Експерименти над Ужгородом триватимуть

андріївУ той час, коли все Закарпаття вже підрахувало результати виборів і навіть проводило перші сесії, в Ужгороді ще відбувався фарс під назвою «другий тур виборів мера».
Перебіг тижневої передвиборної кампанії нагадував поганий бойовик.

Штаб «регіонала» Андріїва пішов на все, щоб якось вималювати свого боса в білий колір і підмарафетити. Ну як можна було компенсувати те, що Андріїв був одним із гаманців «тітушок», активним антимайданником і активістом Партії регіонів? Правильно, видрукувати рекламні білборди з логотипами партій демократичного спрямування і поруч свою бігморду вліпити. Мовляв, я весь такий демократ і всі мене любіть.

І це дурниця, що потім усі партії демократичного спрямування видали на-гора заяви, у яких звинуватили Андріїва у використанні їхніх логотипів. Йому це було до сраки, бо «розводняки» його стихія.

Далі. Щоб якось піднятися в очах більш широкої громади, а не лише продажних упирів, Андріїв витягнув на світ дідиків, які колись керували Ужгородом. Погостив їх файно і видав десь на своїх ресурсах, мовляв, неоціненний досвід старійшин і бла-бла-бла…

А старійшини і раді були прогнутися. Дійшло до того, що комуняка зі стажем, викладач марксистсько-ленінської ідеології, який змушував студентів вчити напам’ять статті з’їздів КПРС, Еміл Ландовський, ліз із шкіри, щоб показати, яким він був корисним для міста, коли ним керував. А користь від свого керування Ужгородом пояснював перейменуванням вулиць і вивішуванням прапорів. Тобто, комуніст з переляку після розпаду СРСР став українським національним героєм і це є великою заслугою перед Ужгородом.

При цьому цей герой забув розповісти, чому його не було на сесії міськради, коли та засуджувала путч. На всяк випадок відсиджувався в Угорщині.

Міг би краще розповісти свою головну заслугу перед Ужгородом — яким чином віддав угорському циганові величезну ділянку біля ресторану «Будапешт» на набережній. Думаєте, від цього місто щось мало? Еміле Федоровичу, шубу мадярську від цигана ще носите?

Компанію Ландовському склав ще один «старожил» — Степан Сембер. Такий самий «ефективний і корисний» мер. Це був найбільший період застою в історії Ужгорода. Сам по собі Сембер людина не погана, але містом керувати, це не фанки пекти…

І ось зараз ці два екс-мери підтримали в мери «тітушку-рига». І саме це і ввійде в історію. Саме це будуть нащадки пригадувати про Ландовського і Сембера, як мерів, які у древньому вільнолюбному Ужгороді підтримали на посаду міського голови людину, яка склепала перший вагомий капітал, працюючи на митниці, потім прибрала до рук АТП і базар, перескакувала з партії до партії, шукаючи для себе та свого бізнесу недоторканність, а потім перебралася до головного владного крісла Ужгорода.

«Чорнуха»

Паралельно штаб Андріїва турбувався про падіння рейтингу Ратушняка.   Потрібно було очорнити конкурента. В хід пішла газетна «чорнуха». При чому, видавалися не лише газети, які спеціально були зареєстровані перед виборами, а й просто газети без назви. І на всіх шпальтах брехня проти конкурента. Дійшли вже до того, що Ратушняк ніби вагітну жінку побив. Це нічого, що не побив, але вже нехай Ратушняк оправдовується, бо через суд шукати правди не встигне.

Це, як в тому анекдоті:

— Рабиновичу, ваша донька повія!

— Так у мене нема доньки!

— Ну моя справа сказати, а ви вже йдіть і оправдовуйтеся!

Так чинили і андріївці.

Ще більше бруду було на телебаченні. Переляканий Андріїв вигадував купу казок про те, чому він не йде на прямі теледебати з Ратушняком, або чому не йде на дебати в прес-клуб. Воно ж перелякане вигадувало відмазки, замість того, щоб піти і на словесній дуелі показати свою профпридатність щодо посади мера.

