Закарпатському подвижнику виповнилося 70 років

     ФедакаПавло М Подвижник
Слово з нагоди 70-річчя від дня народження Павла Федаки

Павло Федака, відомий український вчений – етнолог, історик, музеєзнавець, громадський, культурний і політичний діяч, голова Закарпатського крайового культурно-освітнього товариства «Просвіта», народився 3 березня 1945р. в с. Кальник Мукачівського району на Закарпатті у родині Михайла і Поліни Федаків. У 1963р. закінчив Кальницьку середню школу, у 1968р. – з відзнакою Ужгородський державний  університет.

У червні 1968р. зарахований старшим науковим співробітником відділу народного дерев’яного зодчества та етнографії Закарпатського краєзнавчого музею, на базі якого створювався державний музей народної архітектури і побуту в Ужгороді. З листопада 1969р.  – завідувач науково-експозиційним відділом, з жовтня 1971 до квітня 1981р. – заступник директора з наукової роботи Закарпатського музею народної архітектури та побуту, з квітня 1981р. до травня 2009р. – заступник директора з наукової роботи Закарпатського краєзнавчого музею, з травня 2009р. до кінця січня 2012р. – директор Національного музею народної архітектури та побуту України.

Павло Федака зробив вагомий внесок у діяльність і розвиток музеїв, у яких працював,  та музейної справи України загалом. Він стояв біля витоків Закарпатського музею народної архітектури і побуту, у створення якого доклав чимало зусиль і праці, а після його урочистого відкриття 27 червня 1970р. продовжив самовіддану пошуково-збиральницьку, науково-дослідну, науково-експозиційну, культурно-провітницьку та іншу роботу. Провів етнографічне обстеження понад 400 сіл у різних районах Закарпаття, знайшов і описав сотні пам’яток народного будівництва краю ХVІІІ – ХХст., частина з яких перевезена і встановлена в експозиціях згаданого музею, а також Львівського музею народної архітектури і побуту та Національного музею народної архітектури і побуту в Києві; у числених експедиціях і відрядженнях зібрав особисто для скансену в Ужгороді понад 3 тисячі цінних експонатів – творів народного мистецтва, знарядь праці, предметів побуту тощо; був автором і співавтором інтер’єрів та екстер’єрів більшості садиб, водяного млина, кузні, церкви, корчми та інших будівель цього музею, організатором і творцем цілого ряду етнографічних виставок, які експонувалися у різних музеях України та зарубіжних країн.

Слід згадати про дві його цінні ініціативи (з відповідними науковими розробками): 1., щодо розширення території та продовження експозиції Закарпатського музею народної архітектури і побуту за рахунок парку ім..Горького (1978р.) 2., щодо створення в одній із історичних будівель Замкової гори в Ужгороді музею народного мистецтва Закарпаття (1988). На жаль, підтримки у тодішніх властей вони не знайшли…

У 70-ті роки ХХст. П.Федака був науковим консультантом створення експозицій зони «Карпати» і підзони «Закарпаття» у Державному музеї народної архітектури та побуту України в Києві та Львівському музеї народної архітектури та побуту, ініціатором і організатором створення у кінці 60-х-70-х рр. ХХ ст. перших в Україні  локальних етнографічних музеїв під відкритим небом у селах Закарпаття на базі старовинних селянських хат, водяних млинів, дерев’яних церков та ін.

Плідна музейницька праця була продовжена ювіляром у Закарпатському краєзнавчому музеї, якому на посаді заступника директора з наукової роботи віддав 27 років свого активного творчого життя. Тут він став ініціатором, організатором і керівником широкомасштабного багаторічного краєзнавчого обстеження сіл області, засновником, укладачем і науковим редактором щорічного Наукового збірника Закарпатського краєзнавчого музею, ініціатором створення, автором концепції, структури та тематичного плану Закарпатського історико-культурного музею-заповідника, до складу якого планувалося включити кілька десятків музеєфікованих пам’яток історії та архітектури краю ( на жаль, через різні причини, ця чудова ідея не була реалізована); автором концепції і науковим керівником авторського колективу по створенню нової експозиції музею; ініціатором створення, автором концепції, тематичної структури і тематичного плану та співтворцем меморіального музею Президента Карпатської України, Героя України о. Августина Волошина, відкритого в Ужгородському замку 14 березня 2002р. Саме завдяки його зусиллям та невтомній праці зібрання музею поповнилися цінними колекціями з життя і діяльності визначних постатей історії Закарпаття і всієї України: творчою спадщиною педагога, вченого, публіциста, письменника, громадського, культурного, політичного і державного діяча Августина Волошина, актора, режисера, драматурга Юрія-Августина Шерегія, основоположника української літератури Закарпаття Василя Гренджі-Донського, піаністки Софії Дністрянської, вченого-правника, академіка Станіслава Дністрянського, відомих краєзнавців Петра Сови, Івана Комловшія й ін.

