Пенсійна реформа. ЩО РОБИТИ КОЛИ ДЕРЖАВА НАС ЗАЛИШАЄ?

пенсыйна

Гроші – мірило суспільного успіху.

Гроші дають можливість скуштувати вищі радості, які дає життя.

Гроші люблять тих, хто розуміє прості закони, їх накопичення.

Сьогодні гроші підкоряються тим же законам, що правили світом капіталу ще в Стародавньому Вавилоні шість тисяч літ тому.

Для нас слово «Європа» асоціюється з високою культурою, рівнем життя, традицією і невичерпними можливостями. Завжди цікаво, а як же живуть там-за кордоном? Чи все у них так само як у нас, і що відмінного?Чим Європа може нас здивувати і чому навчити?Подивіться на європейських пенсіонерів. Такі собі активні старенькі, сидять в кафе, займаються шопінгом, деякі навіть активно катаються на лижах. А італійські старенькі в норкових манто, за кавою, палко обговорюють свіжі венеціанські плітки. Око радіє. Люди певно живуть у своє задоволення. Ви розумієте чим європейський пенсіонер відрізняється від нашого? Європейський пенсіонер після виходу на пенсію відправляється навколо світу, а наші – по світу.На сьогодні ми маємо близько 13,8 млн пенсіонерів і 14 млн платників внесків. Вже через три роки буде небезпечна нічия. Дивно, але це не лише українська проблема. Старий Світ старішає. Тривалість життя зростає, народжуваність навпаки спадає, а це означає лише одне, або з працюючих треба брати більше податків, або платити менше пенсій. Тому збільшувати пенсійний вік вимушена була навіть Франція, де завжди існували потужні соціальні гарантії держави. Аби не зменшувати розмір пенсій, держава змусила громадян працювати довше до 62,5 років . У переважній більшості , в європейських країнах пенсійний вік збільшили в середньому на 5 років. Та виявляється і це не межа. Чеські демографи дійшли висновку, що через 40 років кількість літніх людей в країні зросте вдвічі, і кожен працюючий муситиме утримувати вже не одного, а двох пенсіонерів. Тому за новим законом нещодавно прийнятим, громадяни 2012 року народження ,підуть на пенсію, аж у 73. У більшості країн, наприклад Польщі, Британії, Германії і т.п. збільшення пенсійного віку, ще наприкінці минулого сторіччя пройшло майже не помітно. Тому – що людям запропонували зрозумілу схему: «Зменшення державних зобов*язань по виплаті пенсій і перенесення акценту на індивідуальні зобов*язання, тобто на те, що людина сама собі відкладає». За статистикою, найзаможніші пенсіонери у Люксембурзі, Нідерландах та Німеччині. На їхніх пенсійних рахунках до півмлн євро. Тому німецьких туристів за 60 можна зустріти у великій кількості від Туреччині до найекзотичніших країн. Про тих, хто не зміг забезпечити собі гідну старість, німці кажуть: «selber schuld! (Сам винен!)».

