Який насправді інтерес у лобістів малих ГЕС Закарпаття

 

гес3або Чому «зелені піонери» ніколи не змиряться з нищенням Богом даної Природи

В минулих числах газети та в кількох інших обласних тижневиках вийшли по дві статті Павла Білецького та Івана Поповича, присвячені темі малої гідроенергетики (МГЕС) на Закарпатті. Слово в слово, паралельно в двох газетах і два тижні поспіль – погодьтесь, випадок неординарний. І засвідчує він лише про одне – намагання будь-що виправдати проекти будівництва МГЕС на гірських річках Закарпаття. І водночас – представити екологічну громадськість краю в ролі « А Баба Яга проти» та «зелених піонерів» (прозвисько із заголовка однієї із згадуваних статей), котрі не мають ні «юридичних повноважень», ні «відповідної освіти», зате «збурюють громади гірських сіл і районів», відпрацьовуючи «сотні тисяч доларів грантових проектів – США або Європи».

Ляльководи залишаються в тіні

Ця стаття не є виправданням перед тими одіозними звинуваченнями та інсинуаціями, які пролунали в бік громадських екологів та коаліції з 23-ох громадських організацій, що об’єднались у Форум екологічного порятунку Закарпаття. Немає за що і нема перед ким виправдовуватись. Це дуже нагадує ситуацію, коли путінська дезінформація і пропаганда настільки брехлива, що протиставляти їй правду немає жодного сенсу: є зовсім інші цілі й інформаційна війна – це лише один з головних засобів їх досягнення. Отже, потрібно не виправдовуватись від брехні, а діяти. Так, як це нарешті робить Україна, здійснюючи АТО на Сході країни.

Відштовхуючись від цієї логічної схеми, задамось простим запитанням: а хто є замовником нинішнього, безпрецедентного раунду інформаційної війни з Форумом екологічного порятунку Закарпаття? Хто вперто намагається зіштовхувати нас – то з «провідними науковцями», то з журналістами, які нині можуть створити будь-яку інформаційну ширму з «підтасовки фактів» та зі свідчень «авторитетних» чи «провідних» науковців? Відповідь одна: це власники ще донедавна дахованого кланом Клюєва бізнесу на т.зв. «зеленому тарифі». Назвемо їх умовно «зеленими клюєвцями». Так, це той самий Клюєв – утікач до Росії, одна з найодіозніших і корупційних постатей в оточенні Януковича, без благословення якого у бізнесі на «зеленому тарифі» робити було нічого. До речі, у сонячній енергетиці – ще більше, аніж у бізнесі на МГЕС.

Так що ж не дає спати бізнесу МГЕС, що є головною причиною інформаційної агресії проти «зелених піонерів»? Звісно, це «зелений тариф»: від майже 183 коп. за вироблений кВт/год. електроенергії для МГЕС потужністю від 1 до 10 МВт – до 243 коп. за кВт/год. для МГЕС потужністю від 0,2 до 1,0 МВт. Це від 5 до 8 разів більше, ніж платимо ми, споживачі! Та ще й звільнення такого приватного підприємства від податку на прибуток на 10 років. Все це – з наших з вами спільних бюджетних коштів. Звернімо увагу, що МГЕС меншої потужності (а це малі річки або їх верхів’я) мають в 1,33 рази вищий «зелений тариф». Ось чому таким нестримним є бажання бізнесу на МГЕС захопити місце саме на малих річках чи у їх верхів’ях, які є найбільш екологічно вразливими! А тут сплутують карти всюдисущі «зелені піонери».

Тепер щодо предмету спровокованої «дискусії» з такою несвідомою і безвідповідальною екологічною громадськістю в питанні МГЕС: можна – не можна, потрібно – не потрібно. Предмету дискусії просто не існує! Можна і потрібно – в сотий раз говорить екологічна громадськість Закарпаття, у тому числі, «зеленим клюєвцям» та найнятим ними «провідним науковцям» і журналістам. Але – можна і потрібно – виключно через кроки та дії, передбачені десятками чинних законів України та нормативних актів у сферах просторового планування і забудови територій, використання водних ресурсів, дотримання екологічних та інших норм, взаємодії з місцевими владами і громадами, виконання міжнародно-правових угод і т.д. Насправді порушення законів відбувається уже з першого кроку – вибору місця для майбутньої МГЕС на гірській річці. Будь-хто, сповідуючи елементарну логіку, не може не визнати: усі наступні начебто «дискусії» і навколо МГЕС загалом не варті виїденого яйця, якщо порушення законів відбувається уже при виборі місця для її конкретного, локального розташування в руслі річки. Саме тому практично вся екологічна громадськість і науковці України у 2012-2013 рр. (виключно на основі чинних законів і нормативних актів) консолідовано розробили «Екологічні і правові критерії для вибору місць і проектування та будівництва МГЕС на гірських річках Карпат». Повторимось, виключно на основі чинного законодавства України та її міжнародно-правових зобов’язань на зразок Національного плану управління водним басейном річки Тиса, який з 2012 року є головним стратегічним документом щодо управління водними ресурсами краю.

На превеликий жаль, виконання законів і нормативних актів під час режиму Януковича стосувалось лише простих смертних, тоді як для «зелених клюєвців» це було зовсім необов’язково. Звісно, цьому сприяли ще й вибірково працюючі правоохоронна система й суди. Чи має так продовжуватись і після перемоги Євромайдану? Начебто й ні, але на практиці продовжує діяти інерція корупційних рішень, які в інтересах «зелених клюєвців» були прийняті ще за режиму Януковича. Що ж, «зелені клюєвці» забезпечили немале корупційне поле для діяльності нас, «зелених піонерів», особливо, у сфері правопорушень щодо МГЕС. Адже навіть після умовно прийнятного вибору місця для МГЕС все одно відбуваються численні порушення законів, про що Форум інформував громадськість і владу в десятках публікацій і звернень.

