Правда від закарпатського протоієрея-лікаря Степана Біляка

ПРАВДА ПРО МЕНЕ І ВІД МЕНЕ
Розп’яття України –
початок духовного відродження світу
Не пам’ятаю, чи наприкінці 90-их років минулого століття, чи на початку теперішнього, я мав щастя і цікавість дивитися декілька телепередач «Генії третього роду». Пояснюю: генії першого роду ті, котрих визнають ще за життя; генії другого роду ті, котрих визнають після смерті; генії третього роду ті, котрих не визнають ні за життя, ні після смерті.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA
Починаючи з першої передачі, мене зацікавили наукові дослідження і висновки Геніїв третього роду і, в першу чергу, їх фантастичні твердження, реальність яких категорично заперечувати неможливо.
Так, доктор фізико-математичних наук стверджував, що провівши дослідження, починаючи з Три­пільської епохи, дійшов висновку, що відродження духовності усього світу почнеться з України. Наш, вітчизняний російськомовний учений, робив висновки, окрім усього, і аналізуючи символіку нашої держави та Хрещення Русі в Православній вірі. Він не прогнозував коли, за яких обставин   і яким чином це відбудеться.
Історія віри в Єдиного Бога Святу Трійцю та відкуплення людства від гріха нашим Спасителем Господом Богом Ісусом Христом, через розп’яття та смерть на Хресті, якою Він смерть переміг і відкрив двері пекла для нашого воскресіння, спрямовує нас на думку, що роз­п’яття України Путіним очистить нас від гріха і стане началом духовного відродження, впевнений, не тільки України, але як стверджував геній третього роду, і всього світу. Путін, як і Пілат, Умиває руки і розпочинає братовбивство — війну проти України, нібито заради захисту  українців-росіян від надуманих фашистів-українців. Путін, як і Пілат, знає, що проллє кров невинних і приводить обманом до гріха православних братів наших, які в переважній більшості підтримують його злочинні дії.
Минулої неділі ми святкували торжественний Вхід Господній в Єрусалим. І раніше Ісус Христос неодноразово входив в Єрусалим. Але на цей раз Він входив як Переможець смерті. Викликав із гробу померлого чотириденного Лазаря. Та невдовзі радість була перетворена на печаль: несправедливе засудження, знущання, Хресна хода, Розп’яття, смерть і погребіння та на третій день Воскресіння. «Ісус Христос смертю смерть переміг». Іншого шляху повернення нас, християн, до вічного життя не було. Мабуть, і ми повинні пройти через пекло, уготоване нам імперськими амбіціями російського президента Путіна.
Уже вкотре Господь дарував нам Незалежність. Та не змогли ми нею скористатися. Не стільки зовнішні наші вороги, як раніше так і тепер, винні в наших проблемах. Основна вина лежить на нас самих. Не буду заглиблюватися в історію, достатньо проаналізувати наше гріховне життя за останні роки Незалежності. Хай зробить це кожен для себе.
Ще все є підстави називати Україну Православною, не дивлячись на множество в ній конфесій, різних ре­лігійних течій. Основа основ нашої християнської віри є любов. «Любіть і ворогів своїх»,- казав Ісус Христос. Згідний, нелегко це робити. Але ми не любимо і брата свого. Хіба ми відносимося до інших так, як би ми хотіли, щоб до нас відносилися? Ненависть, озлобленість та заздрість, владо- та сріблолюбство витіснили з наших душ любов, яку заповідав нам Ісус Христос. «По любові між собою, будуть вас пізнавати, учеників моїх». Хто з нас готовий віддати душу свою за брата свого? Та слава Богу, багато таких, що готові полягти за Батьківщину, за волю. Таких було немало за всю нашу історію, в тому числі і за радянську. Це не результат виховної роботи, якою вихвалялася радянська влада, це генетична складова нашої християнської душі. І свідченням цьому є готовність не тільки українсько-, але і російськомовних людей різного віку із зброєю в руках захищати свою сім’ю, свій регіон, свою державу Україну, не дивлячись на те, що не легко нам жилося за всі роки незалежності, не дивлячись на обман влади усіх кольорів, починаючи від червоного, і не факт, що кінцевим буде синьо-білий.
