Брак розуму часто стає діагнозом або звернення до мислячих

зверненняПрийнято вважати, що рівень розвитку суспільства характеризується його політичною зрілістю та уже встановленими в ньому економічними відносинами. Очевидна взаємозалежність між економікою і політикою багатьох штовхає в оману, через прагнення визначити, що ж є первинним?

Бажання виокремити щось одне завжди приводить до негативного результату. Адже гроші задля грошей, а не для ідеї, чи ідея не підтримана фінансово, не є вартісними в плані розвитку суспільства. Тому шляхи виходу із кризи завжди необхідно шукати в аналізі причин, які цю кризу спровокували. Зазвичай, політична і економічна кризи між собою є пов’язаними. Вони є провісниками протистояння, яке в силу різних факторів може загостритись до рівня з непередбачуваним подальшим перебігом подій.

Основною дієвою одиницею будь-якого протистояння є людина, або різного рівня спільнота об’єднана однаковими інтересами. Тобто, людину або спільноту з її морально-етичними засадами завжди необхідно розглядати, як базову складову в розрізі аналізу політичної ситуації. Іншими словами, відношення людини до середовища свого існування є первинним у створенні будь-якої кризи, протистояння чи конфлікту. Адже, кожний, в міру своїх розумових здібностей та виховання, по різному може реагувати на події, які його оточують. Тому першочерговою умовою стабільності і розвитку суспільства є узгоджена позиція в оцінці минулого та одностайність у виборі напряму розбудови майбутнього. Навколо бачення минулого та майбутнього, здебільшого відбувається гуртування суспільства. На цьому добре розумілися два диктатори минулого століття. Вони для єднання суспільства вдалися до середньовічного методу, фізично знищуючи інакодумців. Якщо при Гітлері цим займалися представники відділу гестапо, то при Сталіні таку саму роботу виконували співробітники НКВД. Шлях до такої стабільності і такого розвитку дорого коштує суспільству.

Людина по своїй суті є недосконалою і може приймати хибні рішення, та піднятися на вищий рівень свого розвитку вона буде спроможна тільки за умови, якщо їй під силу адекватно оцінити не тільки свої помилки, але і помилки своїх попередників. Надзвичайно велику роль при цьому відіграє пошана до правди, адже на ній базується справедливість. Відсутність справедливості – це поштовх до протистояння. Якщо при цьому не досягається мета, для багатьох відкривається шлях деградації. Якщо справедливості не приділяти увагу, то відбувається гальмування розвитку суспільства з подальшою дестабілізацією. Красномовний приклад цьому – розвиток у післявоєнний період економік країн соціалістичного табору та різноманітність їхнього сьогодення.

У сучасній українській політиці ті, що намагаються відстоювати правду знаходяться в меншості кількості виключно через те, що велика частина пересічних українців все ще знаходиться під впливом радянського ставлення до політики. Страх політичної діяльності у багатьох закладений на генетичному рівні. Це результат сімдесятирічного бездумного користування плодами більшовицької системи. Пресловута зрівнялівка цілеспрямовано і методично вбивала в громадянах прагнення думати і творити. Ці функції відводилися тільки комуністам, але користі від цього було мало.

Брак розуму часто стає діагнозом. Бідолашні хотіли зробити всіх рівними і не розуміли, що це утопія. Замість того, щоб створити рівні можливості, вони намагалися прирівняти ледаря з працьовитим, піклувалися про наявність дешевих товарів повсякденного вжитку та нещадно знищували тих, чиї думки не співпадали з їхніми. Порядній людині думати було небезпечно. Тому що думку складно контролювати, адже після першої – з’являється наступна, а потім визріває позиція, за якою недалеко до спротиву примітивізму чи невігластву. Тобто інерція відштовхувати від себе інформацію, яка би заставляла думати та виробляти позицію є присутньою у багатьох сучасних українців.

