Як закарпатський головлікар корумпував правоохоронців

Це правда. Впевнений, шановні читачі, що в цьому ви вже переконалися. Але тепер, коли прийняті Закони про корупцію та люстрацію і 09.10. підписаний Президентом України Петром Порошенком закон, забувати про корупціонерів теж злочин і, можливо, не менший ніж корупційні дії хабарника, головного лікаря ЗОКЛ ім. А.Новака, який позбавив людей європейського рівня лапароскопічної, принаймні, урологічної допомоги.

домніцНаведу 2 докази. Почалося все із незаконного та безпідставного звільнення мене з роботи (читайте попередній номер). Довідавшись про це тодішній голова суду Домницький В.В., при зустрічі зі мною сказав: «Подавайте в суд. Вас звільнено безпідставно та незаконно. Справу виграєте, закон на вашому боці». На той час я і сам ще був переконаний, що в судах можна знайти правду. Це був 2005 рік, березень місяць. На такий крок, не дивлячись на Майдан та його вимоги, секретар Ужгородської районної СДПУ(о), який, щонайменше, мав бути звільнений з роботи, отримав добро звільняти висококваліфікованих фахівців, тільки тому, що не повелися на його вимогу щомісячно заносити йому хабар.

За декілька днів до судового засідання, Яцина та його адвокат ціцакКолотуха бідкалися, що не можуть знайти спільної мови з молодим суддею Олегом Ціцаком, якому було доручено справу. Ці слухи справдилися, бо суддя виніс рішення: відновити мене на роботі та виплатити за вимушений прогул. Стягнення за моральну шкоду Олег Васильович не присудив. Але ще за 2 дні до судового засідання, терміново призначений прокурором області Юрієм Бенцою начальник слідчого відділу міської прокуратури Маханець В.В., який забрав справу від слідчого Олександра Трохименко, виніс безпідставне рішення про відкриття кримінальної справи з відстороненням мене від посади та забороною займатися лікуванням. Але на посаді завідувача урологічним відділенням я був впродовж 20 років тільки на 0,5 ставки. На інші 0,5 ставки я був ординатором урологічного відділення. Тобто я повинен був продовжувати працювати в урології, знаходитися в колективі, а це значило бачити всі безчинства Яцини. На той час про них я мав можливість не тільки про них говорити на пятихвилинках, але і писати у цьому тижневику, якого тримаєте в руках. Хабарнику Яцині було потрібно, щоб мене в лікарні не було зовсім. От і виніс хабарник, слідчий Маханець рішення: заборонити займатися лікувальною справою. Від мене ця прокурорська потвора вимагала гроші ще при першій нашій зустрічі, і, як він казав, немалі, правда не для себе а для Бенци. За порадою юристів я дав йому 500 у.о., після винесеного рішення попросив його валюту повернути. Для того, йому знадобився тиждень. Безумовно, він її повернув не з зарплати.

Прийняте хабарником – слідчим рішення, у той же день мав на руках такий же хабарник та корупціонер Яцина, який 22 березня 2005 року виконав рішення суду і тут же на підставі рішення слідчого звільнив мене з роботи. Мабуть Яцина та Колотуха подумали, що так і закінчиться звільнення мене з роботи. Організована ними фальсифікація судово-медичної експертизи і послужила підставою для нечестивця слідчого передати справу в суд. Маханець знав про фальсифікацію, бо відмовив у направленні справи на СМЕ за межі області.

На першому судовому засіданні молодий суддя Тарас Бисага, скасував ухвалу слідчого. І тут почалось. Яцина використав свого заступника по лікувальній роботі Василя Стрижака, племінника славнозвісного Андрія Стрижака, який викликав Тараса Юрійовича, пригрозив стрижакйому і по просьбі адвокатів, голова міскрайонного суду Думницький В.В., якого я уже згадував, забрав у нього справу і призначив суддю Олексія Леміша, який мав достатній досвід роботи у суді. До честі Олексія Миколайовича, не можу не сказати, що наша справа була направлена на СМЕ МОЗ України. Майже через 6 місяців справа була повернута в міськрайонний суд, оскільки Яцина не направив витребувані СМЕ доказові матеріали розтину. Як мені згодом повідомила завідувачка патологоанатомічним відділенням обласної лікарні, Яцина наказав матеріали знищити, не дивлячись на те, що і без кримінальної справи архів повинен був їх зберігати протягом року. Головний судмедексперт МОЗ України повідомив, що без цих матеріалів неможливо дати об’єктивну експертну оцінку. І тільки при повторній просьбі судді Леміша СМЕ МОЗ дала згоду направити справу на експертизу.

