Люстрація в медицині та судах – першочергове завдання закарпатців

«Господи! Дай народам закон, щоб відчули себе людьми». Закон дав Господь через Мойсея, А Благодать – через Ісуса Христа. Навіть тварини живуть за законом, кримінальні елементи – за поняттями, яких повинен був дотримуватися, і дотримувався, поки сидів у тюрмі і Віктор Янукович. Правда, коли став президентом, то ні він, ні «смотрящіє», хоч і крали, але зневажали «воровські» поняття.
 Що відбувається тепер? Теперішні уголовники також не завжди, не можу знати наскільки часто, не дотримуються понять, а судді не дотримуються Закону, стають над Законом, стають криміногенними елементами. І серед них є люди, які звіряють свої дії з Законом Божим та власним – совістю.
Про беззаконня суддів щоденно повідомляє преса, телебачення. Та мало надії, що теперішні беззаконники в Законі останні, не дивлячись на прийнятий Верховною Радою Закон Про люстрацію суддів. У них немає страху ні перед Богом, про їх совість не варто і згадувати, ні перед Законом, якого вони повинні дотримуватися, ні перед народом, який їх забезпечує надмірно високими зарплатами та пенсіями і, зневажаючи суспільну думку, стають основними порушниками Закону. Вимагають збільшення грошового забезпечення і тільки тоді, ніби то, перестануть брати хабарі. Цю неправду маємо щастя бачити, якщо не за всі роки нашої незалежності, то за останні 15 точно. Внутрішня диверсія беззаконня в судову систему нашої країни продовжується. У теперішній ситуації хабар став значно більшим, навіть на стільки, що суддя не буде засмученим, якщо несправедливий та беззаконний його суд буде останнім, адже вони матеріально забезпечили і внуків своїх, і створеного ними суду не бояться. Для них суд в нашій країні дійсно самий гуманний.
Десятий рік доводиться бачити судовий беспредєл по відношенню до простих смертних, в тому числі і по відношенню до мене, а тепер уже і по відношенню до мого сина, хірурга-онколога, уролога та онкоуролога, по кваліфікації якому на теперішній час в області немає рівних. Це можуть підтвердити і його пацієнти та працівники обласної клінічної лікарні, окрім Яцини та його хабародавців. Усі вони переконалися в професіоналізмі Степана Степановича, коли були присутніми під час проведення операції по видаленню сечового міхура і замі­ною його новим сечовим міхуром, сформованим з кишки. Яцина та його спільники дійшли висновку, що їм професіонал такого рівня непотрібний і безпідставно та незаконно, як і мені 9 років тому, оголосили догану.

