Закарпатський лікар-священник несе добро людям

ПРАВДА ПРО МЕНЕ І ВІД МЕНЕ    «ЗАРАДИ ЖИТТЯ…»

Таку тему визначили працівники Закарпатської облтелерадіокомпанії для своєї програми «Ранок на Тисі» у рубриці «Наші гості», запросивши на бесіду заслуженого лікаря України, кандидата медичних наук, відомого у краї лікаря Степана Томовича Біляка, який побудував у с.Минай єдиний на Закарпатті духовно-медичний центр. Зустріч відбулася саме у день Степана. Тому не могли не говорити і про це, а також про інші питання, що стосуються життя і здоров’я людини. Пропонуємо читачам текст цього інтерв’ю.

Ст1

Ведуча. А зараз ми прямуємо до нашого гостя в студії, який щодня бореться за наше життя. Це Степан Біляк. Думаю, мені не треба Вас особливо представляти нашим телеглядачам, бо багато із них про Вас знає, чули, бо ви та людина, яка справді допомагає людям. Розкажіть, з чого Ви розпочинаєте свій ранок, як лікар?

С.Т.Біляк. Доброго ранку, шановні телеглядачі! Як лікар, я вранці встаю, приводжу себе до порядку, і о 8 годині я вже на роботі. Якщо хочете почути про ранкову фіззарядку, я її ніколи не робив і не роблю. Даруйте!

Ведуча. Сьогодні день Степана. Ви – Степан. Для Вас щось означає це ім’я. Ви відчуваєте якусь місію Степана?

С.Т.Біляк. Для мене дуже багато означає це ім’я. Я побудував і церкву архідиякона Стефана, першого мученика за Віру Христову. Ім’я Спепана(Стефана) означає вінець, ну і, безумовно, це один із моїх святих хранителів, я розраховую на нього, кожний день до нього молюся, прошу допомоги. Він для мене особливий…

Ведуча. У такому випадку ми Вам бажаємо, щоб Ваш Ангел-Хранитель був завжди з Вами, особливо тієї миті, коли він дуже потрібний.

С.Т.Біляк. Дякую, я завжди відчуваю, що він поруч зі мною.

Ведуча. Пане Степане, Ваша діяльність розпочалася дуже давно. Ви перша людина на Закарпатті, яка розгорнула таку масштабну роботу по медичному обслуговуванні населення краю. Як Вам спала така думка? Як Вам захотілося рятувати життя людей трішки в інший спосіб, ніж він існував?

С.Т.Біляк. З дитинства я мріяв бути лікарем. Про цю професію знав тільки, що лікар лікує людей, рятує їм життя. Ще тоді омріяв собі місце, де збудую лікарню. Батьки мої дуже хотіли, щоб я став священиком. Вони були віруючими людьми. Але я спочатку став лікарем, а пізніше і священиком. Так і їхня, і моя мрії здійснилися.

Ведуча. Мабуть, саме тому свій центр Ви називаєте духовно-медичним…

С.Т.Біляк. Так вийшло, що він став духовно-медичним…

Ведуча. Задуму, як такого, не було?

С.Т.Біляк. Задум був побудувати лікарню, а біля лікарні капличку, доступну для всіх бажаючих там помолитися. Але, коли я почав роздумовувати над будівництвом каплички, спало на думку, чому б не побудувати невеличкий храм. Коли з’явився храм, відчув потяг до служіння. До 17 років, поки не поступив в університет, я ходив до церкви, і це залишилося в моїй пам’яті. Таким чином у 2002 році я висвятився в диякони, а в 2003 р.- на священика.

Ведуча. Треба сказати, що Ваша лікарня відрізняється від тих закладів, в яких лікують. Тому що тут лікують не тільки захворювання, а й і душу. А як це відбувається, за допомогою чого Ви створили таку атмосферу?

Задуму, як такого, не було?

С.Т.Біляк. Щоб це відчути, варто було б навідатися сюди. І не тільки вам, а й і владі також. Адже згідно із Законом про медицину держава повинна турбуватися про всі заклади незалежно від їх форми власності…До нас коли приходять хворі, бачать всюди ікони, панує тиша, Божа благодать. Проходячи повз храмів, які знаходяться на території центру( адже я збудував поряд церкви і літній варіант храму Агапіта Печерського, монаха, який жив в 11 столітті, був лікарем, першим лікарем на Україні), не відчути душевний спокій неможливо.

