В закарпатських Лумшорах палили Дідуха (ФОТО)

Але язичницький образ проблем старого року на гострому шпилі майстерно викладеного багаття пішов із віхтем іскор угору вже затемна.

лумшори

А з самого ранку Перечинський район та приїжджі люди, в тому числі і журналісти (людьми в останній час їх вважають не всі) навідалися в Лумшори на районний, з претензією на всеукраїнський розголос, фестиваль «Коляди на Перечинщині».

Палким і дієвим організатором їх найперше став місцевий підприємець, власник об’єкту сільського туризму і патріот розвитку цього напрямку активного відпочинку та водночас і зайнятості для закарпатців Іван Погоріляк. Цілком перейнялося проведенням цього фестивалю на Водохрестя (19 січня) і районне керівництво.

Перед виступами на імпровізованій сцені самодіяльних бетлегемів із різних сіл (а їх виявилося несподівано багато) чисельних учасників привітали і голова районної державної адміністрації Петро Грицик, і голова районної ради Володимир Перцев. Забезпечували організацію інші представники районної влади, активісти культурного й громадського життя — привітні, схожі на небесних янголів.. А також (куди ж ми подінемося від цього велетня всіх громадських процесів краю) голова «Європейського медіа-центру» Микола Кошута. Він скрізь з’являвся стрімко й несподівано, так само відтак і зникав. Це додавало заходу особливої казковості й святковості.
Спершу компетентні обрядовці охрестили воду. Багато огрядних чоловіків плигнули під супровід молитов без криків і суму в басейн із сірководневою водою на теренах турбази «Лумшори». Задоволені паломники забрали після хрещення пластикові пляшки з водою, щоб потім наодинці зі своєю непевною тінню рятувати свій дух від гріха й диявольських посягань. Палали дрова під чанами для гарячих водних процедур. Пахло звідти розпареними травами. Туди занурювалися стомлені люди, а виходили натомість красені й красуні. Вони занурювалися ще й у льодяну воду для приведення розпареного фізіологічного змісту в привабливу форму. Водохрестя вирувало позитивними струмами. Тому ніхто нічого не боявся. Добрі були пиріжки на об’єкті «Водограй», а в колибі-ресторації Івана Погоріляка був, без перебільшення, земний рай, величне свято живота й супутньої йому обрядовості. Співали найчастіше «Нова радість стала, яка не бувала». Але цим, звичайно, репертуар не обмежувався. Найголовніше, що запал учасників не був штучним. Завзяття веселому розгулу додавав безсумнівний веселун, автор ще й досі не опублікованого бестселера «Поїзд рушив, рушив»

лумшори2Ростивлав Бегеш із надр місцевого телебачення, у темних водах якого він зблискує золотою рибою. Усі з пошаною дивилися найбільше на Івана Погоріляка, котрий вже вчетверте робить цю фієсту для журналістів, які найчастіше борсаються протягом року в диявольській, а не свяченій воді. Але за що їм така кара, розберуться представники компетентних органів. Погоріляк тут ні при чому.
Дідух у Лумшорах згорів… Але чи пішли з ним проблеми не ліпшого ґатунку?.. Мабуть, ні. Та згадувати про спокійне й добре шоу Погоріляка буде приємно всупереч усьому злому. Живи, Іване, щасливо! Будеш ти — буде й пісня!
Василь ЗУБАЧ.

 


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

fifteen − thirteen =