До помітних здобутків Павла Федаки під час його роботи на посаді директора Національного музею народної архітектури та побуту України слід віднести проведення в музеї у жовтні 2009р. представницької міжнародної наукової конференції «Народна культура України: традиції і сучасність» за участю 108 народознавців з різних регіонів України та 5-ти європейських країн, укладання, редагування та видання у 2010р. найповажнішого за всю історію музею наукового збірника на базі матеріалів згаданої конференції – обсягом 60 обліково-видавничих аркушів; організацію у жовтні 2011р. міжнародної наукової конференції «Проблеми дослідження, збереження, охорони і популяризації пам’яток народної архітектури України» за участі 80 етнологів і музеєзнавців з більшості областей України та 4-х європейських країн; укладання,редагування та видання у 2011р. унікального наукового збірника «Джерела до української етнології» (матеріали польових досліджень працівників музею, починаючи з 1969р.) – першого такого типу видання в історії музею; докладне обстеження усіх встановлених в музеї будівель-експонатів (понад 300) на предмет їх збереження, створення нових або доповнення існуючих інтер’єрів та екстер’єрів і розробка на цій основі плану розвитку музею на перспективу; реставрацію за рахунок зароблених музеєм коштів ( оскільки державна програма виділення коштів була припинена з 2009р.) понад 70 музейних об’єктів; організацію в музеї більш як 60 велелюдних традиційних народних свят, днів народних майстрів, промислів і ремесел; розробку концепції розвитку музею, шляхів оживлення експозицій – за рахунок приведення у робочий стан вітряків, водяних млинів, кузні, гончарної майстерні та ін.; запровадження вперше в історії музею для екскурсійного обслуговування електромобілів, які, з огляду на значну територію музею (130га), користувалися великою популярністю у відвідувачів.

Як вчений, Павло Федака має вагомі здобутки у царині української етнології, музеєзнавства, історичного краєзнавства.

На основі зібраного величезного за обсягом та цінного за змістом польового етнографічного матеріалу та архівних джерел він ґрунтовно дослідив типи і форми традиційних сільських поселень, садиб, житлових і господарських будівель українців Закарпаття, опублікував на цю тему понад сотню статей, підготував і видав капітальну монографію «Народне житло українців Закарпаття XVIIІ – XX століть» (2005,2008), став співавтором поважних наукових видань «Народна архітектура Українських Карпат XV – ХХ століть» (1987), «Гуцульщина» (1987), «Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат» (т. ІІ, 2006) та ін.; на базі зібраних польових матеріалів написав і опублікував ґрунтовні статті «Водяні млини на Закарпатті», «Дерев’яні церкви Закарпаття», «Традиційний весільний обряд у селах Ужгородського району Закарпатської області», «Чумацькими шляхами України», а на основі опрацьованих джерел – поважні статті про визначних українських вчених : «Іван Панкевич – дослідник народної культури українців Закарпаття», «Філарет Колесса і Закарпаття», «Володимир Січинський – дослідник гуцульського народного будівництва», «Михайло Тиводар – визначний український етнолог», «Мирослав Сополига – подвижник української науки і культури Прящівщини» та ін.  У 1984р. Павло Михайлович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю «Етнографія» на тему «Селянські будівлі українців Закарпаття ХІХ – початку ХХ ст.», у 2009 р.  – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю «Етнологія» – «Народне житло українців Закарпаття XVIIІ – ХХ ст.», які є визначним внеском в українську етнологію.

При цій нагоді не можна не згадати його участь у підготовці і написанні капітальної монографії «Житло в Карпатах і прилеглих областях балканських» (Острава, 2010), яка видана у рамках Міжнародної комісії по вивчення народної культури в Карпатах і на Балканах зусиллями вчених Болгарії, Чехії, Югославії, Румунії, Польщі, Словаччини, України. Все це дає підставу стверджувати, що Павло Федака належить до найкращих дослідників українського народного житлового і господарського будівництва та до найповажніших скансенознавців України нинішнього і минулого століть.

З праць на історико-краєзнавчу тематику слід відзначити його книги «Нарис історії товариства «Просвіта» Карпатської Русі-України» (1991), «Пам’ять рідної землі» (1996), «Пам’ятки Замкової гори» (1999), «Десять років відродженої «Просвіти» (2000), «Народний дім «Просвіти» (2008), «Відроджена «Просвіта»: двадцять років на шляху державотворення» (2010), співавторство у написанні фундаментальної праці «Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців» (2002); він є автором понад 700 статей з питань історії культури, історії товариства «Просвіта», геральдики і прапорництва Закарпаття, численних нарисів про відомих вчених, письменників, художників, громадських, культурних і політичних діячів.

Як музейний працівник і музеєзнавець Павло Федака є співавтором чотирьох путівників по експозиції Закарпатського музею народної архітектури та побуту (1971,1981,1986,2012), двох путівників по експозиції Закарпатського краєзнавчого музею (2004,2006), автором близько 100 наукових і науково-популярних статей з проблем будівництва українських музеїв під відкритим небом (скансенів), музеєфікації пам’яток народної архітектури і побуту на своїх первісних місцях, з історії заснування і діяльності різних музеїв (Етнографічного музею Підкарпатської Русі, Закарпатського музею народної архітектури і побуту, Закарпатського краєзнавчого музею, Національного музею народної архітектури і побуту та ін.), створення експозицій етнографічних і краєзнавчих музеїв, відгуків і рецензій на експозиції і виставки музеїв України, укладачем і науковим редактором наукових збірників  Закарпатського краєзнавчого музею та Національного музею народної архітектури і побуту України, доповідачем з питань музейної діяльності на багатьох міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових і науково-практичних конференціях, керівником і учасником численних наукових експедицій тощо. Згадати б хоча знамениті експедиції за його участі – «Чумацькими шляхами України» (1989) та «Народна архітектура українських Карпат» (2003), результати яких знайшли міжнародний резонанс.

