Злочин без кари? Прокурори мовчать, чому корупціонери розгулюють на свободі

хабарБезтурботно відпочити за кордоном, звести будинок, купити дорогу автівку – і все це при зарплаті 2-3 тисячі гривень. Можливо? Так, якщо людина не боїться брати хабарі. Правоохоронці час од часу повідомляють, як на гарячому затримують чергового корупціонера. І майже ніколи не кажуть: а чи злочинець реально відповів за свій вчинок.

Корупція дісталася уже й архівів

Зі свіжого: минулого тижня, у п’ятницю, за підозрою у хабарництві міліціонери затримали директора Закарпатського державного обласного архіву. Як повідомила прес-служба прокуратури Закарпатської області, посадовець вимагав та одержав у своєму кабінеті 1000 євро. За це він обіцяв людині виготовити та видати архівну довідку про підтвердження її родинного зв’язку із жителькою села Малі Геєвці (Ужгородщина).

Як інформують правоохоронці, директор архіву підозрюється в ознаках злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу – «одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна».

Правоохоронці не називають імені підозрюваного. Проте, як інформує офіційний сайт Державного архіву Закарпатської області, станом на 25 лютого директором архіву є Михайло Місюк. За інформацією ЗМІ, його призначили на посаду 21 червня 2011 року. Представляв тоді Місюка керівник апарату Закарпатської ОДА Антон Громовий, який відзначив: «В архівній справі Михайло Дмитрович – людина не нова. Він добре розуміється на проблемах і знає, як їх вирішувати…»

Цей тиждень також почався з інформації про корупціонера в ужгородській міліції – інспектор вимагав 500 доларів від жителя обласного центру за терміновий дозвіл на купівлю мисливської зброї.

Хабарники в освіті

Зазвичай, імена підозрюваних у злочинах, у тому числі й корупційних, не розголошуються, поки їх вину не встановить суд. Однак, якщо ці імена публічні, то вони й без рішення Феміди у всіх на вустах. Як-от, наприклад, науковців.

Так, 8 вересня 2011 року у ЗМІ краю повідомлялося, що міліціонери за підозрою у корупції затримали декана романо-германської філології УжНУ. Тоді ця новина сколихнула громадськість. Та, схоже, цей випадок нічому не навчив колег – уже 21 травня 2012 року міліціонери за підозрою в отриманні двох хабарів – по 1200 доларів кожен – затримали декана економічного факультету УжНУ. Щодо останнього, то 15 жовтня минулого року із Закарпатської прокуратури повідомили: мовляв, завершили розслідування і направили справу до суду. Державне обвинувачення вимагало для пана Мікловди покарання за тією ж статтею, що й директору Закарпатського архіву.

Залишається додати, що на момент появи цих повідомлень деканом факультету РГФ працювала Мирослава Фабіян, а деканом економічного – Василь Мікловда. І хоч справу останнього у жовтні правоохоронці передали до суду, у листопаді підозрюваний науковець повважав, що його слово з трибуни буде авторитетним і на виборах ректора агітував колег за нинішнього керівника вишу Федора Ващука.

До слова, днями за підозрою у хабарництві затримали директора одного з навчальних закладів Мукачева. Він нібито вимагав 4 200 гривень у підприємця за можливість поселити у відомчому гуртожитку бригаду будівельників.

Корупція – всюди

У березні минулого року корупцією запахло й у самій прокуратурі – працівники СБУ порушили кримінальну справу за хабарництво стосовно жінки, котра працювала у прокуратурі Перечинського району. У квітні міліціонери затримали директора ужгородського ЖРЕРу №4 – той одержав від підприємця 10 тисяч доларів за дозвіл на реконструкцію підвалу в будинку в центрі міста.