стаття1_1

Корумповані суддя Ужгородського міськрайонного суду Придачук О.А. та Апеляційного головучий Власов С.О., Бесага Т.Ю., Дроботя В.В. не побачили в діях Яцини злочинних дій не тільки по відношенню до Лікаря, потрібного як повітря краянам, але і до самих краян. Злочинні дії Яцини по відношенню до лікарів-професіоналів міг зупинити ще у 2005 році суддя Ужгородського міськрайонного суду Ференц А.М., Власов С.О., у 2009 році – судді апеляційного суду Дроботя В.В., Боднар О.В., Кондор Р.Ю.. Та цього вони не зробили. Ефективно використовуючи підкуп для досягнення своїх злочинних намірів, Яцина знахабнів.
Визнає Степана Степановича за професіонала високого гатунку і, поки що, начальник управління охорони здоров’я ОДА Шніцер Р.І., який останні три місяці продовжує обіцяти, що обов’язково відновить на роботі в ОКЛ Біляка С.С., хоч і не знає, яким чином. Мабуть, згадав пан начальник, що він теж має сина, який є заступником головного лікаря Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги з питань економіки. «Важкий» труд сина, як мені кажуть, має вартість 16000 грн. щомісячно. У цій системі такі гроші можна економити тільки на здоров’ї людей. Іншої економії немає. І зарплата не єдиний дохід і у медичних, дійсно, «надзвичайників». Дуже надіюся пане Шніцер, що відновити мого сина на роботі в обласній лікарні ви не встигнете. Вам уже не було віри і тоді, коли обіцяли Комісії із-за меж області, що Біляк С.С. звільненим з роботи не буде. Ви стільком і стільки наобіцяли, що і життя вашого не хватить, а не того, що вам відведено перебувати, так, так, перебувати на посаді начальника управління. Ви та Яцина, мабуть, думаєте, що на цих посадах залишитесь навічно.
Маю бажання, і думаю, що напишу декілька хоча б статей про героя з прізвищем та іменем Брех Хун. Прізвище та ім’я не слов’янського походження, але є дуже характерним для теперішніх слов’янських чиновників. Взяти б хоча Путіна та наших українських президентів, політиків і різних владних посадовців. Про цих, кого згадав тільки що, ви, шановні краяне, знаєте немало, але з моїми колегами Брех Хунівцями, я вас познайомлю детальніше. Вам неважко буде їх впізнати, в написаних мною портретах. А поки що, повернуся до заголовку сьогоднішньої статті.
Я уже писав, що Шніцер вказував Яцині на невдалий вибір методу позбавлення народу фахівця високого рівня по онкоурології. Послушник Яцина, як завжди, скористався порадою того, завдяки кому опинився на посаді, якої не вартий і, яку вдалося йому зберегти з допомогою хабара і тоді, коли Шніцер казав, що пригрів на своїх грудях змію. Та як виявилося, що змія знадобилася Шніцеру, як і дияволу, коли той спокушав Адама і Єву. Через пригріту на своїх грудях змію, Шніцер також творив свої гріховні справи.
Брехав Яцина на суді, що при написанні заяви на роботу в ОКЛ ім. А. Новака, він не диктував Степану Степановичу писати: по сумісництву. Виявляється для суду це була єдина, на їх думку, причина звільнення лікаря з роботи. Відмовлявся від своїх слів Яцина, сказаних, коли у заяві було уже написано – по сумісництву: «Тепер я можу тебе звільнити з роботи в любий час, якщо обереш шлях батька». А шлях батька: підвищення кваліфікаційного рівня постійно у вітчизняних інститутах та зарубіжних клініках, щоб надавати висококваліфіковану медичну допомогу населенню краю та країни, бути потрібним людям, а не давати хабарі, щоб бути потрібним керівникам від медицини.
Яцина, щоб ніби то дотриматися закону, попередив Степана Степановича про звільнення з роботи, оскільки повертається з декрету постійний працівник, прізвище якого тримав в тайні. Дивною була ця заява Яцини для всього колективу обласної лікарні та і комісії, створеної облздороввідділом. Адже, жодного хірурга, онколога, уролога у декреті не було. Згідно закону, Яцина повинен був назвати бодай прізвище декретованого, або когось іншого, з обгрунтуванням чому той, який був оформлений на період чиєїсь декретної відпустки, а не Біляк має бути оформлений на роботі, як основний працівник. Тим більше, що на той час уже були висновки Комісії облздороввідділу, яку очолила заступник начальника управління Романко Г.В: не звільняти Біляка С.С. з роботи і упорядкувати його трудову книжку, як працівника за основним місцем роботи, оскільки, якщо лікар працює не більше ніж 1.0 ставку, то він не є сумісником, згідно існуючого законодавства. Ще до звільнення з роботи Степан Степанович написав заяву, в якій просив Яцину упорядкувати запис у трудовій книжці.
Після отримання Наказу про звільнення з роботи 11.11.13р. Степан Степанович написав Позовну заяву в суд. Тривалий час не можна було дізнатися кому із суддів доведеться розглядати справу, згодом вияснили, що справа у судді Фазекоша О.В. Тут же я збагнув, що у 2012 році до цього судді була направлена моя кримінальна справа.  Тоді теж довгий час не було повістки про день призначення розгляду справи. Я зайшов до кабінету судді Фазекоша О.В. і запитав: «На коли призначено розгляд справи?» «Я відмовився від розгляду справи»,- повідомив суддя. Запитую: «Чому?» «Ви оперували мого батька». Правду кажучи, я про цей факт(?) забув. «А хіба це Вам помішало б прийняти справедливе рішення?»
