Закарпатця Федаку поновили на посаді директора найбільшого у Європі скансена

Федака пм2 жовтня Міністр культури України Нищук Є.М. звільнив з посади генерального директора Національного музею народної архітектури і побуту України Зарубу Д.В. Нарешті здійснилося те, що мало здійснитися давно, адже регіонала Зарубу у кінці січня 2012р. тодішній Міністр культури України регіонал Кулиняк призначив на місце незаконно звільненого з посади директора Федаки П.М. – вченого-етнографа, доктора історичних наук, фахівця-скансенознавця зі стажем музейної роботи 43 роки, поновленого на роботі рішенням суду ще 8 травня 2012р. Виконання судового рішення тривало майже 2,5 роки! Ні міністр-регіонал Кулиняк, ні міністр-регіонал Новохатько рішення суду не виконували, зробив це міністр-майданівець Є.Нищук. Що ж, громадськість України дякує йому за законопослушність та виважений крок.

Але який шум серед прибічників регіо та й самого екс-головного регіо музею з цього приводу вчинився! Особливо пнеться зі шкіри відомий у музейних колах наклепник, спец з обливання брудом відомих і заслужених людей Тригуб. Вже не вперше цей чоловічок запускає свій лайномет, що працює під вивіскою «Музеї України» для злісних наклепів.

З його маніякальних «пісаній» виходить, що Заруба – це геній, визначний музейник, неперевершений керівник, а Федака – корупціонер, ворог музею і України, путінець і т.д. і т.п. Щось подібне поміщає і сам Заруба у своєму фейсбуці. Що зробив Федака для музею і України як вчений, громадський, культурний і політичний діяч громадськості відомо, про це сказано і написано багатьма відомими людьми, через що вступати в полеміку з лайнометом з цього приводу було б принизливо.  А от що натворив Д.Заруба разом зі своєю командою хоча б у загальних рисах сказати необхідно. Отже, до «заслуг» Заруби та його команди за час керівництва музеєм неповні три роки слід зарахувати:

  • Перетворення музею з науково-дослідної і культурно-освітньої установи у дешевий розважальний, в основному шашлично-алкогольний, шоу-парк;
  • Знищення внаслідок пожеж двох цінних пам’яток в експозиції музею –бані початку ХХст. та комори ХІХст. – внаслідок п’яних оргій на свято Івана Купала 2013р. та Масницю 2014р.
  • Знищення в експозиції унікальної пам’ятки VІІІ ст.. – священного ритуального дуба слов’ян;
  • Припинення наукових реставраційних робіт, підміна їх некваліфікованою і примітивною самодіяльністю.
  • Доведення до катастрофічного стану понад 100 пам’яток народної архітектури, встановлених в експозиції музею.
  • Припинення експедиційної, пошуково-збиральницької роботи, без якої не може розвиватися жоден музей.

–    Повна шанхаїзація музею, наводнення експозицій сотнями торгових

наметів, інших карикатурних форм , які спотворюють вікові надбання

народної культури України, вбивають її  дух.

  • Щедра реклама на кожному кроці «Первака», доведена до абсурду, вражаюча присутність алко-розливайок в усіх експозиційних зонах музею.
  • Повне припинення розбудови музею, поповнення його експозицій, інтер’єрів та екстер’єрів;
  • Роздування адміністративно-обслуговуючого персоналу, бухгалтерії, відділу кадрів та ін. за рахунок скорочення фахових, наукових працівників, висококваліфікованих архітекторів тощо; звільнення з роботи всіх засновників і найкращих фахівців музею;
  • Підміна традиційних народних свят, обрядів і ритуалів дешевими шоу, примітивними сміховинками тощо; створення ферми страусів, свиней та інших тварин з перспективою поповнення її носорогами та гімалайськими верблюдами…
  • Невирішення впродовж трьох років жодної серйозної проблеми музею (земельної ділянки, охоронних зон, водопостачання та каналізації, проектно-реставраційних майстерень, заскладованих  пам’яток народної архітектури та ін.).

За кожну з 12-ти названих позицій Д.Заруба мав бути давно звільненим  з роботи, але волохата  лапа регіоналів вперто тримала цього фахівця з готельного бізнесу у супереч фактам і здоровому глузду на посаді гендиректора музею Народної архітектури і побуту України. А щодо підтримки його окремими прибічниками – значить їм було кльово нічого не робити, або створювати видимість роботи… Що ж до Тригуба, «ларчик» відкривається просто: дружина згаданого,   Іванченко (людина без відповідної освіти, чи то геолог, чи геодезист) виконує обов’язки вченого секретаря музею. Звісно, чоловік побоюється за майбутнє дружини, яка і від музейної роботи, і від етнографії незмірно віддалена…

Що ж, новому керівникові музею доведеться розгрібати чимало гнійних ям, але Авгієві стайні цього  наукового і культурно-освітнього закладу України, який має статус Національного, повинні бути очищені. І чим скоріше, тим краще.

Гектор Тривус     


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 1 =