Звернення архімандрита Віктора (Бедь) щодо об’єднання в єдиній помісній Українській Православній Церкві та здобуття нею автокефального статусу

ДУХОВНО-ЦЕРКОВНА ЄДНІСТЬ – Є ЗАПОРУКОЮ ЄДНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТА ДЕРЖАВНОЇ !
Українська Православна Церква, Українська Православна Церква Київського патріархату, Українська Автокефальна Православна Церква, їх клір та прихожани, в умовах підступної і ворожої військово-диверсійної агресії та інтервенції Російської Федерації (Московії) в Україні зобов’язані перед українським народом, Українською державою та Богом припинити чвари і розбрат, та невідкладно розпочати дієвий діалог щодо церковного об’єднання і проголошення єдиної помісної Української Православної Церкви, бо тільки в духовно-церковній єдності можна досягнути національну та державну єдність українського народу!
Ініціювання та позитивне вирішення даного питання українським народом в першу чергу покладається, як святий обов’язок, на архієреїв Української Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви, а також на Матір-Церкву Української (Руської) Церкви (що, зокрема, була заснована за правління блаженного князя київського Оскольда з династії Кия та святійшого Фотія, патріарха Константинопольського у 862 (3) році) – Константинопольський патріархат!
У випадку зволікання чи самоусунення церковних ієрархів від дієвого та позитивного вирішення давно назрілого, історично та канонічно законного питання щодо об’єднання Української Православної Церкви (однієї із найдревніших Церков Христових у світі, початки якої за апостольсько-єпископською спадковістю сягають часів першосвятительської місії апостола Андрія Первозванного в І ст. та заснування і діяльності Скіфської єпархії в ІІ – ІХ ст.ст.) і проголошення нею автокефалії, і визнання (канонічного надання) такої автокефалії Константинопольським патріархатом (оскільки сподіватись на відповідний християнський і богоугодний поступок з боку Московського патріархату щодо надання автокефалії УПЦ, який не осудив Московську віроломну військово-диверсійну агресію та інтервенцію в Україні, є даремним і безперспективним) – ініціативу щодо забезпечення єдності Української Православної Церкви та здобуття нею автокефального статусу повинні взяти на себе прихожани та клірики Української Православної Церкви, Української Православної Церкви Київського патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви шляхом об’єднання на рівні приходських парафій (приходів) і тих архієреїв, які здатні повести за собою боголюбивий український народ у вірі Христовій.
Не забуваймо, що бездіяльність та самоусунення у вирішенні вище зазначеного питання в Україні надалі є недопустимими ні перед українським народом, ні перед Українською державою, ні перед Богом – Отцем Нашим Небесним. Бо віра і дотримання Заповідей Божих без дій не є можливими та є мертвими, і Богу не угодними. Тож подальше мовчазливе сприяння чужій державно-церковній політиці Московії щодо духовно-церковного розділення нашого українського народу, який за волею Бога, у нашому народженні, є єдиним у своєму національному роді та за хрещенням є єдиним у вірі Православній , на сьогодні є найбільшим гріхом, який ми допускаємо перед своїм українським народом (ближніми), власним сумлінням і Богом, і тим само розділяємо самі себе, на втіху ворогам нашим, церковно, національно, державно і у вірі Христовій.
Тож будьмо мудрими, боговідданими і богопослідовними в духовно-церковній, національній та державній єдності в Україні!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Слава Україні! Героям Слава!

24 травня 2014 року. м. Ужгород.

Архімандрит Віктор (Бедь), голова організаційного комітету Всеукраїнського православного братства «За єдину Православну Церкву в Україні», ректор Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія Української Православної Церкви та Карпатського університету імені Августина Волошина