Цього разу суддя Фазекош не відмовився від справи мого сина. Можливо він уже знав, що прийме рішення, в якому його ніхто не звинуватить у конфлікті інтересів. Суддя взяв справу в своє провадження. До нового року дату розгляду справи не було призначено. Чи диявольська сила, чи навмисне, суддя призначив розгляд справи на третій день Різдва, на День первомученика за Христову віру архідиякона Стефана та мого з сином дня Ангела. Окрім того, цього дня, на храмове свято, оскільки побудований нами храм в честь архідиякона Стефана, призначено архієрейську службу архієпископа Мукачівського і Ужгородського високопреосвященішого Феодора, на якій я зобов’язаний бути. Заходжу до судді Фазекоша і прошу перенести засідання суду на інший день і попереджую, щоб це не було на Дні Василя та Богоявлення. Бо і суддя Зарева розгляд моєї кримінальної справи у 2013 році призначала на день Воздвиження Хреста Господнього. Теж довелося суд переносити. В додачу, Наталія Іванівна звинуватила мене в затягуванні розгляду справи.
При судовому розгляді суддя Фазекош не взяв до уваги ст.40, ст..41 КЗпП , згідно якої звільнення за сумі­сництвом не може бути використане як підстава для звільнення, оскільки вона лише регулює процедуру звільнення працівника, а саме, умови, коли працівника може бути звільнено без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Також вказані статті містять вичерпний перелік підстав припинення трудового договору з ініціативи власника. У наказі Яцини про звільнення Біляка С.С. жодної з переліку причин не вказано. Тобто, причини для звільнення не було. Причина звільнення фахівця одна – хабарник Яцина та його покровителі.
Сім’ю Фазекоша В.Г., батька судді, знаю давно. Знаю і про їх залежність від медичних установ нашого міста. І вони такі не одні серед владних структур. Мені шкода одного, що корупційна (а це не тільки хабарі) судова система проросла і в молоді організми. У молодому організмі пухлина завжди має швидкий ріст.
Коли я сказав юристам, які добре і теж давно знають і судову систему, і юристів Фазекошів, що буду подавати в апеляційний суд, адже Фазекош О.В. визнав дії Яцини законними, мені сказали: «Можеш не подавати. Батько декан юридичного факультету, сес­тра заступник голови Апеляційного суду, можеш і сам догадатися, яким буде рішення». Скільки ми разів чули, що сім’я – основа суспільства. Та, виходить, не в Україні. В Україні сім’я, на даний час, є символом зла та беззаконня.
Я хоч і знаю багато чого наперед, але завжди хочу переконатися в тому, щоб не залишилося місця для сумні­ву.
Через деякий час після подання Апеляції, дізнаюся, що справа у судді Ігнатюка Б.Ю.. Отримую я, як довірена особа та син повідомлення, що суд призначено на 9 годину 07.04.14 року. І тут не обійшлося без диявола. Суд повинен відбутися в свято Благовіщення, одне із самих важливих свят Православ’я. Знаю з дитинства, що цього дня, якщо пташка знесе яйце, то з нього пташеня не вилупиться. У цей день, як і в інші дванадесяті свята маю службу в нашому храмі святого архідиякона первомученика Стефана. Декілька днів до дати засідання захожу в приміщення Апеляційного суду. Металошукач, міліціонер, як і в міськрайонному Ужгородському суді. Правда, з невеликою різницею, у міськра­йонному запитують: «До кого?». Записують у журнал і ти проходиш. У апеляційному – мало, що судді недоторкані, їх запитують: «Чи можна пропустити Біляка?». Виявляється, суддя має багато роботи і не дозволяє, і не каже почекати, або коли може прийняти. Недоторкані судді Апеляційного суду не тільки недоторкані, але і недоступні для пересічних громадян. Недоступні не тому, що бояться провокації, що запропонують їм хабара, а тому, що ті, що дають хабар, знаходять через кого це зробити. І саме ефективніше давати хабар через адвоката. Знаєш скільки дати і знаєш, яким буде результат.
День суду. Справа Біляка С.С. під номером 2. Та суддя Михальчук Б.Ю. почав з неї. Степан Степанович розповідав про причини його звільнення. Суддю Михальчука не цікавили причини. Його не цікавило і те, що Яцина не прийняв заяву, у якій було написано: прошу прийняти мене на роботу в урологічне відділення на 0.5 ставки хірурга-онколога. Яцина сам задиктував написати: … по сумісництву. Михальчук перепитав: «Ви написали по сумісництву?»,- «Я, але так продиктував Яцина». Ні Яцина, ні його представник не задали жодного запитання Степану Степановичу. Вони вже знали результат наперед.
І ще на суді першої інстанції Яцина сказав, а на апеляційному повторив, що йому управління охорони здоров’я не указ, а Ганна Романко тільки бухгалтер, на яку, як і на голову Ради захисту прав пацієнтів та медпрацівників і захисника – представника Обкому профспілки медичних працівників не варто звертати уваги. Виявляється,  Яцина та його юрист-захисник впевненні, що в обов’язки  заступника начальника управлін­ня та юриста обласної профспілки медпрацівників не входить захист прав лікарів на працю, а громадських органі­зацій взагалі не повинно бути.
Не слухали, а значить і не чули судді і захисника-юриста від обласної профспілки медпрацівників Шутка В.М.. Ні головуючого, ні його колег Панька В.Ф. і Мацунича М.В. не цікавили професійні характеристики лікаря онкоуролога Біляка С.С. Їх, теперішніх вельмож, не хвилює відсутність надання висококвалі­фікованої оперативної, європейського рівня, медичної допомоги в обласній лікарні, і що причиною звільнення з роботи є хабарник, головний лікар Яцина.
Судді вийшли в дорадчу кімнату. Через хвилину повернулися з готовою надрукованою ухвалою, яку зачитали. Не думаю, шановні читачі, що ви не догадуєтеся з якою.
Та проблема в тому, що судді зважують не на закон, а на бажання корисних для них чиновників. При цьому, ця метаморфоза з суддями відбулася за останні 10 – 12 років, адже судді Власов С.О, Дроботя В.В., Бисага Т.Ю. раніше приймали справедливі рішення згідно Конституції та Закону. Впевнений, щодо дотримання Конституції та законів їх наверне люстраційний комітет та зняття з них недоторканості.

      Степан Біляк

стаття1_2стаття1_3


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 + 1 =