Categories Новини

НЕ МОЖНА ГЕНДЛЮВАТИ МАЙБУТНІМ ДІТЕЙ

Рівень узаконення несправедливості впливає на темпи розвитку суспільства.

Важко говорити про мудрість людини, якщо вона свою поведінку та діяльність виправдовує законами світу цього. Адже досвід підказує, що сучасні закони дуже часто можуть бути недолугими, шахрайськими, або навіть злочинними. У всі часи закони відображали сутність та прагнення тих, хто їх творив і впроваджував. Творці законів немовби регламентують норми взаємостосунків у суспільстві і чим нижчий вони мають рівень свідомості тим більшу загрозу вони можуть створити для країни.

Тому кожний політик будь-якого рівня, у першу чергу свої вчинки зобов’язаний узгіднювати із тими законами, на основі яких базуються моральні цінності.

Відлуння мовного закону Ківалова-Колісніченка у Виноградівській районній раді та інтерв’ю голови Виноградівської РО КМКС Й. Борто в газеті та на сайті «Новини Виноградівщини» від 19 січня, зобов’язує поділитися міркуваннями з громадськістю. Тим паче, що депутати Закарпатської обласної ради також у даному спрямуванні не сприйняли державницької позиції.

Колись Святий Августин висловив думку, що поганими часи не бувають, їх люди такими роблять. Тобто ми всі є взаємозалежними і якщо в кожному із нас будуть домінувати негативні риси, спровоковані чиєюсь поведінкою чи діями, лиха не оминути. Бо розум, свідомість, страждання, добро та зло є тісно пов’язані між собою. Єдиний шлях уникнути проблем – навчитися приймати виважені рішення. Європейська демократія це підтверджує. Зрозуміло, що вона не є досконалою, але з поміж інших систем взаємостосунків, в ній значно складніше узаконити несправедливість. Тобто, якщо вдивитися в основу побудови відносин в будь-якому суспільстві, то напрошується думка про те, що рівень розвитку його залежить від того, наскільки важко в ньому узаконити несправедливість. Більше того, відношення до правди визначає розвиток або занепад сім’ї, родини, громади чи то нації, воно немов би є базовою складовою моральних цінностей. Для того, щоб правда мала право на існування в нашому середовищі необхідно щоб до неї був доступ.

Це в першу чергу доступ до інформації та дискусії. Дуже прикро, що шановний Й.Борто, у своєму висловлюванні «просимо політиків не грати на мовному питанні в політичні ігри», практично заперечує обговорення мовного питання для широкого загалу. Виходить що зараз будь-яка думка з приводу мовного питання може бути зневажена висловом «політичні ігри». Хіба сьогодні, коли так інтенсивно розвиваються технології, ми не зобов’язані змінювати своє відношення до політики? Адже вона визначає принципи взаємостосунків, як внутрішніх так і зовнішніх. Не чужа, а наша історія свідчить про наслідки однобокого відношення до політики. Йдеться про радянський період, коли займатися політикою було дозволено тільки більшовикам. Хіба не щемить в грудях від інформації з архівних документів про тодішні події? Хіба не та політика привела до немовби прихованої зомбованості всього суспільства. Коли одні полохливо і спаралізовано спостерігали за тим, як інші в ейфорії немов під якимось дурманом з реготом винищували найкращих. Винищували тих, хто мав здатність генерувати ідеї, хто намагався свої дії узгіднювати з моральними принципами. Взагалі-то, якщо вдатися до більш глибшого аналізу нашої історії, то можна прийти до висновку, що сьогоднішня ситуація є наслідком діяння тих, хто себе ототожнював із розумом, честю та совістю епохи. Це вони – комуністи, брати наші слав’яне і їхні кадри, які вирішували все, довели економіку країни з могутнім потенціалом до колапсу. То ж мабуть, все таки доцільно прислухатися до думки, що в правді, якою би вона не була, закладена можливість для оновлення, що шанобливе ставлення до неї сприяє духовному відродженню не тільки людини, громади чи нації, але і їхнім нащадкам, а зневажливе навпаки – супроводиться прийняттям недолугих рішень та вибором хибних цілей. Показовим в цьому спрямуванні є рівень життя і відповідно відношення німців до Гітлера та росіян до Сталіна. Насправді, людина по своїй природі не повинна би вшановувати зло, бо в цьому прихована небезпека виродження. Сьогоднішні комуністи разом із своїми сателітами по духу не змінились, так як відношення до правди в них залишилось спотвореним, інколи навіть знахабнілим , це не можна не враховувати.

