на дереві висів справжній парашут, що показував близькість до допитливих гостей розвідувальної групи «Закарпатці», посланої з фронтової Москви. Сільський голова Василь Худинець теж із великим інтересом розглядає, відхиливши набік парашутні стропи, намет вікопомного десанту.
– Десантувалися наші земляки з вісімнадцятого на дев’ятнадцяте серпня, – розповідає ставний Станіслав Аржевітін. – Усього їх було семеро. Єдино вцілів з усіх Іван Ловга. Син його Василь зараз видав книгу про свого батька, її ми теж презентуємо сьогодні громаді. А на Менчул, за гору Красна, віднесемо наші квіти.
Нагодився на це й згаданий Василь Ловга:
– Так, сивочолий Менчул першим прийняв сімох чоловік із розвідувальної групи, яку підготувало Міністерство державної безпеки в Москві. Готувалися повний рік. До місця доставив військово-транспортний літак американського виробництва. Їх дії мали вплив на Підкарпатську Русь та Угорщину на завершальному етапі війни. Головним завданням було – розвідати неприступну лінію Арпада. Донесення про це надійшли до тодішньої столиці. Групу готував генерал Павло Судоплатов. Патокі ж у минулому був австро-угорським офіцером. Надалі він схиляв високих посадовців своєї країни до виходу Угорщини з війни. Щоправда, після Менчула завдання Москви щодо створення партизанських загонів у нашому краї здійснити не вдалося. Тільки мій батько Іван Ловга створив в Іршавському районі партизанську групу з 29 чоловік, і при визволенні радянськими військами Закарпаття вручив генералу Петрову трофейний «вілліс».
…А тим часом розгорталося на всіх обертах театральне дійство. На Менчулі висадилися розвідники. Ворог стривожений. До старости Колочави прибуває фашистський генерал (Аржевітін):
– Де партизани? – запитує.
– Які партизани? – на місцевій говірці дивується пан старости. – Мадяри в нас були, траплялися чехи. А партизанів?.. Ні, не було.
Знеможений від безплідності пошуків, фашистський генерал нарешті несподівано, під регіт всього чесного народу, вигукнув:
– Гітлер капут! Сталін капут!
Але всіх усе ж послав своїх гітлерівців за партизанами в хащу, щоб «до капуту» не розслаблялись і службу свою знали.
Відтак очільник Закарпатської обласної організації Національної спілки краєзнавців України Михайло Делеган представив щойно видану книгу сина десантника на Менчул Василя Ловги. До речі, пам’ятний знак на горі Менчул теж був відновлений за кошти С.Аржевітіна. Останній сказав у кулуарах:
– Складна і непевна доля цих розвідників. Навіть Патокі одного разу сказав: «Якби я знав, що за групу набрав – я б розстріляв усіх ще в Москві на аеродромі перед вильотом…» У кожній із ситуацій, зрештою, допоможе розібратися час. А ми, для виховання підростаючого покоління, не повинні забувати історичних подій, які діялися на теренах нашої області.
…Дійсно, в різних «білих плямах» ще розбереться допитливий сучасник і його нащадок. Лише варто з краєзнавчою пильністю С.Аржевітіна, М.Делегана, В.Салтикова, С.Федаки берегти і фіксувати в своїх дослідницьких роботах без перекручень свідчення першоджерел. І все стане ясним у кожній справі. З розвідниками теж. Бо поки що і Василь Ловга назвав книгу не «Десант на Менчул» (виділення наше. – Авт.), розповідаючи про доконане історичне явище, а «Десант над Менчулом». Від цього в уяві виникає віртуальний образ десанту, що вилетів таки з Москви, але й досі не приземлився, витає собі над Менчулом і чекає сигналу на приземлення.
Василь ЗУБАЧ,
з Колочави Міжгірського району


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + 13 =