Цивільну справу по відновленню мене на роботі було направлено в Апеляційний обласний суд. Ще до призначення судового засідання суддя – доповідач Власов мені сказав: «Ми вас знаємо, як порядну людину, висококваліфікованого лікаря, але на суд тиснуть». Тиснув на суд Стрижак А.А., який вимагав скасувати рішення міськрайонного судді Ціцака і задовольнити вимоги Яцини. Я звернувся до тодішнього голови ОДА Віктора Балоги, який зателефонував Стрижаку і попросив його прийняти мене. З головою Апеляційного суду Стрижаком А.А. я зустрівся в фойє суду. «До мене потрібно ходити, а не до Балоги», прокричав Стрижак. Рішення було скасоване, але справу повернули на повторний розгляд суду першої інстанції в іншому складі. Справу направили дол судді Ференца А.М. На першому засіданні він прийняв рішення не розглядати справу, поки не буде закінчена кримінальна справа.

Більше 4-х років суддя Ференц «розглядав» справу. З різних, необгрунтованих причин, переносив судові засідання. В назначений час на засідання не являлися ні Яцина, ні Колотуха. І тільки після мого звернення до депутата Верховної Ради, в кінці кінців Ференц дійшов висновку, що Яцина звільнив мене з роботи правильно. Суддя не взяв до уваги ні те, що догани, які послужили причиною звільнення, були незаконні та безпідставні, як і саме звільнення, ні те, що на посаді я був тільки на 0,5 ставки, ні те, що у лікарні, окрім лікувальної справи є інша робота, не пов’язана з лікуванням. Як мені повідомляли, суддя Ференц часто лікувався в обласній лікарні, з причини, яку знають його колеги (читачам знати не обов’язково). Йому були потрібні лікарняні поки не вийде з хворобливого стану, щоб не мав прогулів. Декілька разів я його бачив в обласній лікарні. Казав, що простудився на полюванні. Знаючи, що суддя афганець, що він уже перебував у пеклі Афганістану, скарг на нього у вищі судові інстанції не писав. Про інші безчинства по цивільній справі Яцини, Колотухи, Ференца, а також адвоката Пильника писати у цій статті не буду, хоча з часом прийдеться.

Детективні історії з кримінальною справою почалися тоді, коли була закінчена СМЕ МОЗ України і отримана ужгородським міськрайонним судом. Експерти МОЗ відповіли на всі запитання поставлені перед ними, які перекреслили надумані висновки та твердження Закарпатської судово-медичної експертизи, яку очолював Товтін. До неї входили підкаблучники Яцини, Василя Русина. Кришував нечестивців такий бенцаже хабарник як і вони прокурор Бенца. Це був, і слава Богу ще і є, наш закарпатець, не галичанин і не дончанин. Для когось він був дійсно свій, але не для пересічних краян. До цього періоду я, рухівець вимагав, як дехто і тепер вимагає, щоб керівні місця на Закарпатті повинні займати закарпатці. Я казав: «Невже із 1млн. 200 тис. громадян нашого краю немає достойних людей на ключові посади в області. Адже Юрій Васильович Ільницький, з яким я мав можливість наговоритися досхочу, якби не був закарпатцем, а значить патріотом краю, не противився б будівництву атомних електростанцій у Хустському та Берегівському районах. Тільки завдяки йому, тодішньому партійному керівнику, ці сучасні чудовища не знайшли для себе місця на нашій Срібній землі. Та ще мало доброго можу сказати про теперішніх «наших» керівників та столичних посадовців – закарпатців. На прес-конференції заступник Глави Адміністрації Президента України Ігор  Гринів сказав, що ми усі українці і немає підстав ділити нас за територіальною належністю. Чи не з цієї причини почалася війна в Донецькій та Луганській області?  Нам, закарпатцям, разом взятим і кожному окремо, в тому числі й мені, ніхто стільки не зробив біди як «свої», доморощені, які і тепер в своїм середовищі готові один одному горло перегризти.

Судово-медичні експерти МОЗ України провели об’єктивну експертизу, не чекаючи і не вимагаючи від мене хабара. Думаю, що диявольські місцеві сили намагалися і на них вплинути, та стверджувати не маю підстав, просто я вже дуже добре їх знаю. Важко собі уявити, що учені з світовим ім’ям, провідні фахівці судово-медичної експертизи, хірургії, урології, патанатомії, принизили б себе до рівня хабарника. Я б міг, шановні читачі, надрукувати їх прізвища, посади та наукові ступені, але у цьому немає потреби. Достойні Людини вчені не потребують похвал. Коли ця стаття буде закінчена в наступних номерах, як надрукую прізвища медичних, прокурорських та суддівських хабарників. Вони знадобляться корупційному комітету. А поки що, радив би я їм, я радив Шніцеру, добровільно залишити забруднені ними посади. Учіться на помилках таких самих як і ви.