Тож на сьогодні варто говорити про мотивацію виборця у прийнятті ним рішення на виборах, про залежних та про важелі, за допомогою яких ними керують. Чим вища степінь залежності, тим простіші важелі керування. Йдеться не тільки про шкідливі для здоров’я залежності людини. Разом з тим ми повинні розуміти, що всі є між собою взаємозалежними, як у просторі так і у часі. Чиясь аморальність повинна бути компенсована, якщо не чиєюсь добротою, то стражданнями. При бажанні можна побачити зв’язок між аморальністю, розумовими здібностями в державотворенні, прийняттям хибних рішень та стражданнями. Подібні міркування в напрямі взаємостосунків суттєво відрізняються від тих, які проповідують матеріалісти чи комуністи, зі своєю первинністю матерії та повним шлунком. Насправді кожна людина є унікальною, природа наділила її майбутніми здібностями на генетичному рівні, але якими вони будуть в дійсності у великій мірі залежить від середовища в якому відбуватиметься виховання та формування свідомості майбутнього індивіда.

Осмислення історичних подій та проблем сьогодення вказує на тісний зв’язок між християнством та демократією. Окрім того що вони рекламують цивілізовані норми взаємостосунків, вони мають однакових ворогів. Йдеться про залежних, про тих хто для отримання надмірних зручностей для тіла готовий обманювати та вчиняти злочин.

Необхідно розуміти, що обманювати тих, хто намагається жити у відповідності до моральних принципів надзвичайно просто через те, що вони легко пробачають, або роблять вигляд що не бачать обману. Мудрі стверджують, що воліють бути обманутими ніж обманювати. І тут є прихований сенс. Адже тому, хто обманює складно зупинитися і він поволі втрачає дар логічного мислення. Це надзвичайно велика втрата, так як по цій причині людина стає духовно зубожілою. Духовні жебраки у всі часи для будь-якого суспільства були найбільшим лихом.

Подібні міркування допомагають збагнути закономірність історичних подій та виробляти і обґрунтовувати власну позицію. Вони спонукають до осмислення природи взаємовідносин. Якщо наслідки взаємовідносин знаходяться на поверхні, і вони, здебільшого є прогнозованими, то природа їх є прихованою. Насправді на природу взаємовідносин впливає рівень свідомості, інтелекту та вихованості. Тому можемо говорити, що взаємовідносини, в яких є присутніми зневага, заздрість, жадоба чи жорстокість є направленими проти людини. Їх можна назвати хижацькими, так як вони руйнують перспективу особистості зберегти людські риси. Це взаємовідносини стародавніх часів. Підніматись, знищуючи подібних до себе. Поєднання цих взаємовідносин із сучасними технологіями становить загрозу для цивілізації.

Значно кращим є тип взаємовідносин, у яких переважає взаєморозуміння та доброзичливість. Ці критерії лежать в основі демократичних цінностей. При таких взаємовідносинах особистість має можливість себе реалізувати і проявити в повній мірі. Якщо людина не прагне таких взаємовідносин, то вона має хибну уяву про своє призначення.

Мабуть, на рівень вищими є взаємовідносини, в основі яких лежить милосердя та терпіння до навколишніх. Домінуючою складовою тут є любов до ближнього. Подібний тип взаємовідносин відстоює християнська мораль. Взагалі християнська релігія є унікальною. Вона навчає, виховує та лікує. Вона не тільки вказує на причини проблем та шляхи їх вирішення, вона також може давати для цього сили та наснагу. Вона для тих, хто усвідомлює себе дбайливим господарем на землі, а не варваром. Для тих, хто шанує минуле і переживає за майбутнє, хто спроможний прагнути до того, щоб більше віддавати ніж брати.

Християнська релігія з поміж інших є найбільш довершеною. В ній ясно і зрозуміло вказується на призначення та повноваження людини на землі. Самим великим дарунком для кожного є життя. І тому із християнського вчення про образ і подобу Божу людини, виходить, що ми вимушені бути добрими, адже кожний отримав цей дарунок. Тому мабуть можна говорити, що той хто не може бути добрим втрачає подобу Божу. Найбільш складно бути добрим для нащадків духовних жебраків, адже вони у спадок отримали не тільки зручності та матеріальні цінності, вони отримали також притупленість у логіці при виборі мети. Щире каяття, без якого змінитися в кращу сторону неможливо, для них дається надзвичайно важко. Тому вони є нашим і ярмом, і гальмом.

Роздуми в такому спрямуванні пояснюють наші вади і наші проблеми. Розуміння ж проблем збільшує ймовірність прийняття вартісного рішення в їх вирішенні. Тому хотілося б, щоб в майбутньому нам це вдавалося.

Михайло Лісіцкі,

голова Виноградівської РО НРУ


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × two =