Павло Федака зробив помітний внесок у громадсько-культурне і політичне життя Закарпаття і всієї України. З 70-х років ХХ ст. був членом правління обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії і культури, головою Ужгородського осередку товариства «Лемківщина» та Українського геральдичного товариства, у 1989-1990р.   – заступником голови обласної організації  Товариства української мови ім. Т.Шевченка, у 1989-1991 р. очолював Ужгородську міську та був заступником голови Закарпатської крайової організації Народного Руху України за перебудову, організатором та учасником всіх значних громадсько-політичних акцій за незалежність України, які проводилися в той час на Закарпатті, у 2001-2011р. – головою Закарпатської обласної організації та членом правління Національної спілки краєзнавців України. У 1990-1994р. був депутатом Ужгородської міської ради, яка першою в Україні 19 серпня 1991р. засудила путч ГКЧП в Москві, за його ініціативи та активності депутатської групи Руху, яку він очолював, ще у травні 1990р. було прийнято рішення сесії міської ради про перехід влади в Ужгороді від міського комітету компартії до міської ради, а 14 червня 1990р., на основі підготованого ним питання, за рішенням сесії над будівлею міської ради вперше в Україні піднято синьо-жовтий прапор; у 1990-1991р. здійснено перейменування вулиць і площ Ужгорода, позначених комуністичною ідеологією – на назви, пов’язані з визначними подіями у житті міста і краю, відомими людьми, імена яких були спаплюжені або викинуті з контексту історії попереднім режимом.

У 1990р. П.М.Федака став ініціатором і організатором відродження на Закарпатті крайового культурно-освітнього товариства «Просвіта» – найстарішої(заснована 1920р.) і найзаслуженішої української громадської організації краю. З тих пір, ось уже 25-ий рік він є головою закарпатської «Просвіти», яка за час відродження під його керівництвом домоглася вагомих успіхів: повернуто у власність товариства Народний Дім «Просвіти» в Ужгороді, збудований на кошти просвітян у 1928р.; засновано бібліотеку; створено чотириголосий мішаний хор а-capello, у якому ювіляр співає сам з часу його створення у 1999р.; видано 75 книжок з історії і культури Закарпаття, у тому числі популярні в народі 22 щорічні календарі-альманахи «Просвіти», кілька наукових збірників товариства «Просвіта» в Ужгороді, проведено понад 250 просвітянських вечорів ( у тому числі 177 у Народному Домі  «Просвіти» в Ужгороді), присвячених українській історії краю, пам’яті визначних українських вчених, письменників, художників, громадських, культурних і політичних діячів; повернуто у контекст історії імена понад 130 подвижників національно-культурного і громадсько-політичного життя Закарпаття минулих століть та ін.

Останній час, крім активної громадської і наукової роботи, ювіляр читає історію української культури, музеєзнавство, пам’яткознавство у різних вищих навчальних закладах України.

Зроблено Павлом Федакою чимало, про що свідчать факти. Це, зокрема, 1495 публікацій (30 книжок і брошур, 43 укладені і відредаговані ним наукові збірники, матеріали конференцій, просвітянські календарі, понад 300 наукових і більш як 1100 науково-популярних, публіцистичних та інформаційно-просвітницьких статей), понад 350 неопублікованих матеріалів, кілька десятків створених експозицій і виставок, біля 300 організованих ним наукових, культурно-просвітницьких і громадсько-політичних заходів та ін. Біобібліографічний покажчик, який готується до друку, нараховує понад 2700 авторських позицій ювіляра!

За самовіддану працю П.М. Федака нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Подякою Президента України, медаллю «20 років незалежності України», Почесними грамотами Міністерства культури України та ЦК профспілки працівників культури, Закарпатської обласної ради та Закарпатської ОДА. Він лауреат Всеукраїнської премії в галузі  фольклористики та етнографії ім. Павла Чубинського (1999р.) та просвітянської премії ім. Президента Карпатської України, Героя України о. Августина Волошина (2001р.). У 2009р. обраний Почесним громадянином м. Ужгород.

Щиро вітаючи Павла Федаку, заслуженого і невтомного трудівника на українській науковій і культурній ниві, зі славним 70-річчям, висловлюємо йому сердечну подяку за його ціложиттєву подвижницьку працю для добра рідного народу, зичимо йому і його чудовій родині у здоров’ї, гараздах, нових здобутках і звершеннях – многая і благая літа!

        Мирослав Сополига, доктор історичних наук,                                                  Почесний доктор Ужгородського Національного університету, директор Національного                           Музею української культури у Свиднику, Словачина


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + sixteen =