Про рівень громадських експертиз «зелених піонерів»

Як там узагальнено у вступі до останньої статті про нас, «зелених піонерів»? «Так місцеві екологи, котрі здебільшого не мають ні сертифікації, ні будь-яких юридичних повноважень, а часто й відповідної освіти, збурюють громадськість гірських сіл і районів …». Що тут скажеш? Цілком у дусі законів 16 січня 2014 р., які й стали каталізаторами загострення Революції Гідності. Саме цими законами, планувалось міцно закрити рота усім громадським організаціям країни, ставлячи їх під тотальний контроль влади на предмет лояльності й іноземного впливу. Журналісту і його «зеленим клюєвцям» повідомляємо: нам не потрібно жодної «сертифікації» та навіть «відповідної освіти» задля того, щоб виявити та інформувати громади і громадськість як про порушення законів, так і про цілком прогнозовані екологічні наслідки цих порушень. А відповідні «юридичні повноваження» нам давно дають десятки (!) чинних законів України та всім відома Орхуська Конвенція. Так давно живе увесь цивілізований світ, зводячи до нуля апетити своїх «зелених клюєвців» щодо згубного природокористування.

Щодо фаховості та рівня наших громадських експертиз в різних сферах екології та охорони природи: до Форуму екологічного порятунку Закарпаття входять фахові природоохоронні організації області, в яких працюють фахові біологи, екологи, гідрологи з науковими ступенями кандидатів біологічних наук. Ґрунтовна і об’ємна експертиза з проблеми МГЕС на гірських річках Карпат отримала виключно позитивні і схвальні офіційні висновки та відгуки п’яти провідних науково-дослідних інститутів Національної академії наук України, включаючи Інститут екології Карпат, Інститут регіональних досліджень та Західний науковий центр НАНУ. І це – не рахуючи десятків експертів і науковців з усієї України. Представники Форуму (серед них і автори статті) подали у 2012 р. до суду рішення обласної ради щодо затвердження схеми розташування 360 МГЕС на річках Закарпаття і виграли його. В основу була покладена згадана громадська експертиза. Вона визнана у 2012 р. кращою за всі роки незалежності Комітетом з питань екологічної політики Верховної Ради та послужила платформою для парламентських слухань і їх висновків на тему МГЕС у червні 2012 р.

А ще були не менш глибокі й об’ємні громадські експертизи з локальних проблем. Зокрема, катастрофічного забруднення територій поблизу Мужіївського золоторудника та селища Буштино. Неправомірного вибору місць для МГЕС у Рахівському та Великоберезнянському районах, зокрема поблизу сіл Богдан і Чорноголова. Проблема «геолого-промислової» розробки поблизу с. Косівська Поляна з порушеннями законів, що завершилось влітку 2013 р. перемогою сільської громади, «збуреної» саме нашою об’єктивною громадською експертизою щодо діяльності, на цей раз, уже клюєвських «геологів». І це лише частина проробленої громадськістю роботи за 2 роки.

Як же про цю непросту громадську роботу, що проводилась нами під час режиму Януковича, згадано в останній газетній статті про «зелених піонерів»? «…Ці люди, котрі позиціонують себе як фахові екологи (причому під екологією вони розуміють, в основному, лише боротьбу з ГЕС), отримують сотні тисяч євро у вигляді грантів із США та Європи під тему захисту довкілля». А це вже не лише груба брехня для «дискусії», яку вести власне немає про що і немає з ким, але й неприхована спроба дискредитації нашого Форуму, за що доведеться відповідати. Втім ми обов’язково заплануємо грантовий проект у сфері захисту довкілля Закарпаття. Були б програми.

Замість висновків

Ніхто в принципі не може давати ніяких грантів і коштів загалом на боротьбу з очевидним Злом – тотальною корупцією і порушеннями законів у природокористуванні. Власне, як і в інших сферах, де все ще панує Зло. Чи можна собі уявити, що для проведення Революції Гідності і євромайданів по всій країні був би виділений грант зі США чи Європи?

Активне громадське суспільство, що визрівало в гущі народу і повстало проти олігархічно-кланової, корупційної і клептократичної влади, уже ніколи й нікому не вдасться загнати у стійло, як це має місце у Росії і як планувалось в Україні. І ми свідомі того, що злочини проти Природи (і, особливо, автентичної і дикої природи Закарпаття, що вкупі з людьми є нашим найціннішим скарбом) – набагато страшніші й цинічніші за незворотними наслідками у порівнянні з банальною корупційною кражею бюджетних коштів.

Саме тому свої євромайдани – громадські екологічні експертизи та відкриту боротьбу ми активізували ще у 2012 році. І це лише початок боротьби за збереження Богом даної нашому краю Природи. До цієї боротьби долучається все більше «збурених» Форумом екологічного порятунку Закарпаття громад, а ще більше – через зростаюче громадянське сумління закарпатців. І ніякі інформаційні війни та дискредитації громадськості не допоможуть тим, хто через корупційні оборудки і порушення законів нищить нашу Природу, вбачаючи в ній лише засіб для власного збагачення.

Олег Лукша, співголова Форуму екологічного порятунку Закарпаття, директор Міжнародного інституту людини і глобалістики «Ноосфера», кандидат фіз.-мат. наук

Оксана Станкевич – Волосянчук, співголова Форуму екологічного порятунку Закарпаття, президент Регіонального молодіжного екологічного об’єднання «Екосфера», кандидат біологічних наук

 


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × four =