Про проблеми і дефіцит у 100 млд гривень пенсійного фонду вже не змовчиш. Тому навіть найвпливовіші політики у весь голос кажуть про пенсійну реформу і її мету. Так за словами прем*ер – міністра України, М.Я. Азарова, основне завданням пенсійної реформи заключається не в тому, аби підвищити пенсійний вік, а у тому, щоб зробити її такою, яка б зацікавлювала з самого першого робочого дня , кожного громадянина України. Нажаль в країні сталася така ситуація, що майже 4, 5 млн людей, взагалі не платять ніяких нарахувань зі своєї зарплатні у пенсійний фонд. Тому, завждання номер один – створити стимули при яких кожен буде перейматися тим, яка в нього буде пенсія на старості. Це самий головний етап пенсійної реформи. Наступним етапом є створення не державних пенсійних фондів, де ресурси від громадян не були б втрачені у результаті інфляції. Такі умови де б гроші працюватимуть на економіку і приносили доходи нашим громадянам. Третій етап, перехід від солідарної системи, коли кожне наступне покоління утримує кожне попереднє, до персоніфіцируваної системи рахунків. Тобто, до системи коли кожен відповідатиме за свою пенсію, а держава гарантуватиме лише мінімум для усієї маси пенсіонерів. Таким чином пенсія складатиметься з двох частин: 1. Власне нарахування і 2: гроші нараховані державою. Саме тому, останнім часом так палко обговорюється питання накопичувального страхування життя як альтернативного рішення питання недержавного забезпечення і соціального захисту населення України. Але нажаль, населення з пересторогою ставиться до даної теми. Одні до цих пір не можуть забути втрачені гроші, після розпаду СССР, хтось все ще сподівається на державу, хтось просто забобонний, хтось вірить що нічого не трапиться, а хтось зіштовхнувшись з ненадійними українськими компаніями, втратив кошти і розчарувався назавжди у цьому питанні. Нажаль причиною всьому є – відсутність фінансової грамотності українського суспільства. Навіть той факт, що значний відсоток нашого населення взагалі не чули про накопичувальне страхування, у той час як в Європі поліс страхування життя, являється невід*ємною частиною життя. Він дає захист родині на випадок настання непередбачуваних ситуацій і гарантує достатнє накопичення і збереження фінансів. Власна безпека – це те, чим переймаємось ми з самого дитинства. Спочатку батьки оберігали нас: обережно – не впади, не лазь по парканах, одягнися тепліше і т.д. Тепер ми самі, найчастіше, не помічаючи, виконуємо дії, спрямовані на забезпечення власної безпеки: чистимо зуби, миємо руки перед їжею, міняємо гуму на своєму авто і т.п. Страхування життя – це теж безпека, тільки фінансова. Страховий поліс не зможе зупинити час, але він дає впевненість у тому, що в найскладніший момент ви отримаєте фінансову підтримку, родина не залишиться біля розбитого корита. Ще Беджамін Франклін в середині XIX сказав: “Про те, наскільки ви любите свою сім’ю, я можу судити за сумою, на яку ви застрахували своє життя”. Невже наші люди на стільки сподіваються на щасливий випадок , що здатні довіритися часу? Адже варто лише увімкнути новини і поглянути , до чого дійшла країна. Людей силою виселяють з будинків, діти чи онуки зачиняють у психіатричних лікарнях своїх родичів, аби будь-яким шляхом здобути омріяне житло, мітинги пенсіонерів, людей з невиліковними хворобами, підвищення цін на ліки… Крадіжки, вбивства, що далі? Деколи у певного відсотка людей не виникає бажання страхувати життя , аби не програмувати себе не нещасний випадок, але варто лише поглянути статистику. Скільки сімей залишають без прихистку, втративши кормильця, переживши грабіж чи пожежу? Скільки дітей опиняється на вулицях, залишившись без батьків? Цей «пасок безпеки» – просто необхідний! Для чого ми працюємо? Звісно – для того, аби забезпечити себе і свою сім’ю зараз і потім, коли вже не вистачить ні сил, ні здоров’я на те, щоб працювати. Саме тому зараз ви відмовляєте собі у повноцінному сні, вихідних, відпустках з родиною, та й не тільки. Іншими словами, ви створюєте собі цей самий «пасок безпеки». Чим більше у людини грошей, тим в більшій безпеці він себе почуває. Так,нажаль, завжди знайдуться «добрі» люди, які намагатимуться забрати останнє. Можна також звернути свою увагу, на гостре питання освіти? Нажаль не дешевої і майже не вартої тих грошей. Звичайно всі мріють надати дитині належні європейські знання, але все варте чималих грошей. Чомусь українці в таких критичних ситуаціях, надають перевагу кардинальним засобам вирішення проблем, таким як продаж майна і прийняття на себе багаторічних зобов*язань(кредитів). В той час,як поліс страхування життя гарантує фінансову підтримку у важкий для сім*ї час і допомагає пережити фінансові труднощі. Цей механізм передбачає не великі щорічні фінансові нарахування програми страхування, які забезпечать крупні суми виплат на випадок смерті, нещасного випадку або інвалідності застрахованого лиця. А у випадку,якщо під час дії договору, сім*ї не знадобився фінансовий захист, після закінчення строку дії договору, застрахована особа отримує суму, значно перевищуючу його вкладення. І мова не йде зараз про сумнівні українські компанії. Всі ми знаємо про надійність і якість вітчизняного виробника. До якої причетні відомі олігархи й депутати. Які ліплять із законодавства України те , що як найкраще підходить їх власним карманам. Слід довіритись тим компаніям, які належать державам зі стабільною економікою. Необхідно відштовхуватись від досвіду, тривалості і якості їх діяльності і намагатися шукати ті організації, до яких не причетні руки і кармани українських чиновників. Одним з найбільш актуальних на сьогодні моментів для українців, є можливість накопичення майна на варту того пенсію. Помилковою також думкою є те, що не рідко поліс страхування порівнюють із банківським депозитом, хоча ця аналогія зовсім не вірна. Адже банки при благополучному кліматі підвищують ставки, а в неблагополучному навпаки – знижують, в той час як у страховій компанії Ви отримаєте свій гарантований відсоток. Не менш важливим фактом є те,що за законодавством банк – має повне право об*явити себе банкрутом, страхова компанія такої можливості не має. В залежності від того дочерною компанією чиєї країни вона являється, саме та країна бере на себе зобов*язання виплатити її борги. Також, гроші які знаходяться у страховій компанії не підлягають арешту, конфіскації та не ділимі при розлученні.

Зверніть увагу на правила, якими слід керуватися при виборі страхової компанії:

1. Великий власний капітал

2. Стабільне зростання резервів і премій

3. Можливість ознайомитися з договором та правилами страхування до покупки полісу

4. Не нижче середнього по ринку рівень прибутковості за останні 2 – 3 роки

5. Можна подивитися звітність компанії

Коли все ж починати замислюватися про пенсію? Очевидно, що отримавши вже першу роботу, слід починати відкладати на майбутнє. І нехай це будуть навіть не великі кошти, але передчасні, які дозволять до пенсії зібрати значну суму. Наявність полісу страхування життя – здатне забезпечити не лише захист, а й фінансове благополуччя людини і її близьких. Ми завжди кудись поспішаємо, робимо масу справ одночасно, намагаємось скрізь встигнути, нам завжди не вистачає часу…але не слід усе відкладати на потім, ніби жити зібралися вічно.

Зробіть спочатку одну важливу справу – укладіть договір страхування життя!

Людмила Куклишин


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + two =