А тут ще здивувало телебачення «Тиса-1». Андріїв втік із дебатів із Ратушняком, однак відразу після дебатів керівництво «Тиси-1» приймає рішення ставити годинну програму з Андріївим на якусь футбольну тему. Мовляв, я такий молодець, стадіон побудував і відкрив, і команду підтримую. І нема йому як заперечити, бо стадіон він відкрив недобудований та ще й не розповів, яким чином державний стадіон з’явився у його власності.

А ще «Тиса-1», з якогось дива, взяла «чорнушні» відеоролики проти Ратушняка. І це при тому, що телебачення утримується за бюджетні кошти. Такі самі ролики андріївці занесли і на приватний «21-й телеканал», але його власникові вистачило здорового глузду, щоб відмовити андріївцям у розміщенні «чорного піару», а от державний телеканал узяв і транслював…

Далі ще гірше. Уже у переддень виборів андріївці вирішили пошкодити вибухами автомобілі своїх активістів, щоб звинуватити Ратушняка у терактах. Вони просто тримали людей за телепнів, які все сприймають за справжню монету. Можна подумати, що десь є така практика, що опонент опонентові погрожує терактами перед самими виборами? Маразматики, які відчували свою безкарність.

Підкупи

Ну і досвід з підкупами знову пригодився. Було помічено, що все робилося дуже організовано. Отари продажних людей андріївці підвозили (підводили) табунами. Головним чином, коли вже стемніло. Міліції було начхати. Деяких гівнюків вдалося впіймати, однак покарання так і нема.

Бюджет на підкупи був у людей «регіонала» Андріїва просто захмарним. Той навіть не задумувався над тим, що скільки потім потрібно буде роздерибанити ужгородських земель та майна, щоб повернути ці витрати.

Ну і нарешті було дивно спостерігати, що в оточенні Андріїва були зі штабів його колишніх конкурентів. Балогівці працювали масово і навіть на них випала паперова робота і статистика паралельного підрахунку. «Патріоти» Чурила також відпрацьовували на «регіонала» майже повним складом. Жрерівсько-комунальна мафія також впала перед Андріївим.

Чому вся ця чернь працювала на Андріїва, неважко здогадатися. З ним у мерії буде легко домовлятися і ділитися. Це одна бригада «дерибанщиків». А з Ратушняком такий номер у них би не пройшов.

І ось результат. Сергій Ратушняк добрав до своїх 10 тисяч голосів у першому турі ще 4 тисячі голосів демократично налаштованої частини ужгородців. Андріїв донагріб ще 6 тисяч голосів падалі.

В результаті Ужгород так і не отримав сильного мера. Експерименти продовжуються. І нема що скиглити. Але Андріїву та його банді «регіоналів-тітушок» потрібно пам’ятати, що за його діями будуть стежити ті, хто ще любить і цінує наше місто. І смітник для Андріїва вже підготовлений…

rionews.com.ua


Loading...

Comments:

1 Response

  1. таких комуняк зі стажем, з марксистсько-ленінською ідеологією у серцї, ще доста по області як вуши у циганській голові. Вони готові лизати і підтирати зади усім, хто прийшов до влади, клибан на голові міняют у котрий бік треба, як цигани, прогнуться, продадуться за дараб заліза, а кой треба і матір і діти продадут.
    Одним із таких слимаків є колишній обласний партработнік, великий “учений”фізико-економічних наук, Гоблик В.В., што типиря керує науков у мукачівському університеті, вун тоже все життя лізе із шкіри, щоб показати, яким він був корисним для області, коли керував різними ділнками виробництва чи економіки, в більшості партсекторами, де можна на шару гроші гребсти, нічого путнього та корисного для держави не робити, окрім власної наживи. Цей комуняка з переляку після розпаду СРСР став “великим українським ученим”, де б він не працював, скрізь розвал і банкрутство, але свої “наукові досягнення” ніде не застосвано на конкретних прикладах, і це є теж ” великою заслугою перед краєм”….Зате за рахунок держави це ЧМО захистило-купило дві дисертації, ставши”непотрібним” доктором куплених наук, без наукового стажу, досвіду і викладання виші.
    Тому такі чернь тепер працює виключно на Балогів, перед якими плазують такі “керівники від освіти” МДУ Гоблики, Щербанки,Балажки та їм подібні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

five × one =