Сергій Ратушняк: «Працювати — це думати, бо мозолями багато не заробиш»

ратушняк

Особистість закарпатського підприємця та політика Сергія Ратушняка добре відома далеко за межами Закарпаття. Більшість людей знає його, як двічі мера Ужгорода, народного депутата кількох скликань, кандидата у Президенти і загалом — як людину із чіткою життєвою позицією. Ми ж вирішили поспілкуватися з паном Сергієм як із досвідченим бізнесменом і розпитати його про розвиток власної справи та про свою формулу бізнес-успіху. 

—    Сергію Миколайовичу, розкажіть як і коли ви заробили перші гроші?

—    Маленькі перші гроші я заробив у 5-6 класі: копав городи, рубав дрова, косив траву, у 8 класі — працював вантажником… А вже більші — зміг заробляти після закінчення Київського політеху з червоним дипломом, шиючи джинси, кепки, куртки на дому. І за день заробляв від 200 до 400 рублів, коли місячна зарплата інженера на той час була 110 рублів. Ось як держава цінувала спеціалістів, тому й повинна була розвалитись. З цих грошей я зміг купити собі машину, обладнання для виготовлення тренажерів. Згодом була робота на Турбогазі… 

—    На шляху від 1988 року, коли було створено СП РІО, до сьогодні, що було найскладнішим?

—     Найскладнішим був період, коли дали команду на знищення мене Медведчук і Кучма, яку реалізовували Устич, Стрижак, Рябець, Марта Волощук, потім підключився Балога. Знищували все, що я зробив, натомісь нічого не створивши. Знищено банк, ковбасне, горілчане, кавове підприємство… Це перше, а друге — зрадництво, тих бродяг, яких я до себе підпустив. Я зробив їх багатими, політиками, чиновниками, а вони почали приймати безпосередню участь у тому, аби мене знищити, посадити, застрелити, отруїти і так далі. Я не послухався свого діда з Лучок, котрий казав: «Не дай жебраку вмерти з голоду, але й не дай встати з колін, бо він перший тебе заб’є!»

—    Раніше ваш кавовий бізнес складав 17% українського ринку. Що зараз?

—    Зараз тільки 800 кав’ярень по області. Торгова марка «Корадо» розвиватиметься в Європі, там легше.

—    А чи не хотіли переїхати жити і працювати в Європу?

—    Розумієте, коли вже шостий десяток, то я вже і там, і тут чужий. Населення тут перетворюють на бидло, адже еліта знищувалася з 1937 року. Всі засоби масової інформації — антиукраїнські. Подивіться, яку еліту показують всьому світу наші телешоу. Держава цілісна тоді, коли є віра, під вірою є релігійна інституція, що запроваджує її в маси. А знизу інтелектуальні, фізичні та природні ресурси. Коли злочинність перевищує 10%, як у нас,  то це — неконтрольована кримінальна країна. Тому й з’являються проходимці, бо людям потрібна масова віра. Заробітна плата та пенсії українців — 5-7% від європейських, а ціни — європейські. Ми будуємо економіку без коштів — це взагалі унікальний проект. Тобто кінцевий споживач відсутній, бо близько 14 млн. населення живе на 100 доларів у місяць.

—    Чим займаєтеся зараз? Чи не думали розвивати туристичну галузь Закарпаття?

—    Зараз будую в Ужгороді чотири об’єкти з бюджетом понад 5,5 млн. доларів. Один уже працює,  на Белінського біля «Білочки». В основному це приміщення під оренду, кафе, ресторани. А якщо робити готель, то там його розкрадуть селяни, поки туди доїдеш, два-три рази ДАІшники зупинять, долю знімуть, розіб’єш машину… Хоча є приклади якісного туристичного бізнесу, але не за заслуги закарпатців.

—    Розкажіть про проект «Аквапарк».

—    До червня вже працюватиме дитячий, юнацький та 25 метровий басейни. Хоча саме на території «Аквапарку» і кафе екологічні та різного роду організації знайшли причини всіх смертних гріхів Ужгорода. Для дітей до 10-ти років користування басейном буде безкоштовним, після 9-ої — працюватиме аквадискотека. Вміщатиме комплекс до тисячі людей.

—    Чи допомагають у бізнесі жіночі поради?

—    Жінки мене взагалі ніколи не підводили. Жінка для мене — найкращий бізнес-партнер. У цьому плані вони мене ніколи не зраджували.

—    Щоб стати успішним, як думаєте, чого треба більше — знань, таланту чи грошей?

—    Гроші — це те, що ти маєш здобути. Це природне, по-перше, а по-друге — потрібна мотивація. У мене вона була, бо я ріс у бідності. Немало через це я витерпів принижень. Навіть не ходив на дискотеки, бо не було що взути і вдягнути. І треба бути налаштованим з 15 років спати по три-п’ять годин на добу, без вихідних і свят. Працювати — це думати, бо мозолями багато не заробиш. Тобто шалена внутрішня мотивація та енергія — це основне.

—    Чи сумісні бізнес та дружба?

—    Звичайно, тільки в Закарпатському варіанті це досить важко. На щастя, у мене є партнери і друзі водночас. Але багато є, хто прийшов голим, піднявся і зразу втік.

—    Чи є у вас формула успіху?

—    Якби я не був зайве сентиментальним та порядним, то мав би набагато більше, ніж маю. Я не жалію, тому що мені більше не треба. У кожного є своя межа між чорним та білим і ти сам її вибудовуєш.

—    Дякую, за цікаве інтерв’ю! Бажаю успіху в майбутніх проектах.

 

                                                      Діана Білецька для журналу “PERSPEKTIVE»


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × one =