На мукачівських виборах повторюється сімейно-кримінальна суперечка дворічної давності

ЧубіркаГоловними претендентами на посаду мера Мукачева є Андрій Балога та Іван Чубірко. Претенденти продовжили протистояння дворічної давності, коли вони зіткнулися на проміжних виборах до Закарпатської обласної ради, тоді, завдяки “вмілому” підрахунку голосів на ромській дільниці з перевагою у півтора сотні голосів переміг Андрій Балога. Сьогодні історія повторюється.

Для кращого розуміння політичних процесів у Мукачеві пропонуємо статтю Володимира Мартина за

22 лютого 2013 р., опубліковану в в”Дзеркалі тижня”.

Головна боротьба на проміжних виборах до Закарпатської обласної ради, що відбудуться 3 березня, вже традиційно вестиметься між Партією регіонів і Єдиним центром. Перші намагатимуться за рахунок новобранців утворити довгоочікувану більшість, а другі хоч якось компенсувати провальну кампанію останніх парламентських виборів і довести, що скидати їх з рахунків у масштабах області зарано.

Кандидатури у п’яти мажоритарних округах визначено, кампанія стартувала.

ЄЦ, ідучи на вибори, вкотре підтверджує імідж сімейної партії. У Мукачівському окрузі (№5) Віктор Балога зареєстрував кандидатом свого 24-річного сина Андрія, а в Іршавському (№29) — дружину Оксану. Ще три округи віддано підприємцю, пенсіонеру та посадовцю Мукачівської райдержадміністрації. Те, що над “сімейно-партійними цінностями” ЄЦ сміється вся Україна, В.Балогу нітрохи не бентежить — він і далі продовжує називати власну родину партією європейського типу.

На противагу мукачівській сім’ї, “регіони” висунули чиновників державних структур і підприємців. Особливої уваги заслуговує одна кандидатура — односелець Віктора Балоги підприємець Іван Чубірко (обидва уродженці Завидова Мукачівського району), котрий конкуруватиме в Мукачівському окрузі із сином Балоги. У 2010 р. І.Чубірко став депутатом Мукачівської міськради від Партії регіонів, перемігши за мажоритаркою представника Єдиного центру, і цей факт, очевидно, й пояснює його участь у теперішній кампанії. З іншого боку, вибір “регіоналів” не може не дивувати, адже в їхнього висуванця дуже бурхливе минуле. “ДТ” неодноразово розповідало про І.Чубірка на своїх шпальтах. У 2002—2004 рр. він був радником губернатора Івана Різака, брав активну участь у славнозвісних виборах мера Мукачевого у квітні 2004 р. Після помаранчевих подій Чубірко втік до Росії і був оголошений у міждержавний розшук, а в лютому 2007-го сам повернувся й прийшов до Генпрокуратури добровільно дати показання. Влітку того ж року Мукачівський міськрайонний суд визнав Чубірка винним у хуліганстві, насильстві щодо державного діяча, викраденні документів та даванні хабарів. Коротко розшифруємо ці звинувачення — під час згадуваних мукачівських виборів радник губернатора роздавав хабарі керівникам виборчих дільниць (сума варіювалася від 300 до 1000 дол.), а після голосування вкрав з мерії близько 4 тис. виборчих бюлетенів, щоб унеможливити встановлення результатів.

Ще один епізод — у жовтні 2004 р., під час першого туру президентських виборів, Чубірко викрутив руки й виштовхав з виборчої дільниці в м. Тячів тодішнього нардепа Віктора Балогу. Як сказано у вироку Мукачівського суду від 6 серпня 2007 р. (який є в розпорядженні DT.UA), підсудний свою вину визнав повністю. Обставинами, що пом’якшили відповідальність, суд розцінив те, що І.Чубірко “глибоко розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину, до кримінальної відповідальності притягується вперше”. Вирок суду — 5 років позбавлення волі без конфіскації майна і звільнення від відбування покарання з випробуванням на 2 роки 6 місяців.

Нині І.Чубірко представлятиме партію влади в Мукачівському мажоритарному окрузі.

На сімейно-кримінальних суперечках між ПР і ЄЦ могла б вигідно зіграти опозиція, однак така можливість була тільки теоретично. Опозиційні сили так і не спромоглися узгодити спільних кандидатів. Так, УДАР у чотирьох округах зареєстрував власних претендентів на депутатський мандат. Інші опозиційні сили (“Батьківщина”, “Фронт змін”, ПРП та “Свобода”) наче й об’єдналися, однак висунули явно слабких кандидатів. Більше того, закарпатська “об’єднана опозиція” знову неприкрито підігрує ЄЦ. У Мукачівському та Іршавському округах (де балотуються син і дружина В.Балоги) вона зареєструвала по кілька невиразних кандидатур, котрі, як декларується, ближче до виборів мають поступитися місцем сильнішому, хоча очевидно, що їхня справжня мета — не заважати ЄЦ у боротьбі з ПР. А в Ужгородському окрузі опозиція взагалі висунула такого собі Івана Бібена, котрий неодноразово міняв свою партійність від ЄЦ до “Батьківщини” й назад, а зараз працює у прямому підпорядкуванні в голови облради Івана Балоги — заступником керуючого справами виконкому облради. Зрозуміло, чиї інтереси представлятиме І.Бібен у разі перемоги.

Якщо зробити невеликий екскурс в історію і пригадати, що так закарпатську опозицію, як В.Балога, не використовував у своїх приватних інтересах, не принижував і не виставляв на загальне посміховисько ніхто інший, теперішній альянс ЄЦ та “об’єднаної опозиції” можна пояснити хіба що стокгольмським синдромом (поняття в психології, коли жертва починає симпатизувати агресору). Хто буде жертвою теперішніх проміжних виборів, незалежно від їхнього результату, пояснювати не треба…

Володимир Мартин
gazeta.dt.ua


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

four × one =