Мед на Тячівщині має свою специфіку

медНі для кого не секрет, що на Тячівщині мешкають талановиті художники, різьбярі, народні умільці та хазяйновиті фермери. От і нині ми розповімо про людину, яка також дуже любить свою справу, що колись, будучи звичайним хоббі, наразі перетворилася на один зі способів заробітку.
Василь Михалчич, з Ганич, займається бджільництвом близько сорока років. З цим солодким, але непростим та недешевим ремеслом  йому допомагає  дружина Юлина та середущий син Василь. Любов до бджіл та праці з ними Василю Васильовичу прищепив його батько, тож тепер і він намагається поділитися своїми знаннями та досвідом з власними дітьми та онуками. Не шкодує він сил, часу та грошей, тому завжди слідкує за тим, щоб будиночки бджіл були в хорошому стані, щоб в домі був цукор, якщо доведеться годувати бджілок на придбання яких, до речі, треба витратити чималеньку суму грошей. Відтак, бджоляр розповів, що весною з Росії привозять «пакети» бджолиних сімей, за які продавці правлять від 40 до 80 у.о. У його ж господарстві близько шістдесяти п’яти сімей маленьких, але дуже працьовитих бджілок. Про те, скільки треба трудитися бджілці, щоб зібрати солодкої сировини, Василь Васильович начитався  у книжках відомих бджолярів, тож тепер, наче науковець, розповідає секрети цієї справи.
–  Щоб зібрати один кілограм меду, –  ділиться пан Василь, – бджілка повинна принести у вулик нектар до 150 тисяч разів, а щоб одержати кілограм меду, вона мусить пролетіти 360-460 тисяч кілометрів. У погожі дні бджола робить близько 13 вильотів, а при погіршенні погоди – 7. За сприятливої погоди бджоли починають працювати з 4-ї години ранку, а закінчують пізно ввечері. Навесні, в сильній сім’ї нараховується 20 тисяч бджіл, влітку 60-80 тисяч. Бджоли, народжені в березні, живуть до 35 днів, а ті, що в червні – 30 днів, у період головного медозбору – 28-30 днів, у вересні-жовтні 80-100 днів.
Для того, щоб бджілки працювали продуктивно, їм необхідні хороші умови перебування та підгодовування. Тому, Василь Васильович постійно слідкує за тим, щоб вулики були відремонтовані і утеплені. Відтак, готуючись до зимової пори, він лагодить спеціальні рамки, вулики утеплює пінопластом та сухою отавою. Колись технологія утеплення була дещо іншою, не такою «європейською». Пан Василь розповідає, що його батько для утеплення використовував лісовий мох та сіно. Цікаво й те, що коли вулик більший і в ньому зимують дві сім’ї, то зберегти їх до весни є набагато більше шансів. У цій справі треба бути дуже обізнаним, інакше можна вкласти гроші і нічого не отримати, або ж навіть зазнати чималих збитків. Крім того, весною й осінню бджіл треба підгодовувати – для цього Василь Васильович купує цукор, який розводить з водою.
– Бджоли нормально зимують, якщо в першу половину зими харчуються цукром, – розповідає Василь Васильович, – підгодівлю треба починати наприкінці серпня або початку вересня. Я готую сироп з розрахунку 1,5 кг цукру на 1 л води. Не менш важливою підгодівля є й весною, коли бджоли готують собі молоду зміну, адже чим більша й сильніша буде сім’я, тим краща її продуктивність. Звичайно, що краще було б годувати бджіл натуральним медом, але часто його не вистачає.
Процес збирання бджолиної продукції також є дуже клопітливим, оскільки для цього необхідно виділити цілий день. Мед добре збирати за сонячної днини, в обід, коли бджоли на вильоті. Для цього потрібно мати спеціальний костюм бджоляра та лицьову маску, а ще Василь Васильович використовує курильник (димар) зі спеціальним грибом, який в народі ще називають «веркелия», дим з якого є навіть корисним для бджіл і допомагає безпечно вибрати солодку бджолину продукцію. Також Василь Васильович має 3-х рамкову ручну медогонка. Цей специфічний пристрій для відкачування меду нагадує величезну бочку і включає в себе циліндричний бак, всередині якого обертається ротор, і касети, вільно прикручені на осях по колу. Працює він так, ротор запускається за допомогою ручного важеля, у нижній частині медогонки є отвір для зливу меду, який щільно закривається краном. Порядок відкачування меду з трирамкової медогонки полягає в тому, що в кожну касету бджоляр встановлює заздалегідь роздруковані сотові рамки. Потім, за допомогою ручного приводу, касети з рамками починають обертатися. Мед від впливу відцентрової сили витікає з сотів, потрапляючи на внутрішні стінки медогонки, після чого стікає на конусоподібне дно.
Василь Васильович розповідає, що цього року, з травня, вже накачав 300 літрів меду. Крім того, має він і чимало інших солодких і смачних продуктів, серед яких мед, пилок, перга, а також прополіс, бджолиний підмор та маточне молоко, до речі, останнє – трохи кислувате і для кращого зберігання молоко потрібно тримати в скляній банці, обгорнутій фольгою.

Разом з дружиною бджоляр займається і виготовленням різних лікувальних препаратів, адже бджолині продукти у поєднанні з лікувальними травами неабияк покращують імунну систему людини. Знову ж таки, начитавшись відповідної літератури пан Василь з пані Юлиною власноруч виготовляють настоянки з прополісу, мазі для кращого і швидшого загоєння ран тощо. Василь Васильович пригадав, як колись розрубав руку на дялові, лікарі не бачили іншого виходу й хотіли її ампутувати, однак, чоловік вирішив, що спробує її вилікувати самотужки, використовуючи мазь на основі бджолиних екстрактів. Тож тепер у його розпорядженні здорові, а головне, обидві руки.
Наразі, Василь Васильович із задоволенням займається бджільництвом. Відтак, нещодавно він відвіз близько 20 вуликів у  Брадулу (за Руською Мокрою) і частенько навідується туди, щоб переконатися, що з сімействами бджіл все добре, а заодно і мед забирає. Сподівається, що цього року вдасться і заробити на солодкій продукції, адже нині за літер натурального меду продавці хочуть 100 гривень. Пан Василь відвозить власну продукцію до Дубового, в Нересницю та інколи торгує на базарі у рідному селі, однак, каже, що люди частенько приходять до нього дому, бо знають, що тут зможуть придбати справжній, не розбавлений, натуральний мед і не лише.
Звичайно, що одним бджільництвом  нині не прогодуєшся, тож сімейство Михалчичів тримає поросят, кіз та іншу, дріб’язкову живність. Все це вони добре годують та доглядають, а ще Василю Васильовичу допомагають діти та онуки, які також цікавляться справою батька та дідуся. У майбутньому пан Василь сподівається передати свою «солодку справу» своєму синові Василю, бо каже, що той також небайдужий до цього діла, а втім, якщо бджільництвом захочуть займатися й троє інших дітей, він готовий допомогти й всьому їх навчити. До речі, онуки Максимко та Янка вже від тепер цікавляться справою дідуся, мабуть, у майбутньому й вони стануть бджолярами…
І.Плиска
 tyachiv.com.ua

Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 − six =