Коли мене запитували хворі та вірники: «Як далі буде?», – я казав: «Добре не буде, бо гріх множиться, а значить множиться і зло». Та завжди залишав людям і собі надію: «Як Бог дасть, все в руках Божих».Надія на Бога і тепер гріє нашу душу, коли дійсно пішов брат на брата. «Усі ми брати і сестри у Христі», – любимо так казати. «Один Бог»,- часто повторюємо, – «І немає значення до якої Церкви належиш». Та, нажаль, говоримо одне, а робимо зовсім інше. У цьому переконуюся постійно. Я вже писав про відношення до мене, в залежності  від того, до якого патріархату належу. Не буду про це згадувати. Не буду множити гріх. Ми не терпимо один одного не тільки тому, що не однієї віри, нетерпимо відносимося уже 23 роки до православних братів іншого патріархату. У нас більше поваги до атеїстів, ніж до віруючих в Єдиного Бога.
Ще декілька років тому я писав, що Україну погублять патріоти. Ми роками грішили проти російськомовних наших українських громадян. Тільки тепер ми спохватилися, що мова, національність росіянин та географічне проживання не можуть і не повинні бути причиною розбрату. Ще не пізно виправити ситуацію та покаятися. Як казав мені колись, коли мені було трохи більше за 20, росіянин, ленінградець, професор Євгеній Петрович Цветов: «Степане! Те, що ти натворив, не настільки важливе ніж те, щоб ти його своєчасно виправив». Іскупити свої гріхи прийдеться. І яким чином, це не від нас залежить. За 23 роки ми, одновірці, православні християни України, не дійшли згоди. Невже для об’єд­нання УПЦ МП, УПЦ КП та УАПЦ нам ще все потрібні потрясіння, в тому числі і соціальні, або такі, які переживаємо сьогодні?
Хіба хтось з православних віруючих, незалежно якого патріархату, а тим більше Московського, міг подумати, що «братні» одновірці підуть на нас війною? Таке не приснилось би нам навіть у самому страшному сні. Як у нас кажуть: «Скорше про смерть міг подумати, ніж про таке». Ми звинувачуємо Путіна, кажемо, що народ тут ні причому. Та не зовсім це так. 75% росіян підтримують Путіна. А це в основному православні християне. Є частина росіян, маю на увазі не тільки православних, які нас підтримують, але їх, принаймні, поки що мало.
Звернення православних ієрархів УПЦ МП (читайте 5-ту сторінку) до Путіна та свого пастиря патріарха Всієї Русі Кирила не дало бажаних наслідків українському народові. Невже російська паства не чує свого пастиря? Важко в це повірити, адже Церк­ва має самий високий рейтинг довіри народу пострадянських держав.
Я у нашому тижневику друкував українською мовою проповіді святійшого патріарха Кирила. І не мені б йому нагадувати слова Христові: «Я Пастир добрий. Я знаю своїх і свої знають Мене. Я не наймит, бо наймит, коли нападають вовки, тікає, а вовки хапають овець». Часто згадую слова старенької з грузинського фільму: «Кому потрібна дорога, яка не веде до храму?» Кому потрібен…?
Знаю, що буде, і чекаю об’єд­нання Українських Православних Церков. Україна повинна мати Помісну Україн­ську Православну Церкву. Держава повинна мати свою душу, вистраждану роками та очищену різними випробовуваннями, яких, як я бачу, ще все недостатньо. Бо, якби не так, то ми б не переживали того, що переживаємо і тільки Господь Бог знає, що ще нам прийдеться пережити. Ми повинні з честю, терпінням та надією нести свій хрест, хрест боротьби за волю, людську гідність, справедливість та закон, щоб відчути себе людьми.
Довелося мені бачити ще одну передачу «Генії третього роду», в якій, теж учений, доказував, що гріх, його кількість та глибина піддаються обчисленню. Він наводив приклади з обчисленням гріхів у країнах, які пережили природні катаклізми. Де ж ви тепер Генії третього роду? Підрахуйте наші гріхи. Вичисліть, яких гріхів нам треба позбутися в першу чергу і скільки ще потрібно випробувань, щоб їх спокутати? Знаю, не зможете цього зробити. Але знаю і те, що неможливо людині, то можливо Богу.
Дарма надіємося на владу. Кожна влада гнобитель. Владу необхідно контролювати. Не без причини їй не подобається Майдан, Правий сектор. Єдина надія на Єдиного Бога Святу Трійцю Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
Протоієрей УПЦ
Степан Біляк.
P.S.Дорогі православні вірники, шановні співвідчизники! Прий­міть щирі вітання з Великодними Святами. Хрестове Воскресіння передбачає воскресіння наше та перемогу над гріховним пеклом незалежної, єдиної, неділимої України.
Христос Воскрес!
Воістину воскрес!


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

four × 5 =