Закарпатець запитав у Порошенка, чи вирветься Україна із обіймів олігархату?

Революція гідності за своєю формою здійснення була народною революцією. Звироднілий проросійський олігархічний режим Януковича сконсолідував проти себе всі верстви населення. Не стояли осторонь у цій революції і декілька груп українських олігархів, які були незадоволені рейдерством сімї Януковича.
Звитяга героїзму українців дивувала цілий світ. Одним із головних гасел революції була вимога ліквідація олігархічної системи. Але глибинну вкоріненість цього соціально-політичного явища розуміють далеко не всі. Він сформувався в Україні під проводом прорадянської, прокомуністичної еліти, яка стала панівною після проголошення незалежності у 1991 році. Завантаження країни не пройшло по сценарію східно-європейських та прибалтійських країн де до влади прийшли колишні дисиденти. В Україні комуністична номенклатура стала головним конструктором розвитку країни. Спочатку Кравчук, а далі особливо Кучма стали будівничими українського олігархату. Дикий грабунок українського народу призвів до шаленого збагачення декількох осіб, чи сімей. В соціальному плані відбулася неймовірна соціальна поляризація. Ця нова соціальна група на тлі масового збідніння широких верств суспільства сформувала відповідну і політичну систему, яка забезпечувала панування в суспільстві і державі класу олігархів. Звідси всі похідні реалії, а найбільше – політична корупція, похідними від яких є всі інші види корупції.
У 2004-5 та 2013-14 роках пройшли дві українські революції, але які на жаль, не похитнули основи економічного та політичного укладу олігархічної системи України. Ющенко виявився політичним лоббі Фірташа, який успішно передав владу донецькому угрупуванню олігархів. Тому політичний демонтаж який відбувався після проведення названих революцій не призводив до змін соціальної структури українського суспільства. А отже революції виявилися доволі косметичними. Спадщина 90-х років з величезною силою тисне на сьогодення і не дає йому змінитися. Потрібна глибока оранка. Спроби окремих політиків діяти у цьому напрямку зустрічають велику стіну. Прикладом цього є конфлікти одеського голови адміністрації Михайла Саакашвілі із Ігорем Коломойським.
На жаль ми не перші в подоланні основ олігархату. Не будемо брати за приклад тоталітарні режими Мусоліні та Гітлера, які із-за расової, імперіалістичної політики призвели світ до трагедії. Краще за основу візьмемо приклад із Сполучених Штатів Америки, які найбільш класично подолали олігархічну систему у своїй країни. Спочатку це було ліквідація олігархів латифундистів через політику Реконструкції Півдня. Далі була проведена на початку 20 століття політика обмеження Трестів президентом Теодором Рузвельтом. Франклін Делано Рузвельт логічно завершив політику обмеження деструктивного впливу олігархів Новим курсом.
Отож чи захоче Порошенко Петро Олексійович увійти в історію як Президент України, тобто особа, яка посягне на основи олігархічного ладу, бо всі попередні президенти обслуговували олігархічну систему, і почне її демонтаж. Але без політики подолання надпотужного впливу олігархів на життя України ми європейської держави не збудуємо.
Петро Ференц


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 + 8 =