Громадська потреба повинна оцінювати важливість закону.

Для того щоб говорити про користь від «мовного» закону для простого угорця необхідно хоча би поверхово ознайомитися з проблемами, які він має. Виявляється що левова частина їх пов’язана із незнанням державної мови. Тому через те, що в законі не є відображені стимули, які би заохочували до вивчення державної мови він принесе більше незручностей і напруження, а ніж користі. На сьогодні особливо в незручному становищі знаходяться угорці, які не знають державної мови навіть на примітивному рівні. Це в першу чергу стосується угорсько-мовних сіл, адже навчання в їхніх школах проводиться на угорській мові. Тому всі вони є залежними від тих, через кого отримують інформацію. Ними легко маніпулювати, так як інформація може бути неповною, незавчасною чи, навіть, викривленою. Про це свідчать минулі вибори. Не доцільно би автору інтерв’ю говорити:»Якщо Україна є дійсно правовою державою і т.д.». Коли демократія в угорсько-мовних селах знаходиться на непристойно низькому рівні. Коли багатьом мешканцям цих сіл, страх за своє становище не дозволяв йти працювати членом ДВК від Об’єднаної опозиції. А в селах Петрово, Бобове та В. Паладь доукомплектовувати членів ДВК від Об’єднаної опозиції необхідно було з інших сіл. Ми повинні усвідомити, що нам всім гуртом обирати тип відносин у нашому середовищі. Від нас залежить європейським він буде, чи азіатським.

На сьогодні реальність вказує на те, що несправедливість надзвичайно комфортно себе почуває в нашому середовищі. Сила яка впроваджує такі норми взаємостосунків отримала велику підтримку на Сході України та в угорсько-мовних селах нашого краю. Якщо позицію російськомовних громадян Сходу можна пояснити місцем розміщення та історичною залежністю, то позицію наших угорців можна пояснити тільки масовою дезінформацією. Незнання ними державної мови приводить не тільки до гальмування розвитку суспільства, але і до суттєвих незручностей для кожного угорця. До прикладу, якщо росіянин зі сходу на будь-якій території України зможе спілкуватися із тамтешніми мешканцями, бо специфіка мови така, то угорець, без сторонньої допомоги цього зробити не може. Тому перед ними всіма держава є в боргу. Дитина яка народилася в Україні має право знати державну мову і держава зобов’язана їй в цьому сприяти. Батько, який цьому протестує, і не є представником циганської народності, піддається тиску або є від когось залежним. Інакше пояснити дану ситуацію надзвичайно складно. Якщо з Угорщини приходять дотації тільки тим школам в яких ведеться навчання на угорській мові, то в цьому мабуть можна вбачати втручання однієї країни у внутрішні справи іншої. Якщо від такої допомоги дитина має незручності в майбутньому, через складність адаптації в суспільстві, то терміново необхідно усувати такі перешкоди.

Не можна гендлювати майбутнім дітей. Ми вимушені вірити, що наші діти незалежно від національності будуть кращими за нас. Наша задача намагатися не на словах а на ділі знешкодити між ними мовний бар’єр. Це можливо тільки шляхом спілкування та дискусій на різних рівнях і в різних формах, при зустрічах та в ЗМІ. Нам є про що говорити, бо правда на всіх нас тільки одна. Ми повинні навчитися її шанувати і на це налаштувати тих, хто прийде після нас. Нам не можна забувати, що витоки європейської демократії з християнства і в ньому можна знайти шляхи вирішення наших проблем. Ми вимушені навчитися відокремлювати людину від її позиції та вчинків. Якщо в них є хиба чи небезпека ми зобов’язані їм протистояти,якою б близькою чи рідною людина не була, бо тільки в цьому є запорука успіху.

Михайло Лісіцкі

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *