Закарпатських дітей порадували новим виданням

ТИМОФЕЄВАПро добре і вічне поведемо розмову з поетесою, журналісткою, педагогом Ольгою Тимофеєвою
– Вітаємо, і одразу перепрошуємо, що не всі поширення Вашого статусу навели – даймо змогу читачам у ході розмови самим довідатися, чому саме з Вами хочеться бесідувати про добре і вічне.
Час надворі непростий: звитяга – і до неї ж зневага, любов і ненависть у непомірно високому градусі, за подіями не встежити… На тлі усього цього з’являється «Затія-дивоглядія» Ольги Тимофеєвої. Ви, як завжди, вірите, що все буде добре і навмисне нагадуєте, що за будь-яких умов ми не повинні втратити «шанс дати роботу дитячому серцю»…?
– Продовжу: …і щоб не розірвати духовну пуповину, що живить, наснажує, оберігає дитя в роки становлення і росту, щоб не втратити майбутнє своїх дітей. А щодо подій останніх місяців, то вони тільки утвердили моє переконання, що світ потребує людей самодостатніх, активних, що хочуть, можуть і будуть, мріють і добиваються. У передмові до «Затії-дивоглядії» я ще раз нагадую усім, хто ростить, виховує, навчає, що все починається з любові до дитини.
– Чому саме «Затія-дивоглядія», з чого усе почалося?
– «Затія-дивоглядія» та «Лялькова вистава – чудова забава» – це реалізація творчого проекту довжиною в життя. Почалося усе з родини, з дитинства. Зринає в пам’яті теплий мамин голос, що наспівує: «Ой, летіла зозуленька…», згадуються майстровиті татові руки, що з усякої дрібниці уміли зробити чудо, затишні вечори, коли читалися перші книжечки з бібліотеки. І досі пам’ятаю їх неповторний запах, малюнки і дивний чар слова… Маленьке серденько горнулося до того слова і завмирало, а оченята, як заворожені, стежили за оповідачем… Радість, жаль, сум – розмаїття почуттів веселкою переливалися у дитячу душу, вкорінювалися міцним паростком рідного слова, вистелювали стежину в світ добрими почуттями, бентегою і цікавістю.

 

ТИМОФЕЄВА 1
– А далі?
– А далі – це стало професією. Стою на тім, що зроблене від душі не має терміну давності. Та й істини не старіють. Щодо останніх, то я їх зацитую, а ви спробуйте заперечити: «Театр – це свято, театр – це розвиток, театр – це виховання, театр – це можливість дарувати радість іншим. Театр – це диво!»?
– Беззаперечно!
– Можливості театру по силі впливу на дитячу душу безмежні. Чарівним ключиком він відкриває дверцята духовності, світу емоцій, дає поштовх до творчості, окрилює думку. У своєму театрі є можливим обрати вподобаний сюжет, роль, перевтілитися в образи різних героїв, пізнати радість творення. А які щасливі хвилини співтворчості мама-тато-бабуся-дідусь-дитина! Вважаю інсценізацію абсолютно доступним інструментом ВІДКРИТИ дитину, дати їй можливість творчо самовиразитися, зростати особистісно.
Вистава для лялькового театру це завжди подія і для акторів, і для глядачів незалежно від їхнього віку. Подія яскрава, незабутня і хвилююча. Щоб ця подія відбулася, найперше, необхідно вміло створити розвивальне середовище: виготовити ляльки-рукавички для героїв вистави, підготувати атрибути і декорації. Як творити це диво вдома, у дитячому колективі – рецепт у «Затії-дивоглядії», надбаний власним багаторічним досвідом.

Тимофеєва 2
– Попри прихильність до інсценізації і розуміння її ваги у вихованні дитини, багато хто вважає, що організувати театр в домашніх умовах не так вже й просто. Давайте спробуємо переконати, що це все-таки нескладно і що домашній театр може бути в кожному домі. Гіпотетично допускаємо, що добру казку для інсценування обрано, ролі розподілені?
– О, то вже залишилися дрібниці: декорації, ляльки, театральний кін, ширма. Власне за цими дрібничками, вірніше під час їх виготовлення, відбувається велике таїнство єднання сім’ї і великі відкриття невідомих талантів її членів. Несподівано з’ясовується, що бабуся вміє шити вишукані сукні для казкових принцес, а тато-декоратор непогано малює, у мами ж – талант режисера.
Лялькову виставу можна показувати на підвіконні, у ящику, в отворі дверей, між деревами чи на столі – ось вам і театральний кін. Ширма – також не проблема. За неї можуть слугувати стільці, столи (перевернуті), або просто мотузка, протягнута між одвірками з прищепленою хусткою. Це у випадку, якщо вам ліньки виготовити ширму з картонних коробок. Щоб зробити гарні декорації, варто спочатку намалювати ескізи для кожної картини. Відтак виготовити їх із будь-якого доступного матеріалу: картону, фанери, дроту, поролону, пінопласту, тканини. Ляльки можна придбати, або ж виготовити самим за допомогою викрійок.
У «Затії-дивоглядії» ви знайдете детальніший «рецепт» виготовлення домашнього театру та підготовки до вистави. А в «Ляльковій виставі – чудовій забаві» – тридцять викрійок в натуральну величину різних лялькових персонажів. Все вдасться, слід тільки пам’ятати, що основним у цій справі є атмосфера – атмосфера свята і довіри.
– Отже, за рецептом, як зробити ляльковий театр другом кожної дитини, – звертайтеся до Ольги Тимофеєвої?
– І не тільки. Мої колеги-дошкільники – унікальні майстри цієї справи. Вони ж бо мають величезний досвід з організації театралізованої діяльності дітей дошкільного віку.
– Спасибі Вам, шановна колего, за розмову. Навмисне не запитуємо, над чим працюєте зараз. По перше, банально, по друге, знаємо, що Ваші прагнення добра і щира любов до людей завжди виливаються у гарний витвір. Чекаємо.
Розмовляли Оксана ІВАЦЬ та Марія ДАНКАНИЧ


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

nineteen − 7 =