В ужгородських супермаркетах труять людей

photo_52593Нерідко на полицях магазинів можна зустріти товар не першої свіжості, який продається за ціною вищого гатунку. Іноді це відверто зіпсовані продукти. Але, те, що відбувається за останні кілька місяців в одному з наших найбільших супермакетів міста, словами на жаль описати складно! Мало того, що всім відомий «Новий Вопак» славитися своїми високими цінами на продукти, одними з найвищих по місту, до всього іншого практично всі продукти в ньому – зіпсовані. На які тільки хитрощі не йдуть продавці, щоб реалізувати товар, на який немає попиту в період економічних труднощів.

Це і наклеювання на залежані продукти етикеток з новим терміном придатності, і відверте зішкрябування з ковбас і сирів верхнього шару гнилі або слизу, після чого товар можна знову відправляти на прилавок. Разом з тим досвід показує, що навіть при частому поверненні покупцями прострочених продуктів, ситуація з якістю продукції практично не змінюється!

Щоденні походи в магазин за продуктами для пересічних покупців неминучі, як світанок. Можна якийсь час обходитися без прального порошку, крему для взуття або одеколону, але без хліба, солі, цукру, молока на обідньому столі навряд чи вдасться протриматися навіть декілька днів. І ніяка економічна криза не в силах скасувати цей основний закон повсякденного життя. Він може внести свої корективи лише в уподобання громадянами тих чи інших магазинів. І єдине, на що не може погодитися споживач, так це на обман і фальсифікацію з боку тих, хто перебуває «по той бік прилавка» – продавців і виробників продуктів харчування.      Сьогодні ж між продавцями і покупцями утворилася справжнісінька лінія фронту. «Сам їж цю гидоту».

Вирішивши так місяці півтора тому за бажанням чоловіка, приготувати домашніх пельменів, відправилася я в найближчий супермаркет за фаршем! Покладаючись на чесність продавця, мене переконали в тому, що фарш мало не 5 хвилин тому привезений, я придбала близько 1, 5 кг . Прийшовши додому, запах звичайно збентежив, але більше здавалося, що я просто упереджено ставлюся до цього магазину, спираючись на сумний досвід, але все-таки витратила я пів дня на пельмені. Зваривши їх, м’ясо просто таки смерділо тухлятиною! Години роботи і певна сума грошей пішли в унітаз! Незабаром я знову вирушила в цей «пекельний» супермаркет за продуктами, і побачивши тільки що з’явилася пачку сардельок на прилавку, я поспішила перевірити термін їх придатності, який також свідчив про свіжість продукту, я негайно поклала сардельки в корзину. Прийшовши додому, у мене на очі накотилися сльози, так як кислий, смердючий запах слизу, проникав так сказати, прямо в серце! Якось пошкодувавши викидати не дешеву покупку в сміттєвий бак, згодувала її своєму собаці. Про що згодом дуже таки пошкодувала. Мій улюбленець тиждень пролежав з отруєнням, розладом шлунка і … все в деталях що відбувалося з ним, я мабуть впущу! Але ось, те що сталося минулого тижня вже саме зі мною, я звільніть упустити не можу! Захотілося нам рибки! Рибу, скажу я Вам, свіженьку в Вопаку зустріти досить таки не легко. Але, від величезного бажання, я вирішила ризикнути. Дай но думаю, цілу рибу брати не буду, тому що в більшості випадків, від неї несе старим риб’ячим жиром, вирішила я взяти філе. Прийшла додому, подзвонила чоловіку, оповістила меню і приступила до готування. Відкриваю я її, а там … Вибачте трошки відволічуся. Брат у мене є. Брат за спеціальністю – біолог. Ось він частенько любив приносити всяку гидоту з університету … і забальзамовані жучки пахли так, як «пахла» моя куплена риба. За що спасибі дирекції Вопака, яка повернула мене в дитинство! Якщо я не помиляюся, засіб для бальзамування формаліном називається. Добре, підемо далі, думаю я гарненько помию її, помивши нічого не змінилося, але я не бажала здаватися. Чоловіка я відправила в магазин звичайно ж за іншими продуктами, але на собі ризикнула перевірити помиляюся я все-таки чи ні. Я цю рибу посмажила. І чесно зізнаюся всім читачам газети «Трибуна», я з’їла, так з’їла, один зовсім маленький шматочок риби. Але! Скажу я Вам, тут є і позитивні сторони, у мене зав’язалися в результаті дуже тісні відносини з нашим унітазом тієї ночі. Обіймала я його практично до ранку. Мало того, мій всім вже відоий улюблений пес, якимось чином вкрав зі сміттєвого відра, також шматочок «чудової» рибки. Що ж Вам розповідати? Здогадатися що з ним відбувалося, думаю, не складно. Натякну тільки, що практично те, що і зі мною! Ох, а як я люблю кисломолочні продукти. Ох! Якби Ви тільки могли уявити, як вони смердять в цьому супермаркеті. Липкі упаковки, сир з наполовину відкритими пачками, які руками взяти неможливо, кислий запах! Мабуть дирекція занадто відповідально ставитися до поняття «КИСЛОмолочні» продукти. Можна знайти йогурти, що поміняли свій звичайний колір, а яйця це взагалі окрема розмова! Я якось вирішила провести окреме розслідування. І на полиці зазначила для себе одну упаковку яєць, чого я хотіла домогтися, подумаєте Ви? Я хотіла перевірити скільки ці яйця простоять на прилавку. Близько двох тижнів лежали, але шановні читачі, ЛЕЖАТЬ І ДОНИНІ! Про що тут говорити? Насіння тухлі або із запахом старої соняшникової олії, тухлий арахіс, прострочений шоколад, булочки як цеглини, смердюче жовтого кольору куряче філе та стегенця, гнилі гриби, старий прогнилий лук, засохла молода цибуля, чорна в середині, позбавлена ​​смаку картопля, а БАНАНИ, о ЛЮДИ ДОБРІ! Ці банани чорного кольору, всі липкі, на яких просто рояться мухи … та ще й за повною ціною! Та вони ж навіть не по знижці продаватися повинні, їх взагалі бути там не повинно! Може господар Вопака просто любитель мух? … А чому б ні! Молодець турбується і про них. Усім потрібен притулок! Це ми безсовісні! А ось він молодець, вибудував їм житло під назвою «Вопак». Для повного комплекту, як говоритися, завбачливі підприємці побудували в цьому ж супермаркеті кафе – піцерію! У яку відповідно продукти набувають з нашого «улюбленого» магазина!

Запитаєте чому знаючи це все, люди і в тому числі я продовжуємо ходити туди? Тому, що на жаль є такі поняття як лінь і довіра! Лінь тому-що не завжди є бажання їхати кудись за покупками, а довіра, все-таки є надія, що хоч хтось там одумається! Але поки ми будемо керуватися цими двума факторами, знахабнілі багачі, будуть заробляти отруюючи нас!

Хотілося б дати пораду дирекції і господарю супермаркету «Новий Вопак». Будьте ласкаві, хоч зрідка переглядайте зйомки своїх камер, зверніть увагу як той чи інший пенсіонер, тремтячими руками, відраховує останні пару копійок на одну нещасну котлетку, або на шматок м’яса. Тухлих шматок м’яса! На який, швидше за все, відкладали з пенсії. ЯК ВАМ СПИТЬСЯ ВНОЧІ!?

Людмила Куклишин


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 − 2 =