У червні начальник відділу митного поста «Тиса» одержав від підприємця майже 18 тисяч доларів, аби бізнесмен без зайвих проблем перевіз свій товар через кордон. Цього ж місяця на хабарі у 300 євро упіймався сільський голова села Зарічево (Перечинщина) – гроші, повідомлялося, біров просив у підприємця за оренду комунального майна. У липні затримали заступницю головного лікаря Ужгородського перинатального центру – жінка вимагала 3 тисячі доларів за сприяння в усиновленні дитини. Цього ж місяця на хабарі впіймали голову села Щербовець (Воловеччина) – він затребував 3 тисячі гривень, аби дозволив підприємцеві збирати чорниці.

У серпні «погорів» керівник підрозділу Головного управління Державної міграційної служби, який вирішив «попросити» у мігранта із Сомалі 2 тисячі доларів за документи про легальне перебування в Україні. Цього ж місяця затримали головного спеціаліста відділу кадрової та правової роботи Берегівської міськради – він вимагав 600 доларів за виділення кімнати у місцевому гуртожитку.

У жовтні керівник «Хустдержлісгоспу» хотів 1000 доларів за дозвіл проводити спеціальні роботи на лісосіці. У грудні на хабарі спіймався начальник відділу Державної податкової служби в Закарпатській області – вимагав від підприємця 40 тисяч гривень, аби зменшити йому офіційні штрафи за порушення законодавства.

Чи покарані хабарники?

Саме на таке питання хочеться отримати відповідь від правоохоронців, читаючи їх повідомлення про затримання чергового корупціонера.

Прес-служба прокуратури Закарпатської області повідомила: згаданого працівника Державної міграційної служби засуджено на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади на три роки. При цьому чоловікові дали іспитовий термін 1 рік.

А Виноградівський районний суд, інформують із прокуратури, присудив старшому слідчому та начальнику відділення кримінальної міліції у справах дітей місцевого райвідділу МВС по 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати певні посади строком на 3 роки. При цьому міліціонерам дали іспитовий термін 3 роки.

Нижньоапшанський сільський голова (Тячівщина), повідомили із прокуратури, за хабарництво отримав 5 років ув’язнення зі встановленням іспитового терміну 2 роки та забороною займати певні посади також упродовж 2 років.

На цьому повідомлення про відповідальність хабарників за свої вчинки закінчуються. Тож ми запитали у правоохоронців: а як склалося з іншими підозрюваними?

Утім, конкретики, на жаль, не прозвучало. «Прокуратура Закарпатської області у даному випадку не є розпорядником такої інформації», – відповів на інформаційний запит старший прокурор із питань забезпечення доступу до публічної інформації Я. Хребтань. І порадив шукати відповіді безпосередньо у судах. При цьому конкретні номери справ хабарників журналісту також не повідомили. А справ у служителів Феміди – тисячі.

Формально, завдання прокуратури – довести справу корупціонера до суду. Формально, звітувати, скільки років ув’язнення або ж чому саме підозрюваного виправдали, дійсно, не є обов’язком правоохоронців. Це з юридичної точки зору. Однак чому в прокуратурі про вироки суду в одних справах повідомляють, а в інших – шукають юридичну зачіпку, аби про це не говорити?

Поки очевидно одне: деякі підозрювані у корупції, у тому числі й згадані уже колишні декани УжНУ, понесли за свої вчинки радше моральну відповідальність, ніж кримінальну. Або позбулися посад. Можливо, навіть «заощаджень». І нічого суворішого.

І як після цього не вірити чуткам, що кожен хабарник має на «чорний день» певну суму, завдяки якій ті ж правоохоронці «пом’якшують» свої претензії до підозрюваного, а суди дають умовні терміни позбавлення волі? І чого ж тоді дивуватися, коли після появи новин про затримання корупціонера ми вже за кілька днів бачимо підозрюваного, який, начебто нічого й не сталося, спокійно розгулює вулицями або й продовжує працювати на відповідальній посаді? Мабуть, через це у кабінетах можновладців не бояться вимагати від нас хабарі.

 

Ярослав ГУЛАН, Бюро журналістських розслідувань «Варто ЗНАТИ!»


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 + 10 =