З кожним роком пісня Олени Толчинської «Мій Ужгород, мій маленький Париж» перетворюється на історію, у місто недосяжної мрії. Останніми роками обласний центр лише занепадає.

Неохайний з розбитими дорогами і тротуарами. Зі зловживанням і безладом у сфері громадського транспорту. Проїзд подорожчав, сервіс на нулі, квитки рулонами викидають водії після зміни. А влада бездіє. Навіть більше, Ужгород покинутий напризволяще, бо виконуючий обов’язки міського голови Віктор Щадей, замість того, щоб наводити лад в обласному центрі з його численними проблемами, висунув свою кандидатуру на виборах до Верховної Ради.

Політичні експерти і діячі пов’язують появу Щадея та його соратника Чучки у бюлетенях з вказівкою Балоги-Ковача.

Завдання у Щадея не перемогти, а розпорошити голоси ужгородців, щоб до влади шляхом підкупу і фальсифікацій прийшов Василь Ковач (олігарх із Закарпаттяобленерго). Адже якщо Ужгород і надалі підтримуватиме лідера за результатами соцопитувань Сергія Ратушняка, то Ковач ніколи не переможе.

Віктору Щадею думати б про підготовку обласного центру до опалювального сезону, який враховуючи політичну ситуацію буде скрутним. Бюджетні заклади Ужгорода вже попередженні про перспективу залишитись без опалення через борги міської влади перед кредиторами.

Такими темпами, Ужгород, незважаючи на близькість до охайної і заможної Європи, радше нагадуватиме розбомблене і знедолене місто Сходу України.

Жодного докору совісті у Віктора Щадея нема, як власне і політичної відповідальності. А виборці мають усвідомити – Ужгородщині потрібен лідер у парламенті, а не черговий кнопкодав з клану балоги, медведчука, януковича…

От тому і пішов в депутати Щадей, до слова в останній день реєстрації кандидатів ЦВК.