Закарпатська прокуратура дала можливість втекти вбивці двох людей

Усіх закарпатців обманювали, а тепер винуватця трагедії «героїчно» шукатимуть

У розпорядженні «Замку» є документ, який «залізобетонно» свідчить: весь останній місяць рідню загиблих у ДТП біля Хуста жінки з дитиною з  участю керівника районного «Закарпатгазу» Павла Нагірного, як і громадськість та журналістів Закарпаття, цинічно обманювали.

І обманювали саме ті, хто мав би захищати інтереси потерпілих і неухильно стежити за дотриманням законів – представники Хустської міжрайонної прокуратури.

Нагадаємо, що прес-служба прокуратури області неодноразово в повідомленнях для ЗМІ запевняла, в тому числі й із посиланнями на Хустського міжрайонного прокурора Івана Кайла, що правоохоронці докладають усіх зусиль, аби знайти обвинувачуваного в убивстві після того, як він не з’явився на два судові засідання 11 та 25 березня. Для заспокоєння громадськості пан Кайло авторитетно і переконливо стверджував: Нагірному покарання не уникнути.

Прокурори казали, що не знають, де перебуває підсудний, і, мов мантру, повторювали: надіслали листи у спеціалізовані медичні заклади, в тому числі й до Берегівської психіатричної лікарні, аби з’ясувати, чи десь часом не надають лікарську допомогу Нагірному. Перше повідомлення, що його посилено почали шукати листами, з’явилося 12 березня – після публікації чуток про те, що хустяни бачили Нагірного на його дачі.

Востаннє ж прокурор Кай­ло говорив, що чекає відповіді з Берегівської лікарні, чи Нагірний ще лікується, чи ні – минулого тижня, 28 березня, коли громада Хуста пікетувала місцеву прокуратуру. Люди обурилися, бо ні Нагірний, ні вже і його адвокати не з’явилися на призначене судове засідання.

Знов-таки, спілкуючись із хустянами, міжрайонний прокурор намагався зберегти авторитет і створити видимість цілковитої зацікавленості очолюваної ним структури в покаранні винного. Він сказав пікетувальникам: чекає відповіді з Берегова і, коли з’ясується, що Нагірного там нема й лікування він не потребує, міліція оголосить його в міжнародний розшук. Відеодоказ цих слів можна знайти, наприклад, на сайті uzhgorod.in (http://uzhgorod.in/ua/novini/2013/mart/yak_hustyani_piketuvali_prokuraturu_vimagayuchi_informaciyi_pro_nagirnogo_viideo).

Нагадаємо, це відбулося 28 березня. А тепер увага: 22 лютого, тобто за місяць і тиждень (!) до цих слів пана Кайла, Хустська міжрайонна прокуратура була поінформована з обласної психіатричної лікарні Берегова   «про виписку Нагірного П. І. 23.02.2013 року відповідно до Ухвали суду від 18.01.2013 року».

Того ж дня, 22 лютого, аби, вочевидь, надалі уникнути звинувачень у бездіяльності, прокуратура направила клопотання в суд про застосування до Нагірного примусових заходів медичного характеру. І все: формально виконавши свій «обов’язок», прокуратура стала чекати су­дового засідання, яке мало вирішити, чи лікувати Нагірного примусово, чи ні. Засідання, нагадаємо, суд призначив на 11 березня, але розгляд справи по суті так і не розпочався.

Що це означає? Тільки одне: медики Берегівської психіатричної лікарні законно, виконуючи волю суду, випустили Нагірного ще 23 лютого. Цитуємо: «Оскільки Ухвали суду про продовження перебування в психіатричній лікарні Нагірного П. І. нами не отримано, на виконання Ухвали Хустського райсуду від 18.01.2013 року Нагірний П. І. виписаний 23.02.2013 року в супроводі дружини».

Не можемо звинуватити прокуратуру в бездіяльності, бо формально вона своє зробила: клопотання суду 22 лютого відправила. Але до пана Кайла є три запитання.

Перше: чому, знаючи, що Ухвалою суду запобіжний захід – помістити Нагірного до психіатричної лікарні – застосовується до «не пізніше 23 лютого», про необхідність подати клопотання щодо примусового лікування в Хустській міжрайонній прокуратурі «згадали» за день до виписки «хворого»? Та й то, схоже, після того, як лікарі нагадали: завтра винуватця ДТП виписуємо.

Друге: для чого взагалі подавали клопотання про примусове лікування? Було ж відомо: в лікарні Нагірного мали тримати до 23 лютого. Чому прокуратура за кілька днів до його виписки не поцікавилася станом здоров’я хворого? Адже ще тоді б з’ясували, що, як пізніше і повідомить прес-служба прокуратури, «згідно з відомостями, наданими лікарями  до прокуратури, стан здоров’я Нагірного суттєво покращився, і лікування він не потребує». І ще тоді могли б зробити те, що зробили лише 29 березня: подали клопотання про повернення справи для розслідування в загальному порядку. Іншими словами: Нагірного 23 лютого помістили б у СІЗО, а не відпустили з лікарні «у супроводі дружини».

І третє: для чого весь цей час – від 22 лютого, коли лікарі повідомили вас, що завтра Нагірного випишуть, до 28 березня, коли ви востаннє удавали, ніби не знаєте, чи вбивця ще в лікарні, – ви всіх обманювали?

Очевидно: ніхто просто не захотів завадити втекти за кордон обвинувачуваному у скоєнні ДТП зі смертю матері й дитини та каліцтвом ще двох дітей. А в «незнайків» гралися, бо сподівалися, що інформація про виписку Нагірного не «випливе». Зате тепер, коли прикордонники повідомили, що Нагірний уже за межами країни, почався новий етап – «героїчних» пошуків, уже міжнародного масштабу.

Ярослав СВІТЛИК,

бюро журналістських розслідувань «Варто ЗНАТИ!»


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × one =