Ведуча. Як Ви обираєте персонал, який, так би мовити, повинен бути схожий думками до Вас? Які вимоги ставите до колективу, який у Вас працює? Чи має бути людина, яка до Вас влаштовується на роботу, якоюсь особливою, обдарованою чи духовною?

С.Т.Біляк. За цими критеріями я не визначаю персонал. Основна вимога – людина повинна бути віруюча і професіоналом. У мене і медсестри висококваліфіковані, не тільки лікарі. Мій син – лікар, пройшов клінічну ординатуру, аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію в Київському інституті урології, їздить на підвищення кваліфікації за кордон, робить такі операції, до речі, єдиний на Закарпатті, які я у свій час не робив, та й у цьому вже немає потреби мені робити, син це робить бездоганно. Моя дружина – також лікар, ми всі працюємо в центрі.

Ведуча. А які операції у вас роблять і з якими проблемами до вас у центр звертаються хворі найчастіше?

С.Т.Біляк. Ще 30 років тому я писав і говорив в інтерв’ю, що легше лікувати людей віруючих, бо вони надіються не тільки на лікаря, а у першу чергу на Бога…

Ведуча. Ви мене випередили, я саме хотіла Вас запитати, що Вам більше допомагає – Ваша практика чи налаштованість людини на ви здоровлення?

С.Т.Біляк. Все разом. Якщо людина приходить до тебе, і у неї немає довіри як такої, не надіється, що ти їй допоможеш, не надіється на Господа, то я рекомендую такому пацієнту звернутися до іншого лікаря. Тому що і Ісус Христос, коли оздоровлював і рятував людей, говорив: «Віра твоя спасла тебе». Людина, яка вірить в Бога, надіється на Нього, вірить, що ти їй допоможеш, наполовину полегшує сама собі свій стан. Я часто говорю хворим, що люди поділяються на тих, кому приємно допомагати і кому не варто допомагати .А коли мене запитують, до якої групи я відношу їх, жартома відповідаю — я ще не визначився. Так стає легше працювати і допомагати хворим. Духовність людини має велике значення. Бо якщо в тобі чиста душа, то і гріха менше, бо гріх у багатьох випадках є причиною наших хвороб. Якщо б ви почитали наше інтерв’ю з деканом до і післядипломної освіти УжНУ І.В.Чопеєм, то, мабуть, ще більше б переконалися у тому, наскільки віра може допомогти людині вилікуватися.

Ведуча. Наша тема сьогодні – Заради життя. Що Ви вкладаєте у зміст цього слова. І відразу задам наступне запитання – коли виникає складне запитання, відповідь на нього Ви шукаєте, посилаючись на власний досвід, чи на Божу силу?

С.Т.Біляк. Ще Ісус Христос сказав: «хто положить душу свою за друга свого, то є найвища благодать». Що це значить – заради життя ти положив душу свою, тобто можеш і померти заради життя іншої людини? Бо заради свого життя померти – це є нічим. Я, наприклад, не можу не сказати сьогодні про тих людей, які у важкий для країни час захищають від ворога нашу Батьківщину. Вони ж знаходяться в зоні АТО не заради свого життя, а нашого, нашої свободи. Те ж саме можна сказати і за Героїв Небесної Сотні. Вони віддали своє життя за свої сім’ї, родини, за нашу незалежність. Андре Моруа у свій час говорив – тільки за волю можна віддати життя. Та й жити б потрібно не так, як більшість з нас живе. Як сказав Сократ, треба їсти, щоби жити, а не жити, щоби їсти. Та на щастя, є люди, які живуть не для збагачення, а для того, щоб залишити добрий слід на землі, піклуючись у першу чергу за своє духовне життя, шукаючи, за словами Ісуса Христа, Царства Небесного, бо все інше додасться. Жаль, що багато в це не вірить і не дотримується Божих заповідей. Тому і маємо сьогодні цю корупційну систему, від якої не можемо ніяк позбутися, бо проникла вона у всі сфери нашого життя. І поки ми не почнемо з духовності, очищення нам не бачити.

Ведуча. Я дякую Вам за розмову, за Ваші настанови, за таке розуміння власної справи, бажаю Вам здоров’я і натхнення, рятувати і надалі життя людей.

С.Т.Біляк. Я в свою чергу також Вам щиро дякую, на закінчення ще хочу сказати, що порушена Вами тема не тільки актуальна, а й дуже глибока, тому варто її продовжити…

Ведуча. Безумовно…

С.Т.Біляк. А нашим телеглядачам я бажаю доброго здоров’я. Бережіть себе і майте віру, що Ви можете себе врятувати! До побачення!


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

four × one =