Маючи ксерокопії СМЕ МОЗ України, я навідався до прокурора міста Юрія Тацюна. Просив його скасувати постанову слідчого Маханця, адже він не мав право мені забороняти займатися лікарською справою без судового доказу моєї вини. Юрій Іванович затверджував його постанову. Не дивлячись мені у вічі, прокурор міста переконував мене: «Не залишать вони вас у покої. Вони не хочуть, щоб ви працювали в обласній лікарні. Працюйте у своїй приватній лікарні, ніхто і слова вам не скаже». «Хто такі вони, Юрію Івановичу? І чому я залежу від них, чому порушують мої права?»,- запитував я прокурора. З притиском Юрій Іванович сказав: «Вони і все». Для нього воним був Бенца, від якого залежала його доля. Ще недавно, до призначення Бенци прокурором області, прокурор міста Тацюн сміло, письмово роз’яснював головному лікарю Яцині, який забороняв мені проводити лапароскопічні операції, право пацієнта на вибір лікаря та медичної установи. Ще з 1993 року це положення було фіксовано в Основах законодавства про охорону здоров’я. Якщо Платон казав: «Ти мені друг, а істина дорожча», то теперішні хабарники вважають, що хабар дорожчий і за істину, і за дружбу. Мій земляк і «друг» Бенца протягом 40 років, і в туалет не ходив, щоб не зателефонувати та запитати чи можна, за хабар, про це мені розповідав Шніцер, знехтував дружбою не тільки зі мною. У нього тепер немає друзів, навіть, і серед таких як він – сріблолюбців.

Навідався я і до Бенци. Виявляється і прокурор області не може скасувати постанову слідчого. Правда, слідчий Маханець не затримався на посаді начальника слідчого відділу міської прокуратури. Можливо тому, що я написав декілька скарг на ім’я Генерального прокурора тоді ще Піскуна. У відповіді з Генеральної була рекомендація розібратися заступнику Бенци Миколі Геревичу. З прокуратури відповідь була приблизно така: ваше звернення розглянуто, чекаємо рішення суду. І так уже 10 років – обласна прокуратура «чекає» рішення суду!!! Чекає вона не склавши руки, а примушуючи Апеляційний суд (Мишанчук Н.С) повертати справу на судове дорозслідування та прокураторське.

Здається у травні 2006 року розпочато розгляд кримінальної справи. Прокуратуру представляла Інна Дьоміна (міська прокуратура). Інна Юріївна вимагала повторної СМЕ у Харкові. Ще рік тому, прокурор виступала проти направлення справи на СМЕ МОЗ. Інні Юріївній, як і у свій час слідчому Маханцю, було достатньо фальсифікованої Закарпатської СМЕ. Об’єктивна експертиза прокуратуру не влаштовувала. Суддя Леміш задовольнив вимоги прокуратури.

Випадково у суді зустрічаю суддю Ференца і запитую: «Коли думаєте розглядати справу по відновленню мене на роботі? Чи будете чекати закінчення розгляду кримінальної?». «Думаю, будемо розглядати». Запитую: «Коли?» «У вересні». Та при зустрічі, теж випадковій, у серпні на моє запитання відповів: «Ваша справа розглянута у травні». «Без мене?» «Ви два рази не з’явилися в суд». «По-перше, ви мені казали, що справу будете розглядати у вересні. По-друге, я і адвокат повістки на суд не отримували. По-третє, чому я не отримав рішення суду, адже пройшло стільки часу». Корупційні схеми роблять фальсифікаторів безстрашними. Вони ні Бога, ні закону не бояться, ні людей не ганьбляться. Та відповідати за свої злочинні дії їм прийдеться і перед Богом, і перед законом. Суддя Ференц вирішив залишити справу без розгляду. Вирішив, що я незацікавлений у реалізації права на працю, що я проігнорував суд. Хто в таку нісенітницю міг повірити? Довелося, після отримання судового незаконного рішення, подавати апеляційну скаргу, продовжувати пропущені, не по моїй вині, строки. Слава Богу, що у апеляційному суді не всі судді хабарники.

Степан Біляк.

Карпатська Україна

 


Loading...

Comments:

3 Responses

  1. народ сказав:

    эта публикация – основание для внесения ведомостей в ЭРДР и начала досудебного разследования относительно всех фигурнатов.

  2. мукачево.дєтка сказав:

    но то що бенца, заклявбися порядний, та не смішіть нарід п.Біляк. бенцу давно треба було засудити з конфіскацією всього майна, яке нажито на кровлі та сльозах обдурених люди. Там такі як він усі перевертні яких треба вішати на кожному стовьбі показово, як суддів, прокурорві, слідчих, чиновників, яких ця коростава система виростила, виховала, но вона їх і похоронить, короче они самі себе похоронять

  3. данило сказав:

    Господин Биляк, Вы Америку не открыли не для кого из читателей. Система до такой степени корумпирована, что Закон Украины об люстрации это только начало очищения прогнившей системы, метастазы которой проникли в глубину организма этих воров, извращенцев, чиновников, фамилии которых Вы сдесь перечисляет. От одних Стрижаков, Бенц и другой нечисти становится страшно, чем они занимались, занимая высокие посты, сколько искалеченных судеб, скольких эти твари попросту ограбили, вымогая взятки за решения дел, сфабрикованных ими самими.
    И соучастником этих всех криминальных сделок был сам Балога В.И.,которого в своё время крышевал сам Бенца Юрий(екс прокурор ). Их не то что лбстрировать надо, их мало расстрелять за преступления перед народом Украины, а ещё вся эта мразь дальше в нардепы лезет! Этого допустить нельзя! Если не сейчас, то никогда этих беспредельщиков не вывести на чистую воду.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

6 + seven =