В Чопі іменем Майдану віджали майно громади

Протягом останніх років у нашому прикордонному містечку Чоп проходять невеличкі, але дуже показові процеси, які є яскравим прикладом та підтвердженням того, що Конституція та закони України, щодо майнових прав громадян для місцевих царьків є пустим звуком.

Потурання майнових прав громад здійснюється майже по всій Україні, але настільки випукло, цинічно та зухвало цей процес відбувається саме у маленьких містах та селах, де юристи міських рад «нелякані недоучки», які поняття не мають про матеріальну частину майнових прав навіть не роблять вигляд намагання дотримання бодай основних вимог Конституції.
Якщо згадати недалекий 2007 рік то за 29 605 гривень ( близько 4000 у.о) було продане вбудоване приміщення площею 29,81 м² за адресою проспект Залізничників 2/3,покупець – приватний підприємець (дружина «вічного» депутата Чопської міської ради при будь яких владах Марухнича Б.І.), хоча реальна ринкова ціна цього приміщення в цей час була більшою у майже 6-7 раз.
У тому ж році також було продано напівпідвальне нежитлове приміщення площею 71,45 м², за 30 510 гривень за адресою вулиця Привокзальна 2/3, також приватному підприємцю, теперішньому керівникові міського Центру надання адміністративних послуг Бублику М.В

Методи з яким віджали останнє майно громади в нашому місті виглядає майже як класика жанру, але із своїми місцевими ізюминками та «ніштячками».
На початку місцевого «віджиму» рішенням сесії Чопської міської ради № 11, яка відбувалась у закрито-секретному режимі 4 липня 2013 року приймається така собі «Програма приватизації на 2013-2014 роки». У додатках до цієї так званої Програми затверджується перелік майна комунальної власності, яке треба негайно продати за методом зниження ціни та без оголошення ціни. Міські урядники депутатам завбачливо не роздали додатки, щоб вони навіть не бачили за що голосують. І вони в закритому режимі проголосували. Ніхто з депутатів навіть питання не задав міському голові, що і навіщо буде продаватись. На тій же закритій сесії Чопської міської ради, по гаряченькому, прийняли ще одне рішення № 8 «Про взяття на баланс об`єктів комунальної власності», яким було взято на баланс п’ять вбудованих приміщень у п’ятиповерховому багатоквартирному будинку по вул. Берег, 18 і швиденько замовлено Мукачівську НЕЗАЛЕЖНУ!! експертну оцінку взятих об’єктів.
Мукачево – місто, яке народило клан братів Балог і є колискою їхньої кишенькової партії ЄЦ, яка останнім часом чомусь дуже походить на справжнісіньку хунту.

Так ось, незалежне Мукачівське БТІ оцінює будівлю колишнього міського Будинку побуту у центральній частині міста площею 333 м.кв всього в 45 742 грн., що на 239 769 грн. менше ніж залишкова його балансова вартість будівлі.
Інші вбудовані приміщення по вул. Берег, 18 також оцінюються за заниженою ціною, щоб не дуже обтяжувати кишеню майбутнього «невідомого» покупця.
Смішні ціни швиденько одноголосно затверджують депутати Чопської міської ради та надають право міському голові на продаж всього майна оптом.
Зауважте, як завжди, нікого з 27-ти депутатів міської ради не цікавлять подробиці: що за майно, кому насправді воно належить, згідно яких правовстановлюючих документів, чому так припекло швиденько його продати, кому саме припекло, і що про такі оборудки з майном, яке належить громаді міста, говорить конституція та закони України. Депутати слухняно та покірно піднімають руки вгору, а в цей же час топчуть ногами цю ж конституцію, закони України та права своїх виборців.
Лагідні відносини з орденоносним та майже святим міським головою – це запорука успіху та кар`єрного росту не лише самих депутатів, але і членів їх родин.
Ефемерні права громадян не мають жодного значення, коли мова йде про особисте «пАкрАщення» життя міських урядників уже сьогодні.
А тепер про роль Майдану та Революції Гідності в історії майнових прав громадян нашого містечка Чоп.
Як, відомо, Балога В.І встановив на Майдані намет, у якому кожен міський голова Закарпатської області та його заступники мали можливість «відмітитись» на щасливе майбутнє. Чопський міський голова та її заступниця (також очільниця Берегівського осередку партії ЄЦ), заливши місто та городян зі своїми проблемами на самоті, зібравши з челядників міської ради трохи копійчин на дорогу, заливши міську раду напризволяще, поїхали до Києва.
Нарізати ковбаски, яку проплатили не вони, намазати хлібчик маслом, на яке вони також не потратились, розлити по чарочці, зустрітися з донькою, яка навчається в КІМО на факультеті міжнародних відносин – це саме та справа, для якої міського голову обирав чопський народ.
Після повернення до рідного міста, міський голова виглядала доволі засмученою. А як же інакше? На Майдані вона зрозуміла, що ситуація в країні дуже нестабільна, вимітання всіх корупціонерів з влади наближається дуже швидко як ніколи, а вона ще має так багато зробити для «своїх» людей, адже за 9 років царювання так і не спромоглася нічого продати на аукціонах. Зметикувавши це, вона поспіхом почала наздоганяти згаяне. Слухняні депутати, як завжди були під рукою, щоб віджати комунальне майно громади і швиденько провести так званий аукціон не складало жодних труднощів.
13 лютого 2014 року «аукціон» відбувся. За якихось 15 хвилин двоє невідомих широкому загалу простих сільських хлопців, скупили оптом все майно чопської громади.
Отже, на цьому закритому аукціоні було продано:
• будівлю колишнього чопського Будинку побуту за адресою вул. Молодіжна 9а, площею 333,3 м² всього за 50 317 гривень, тобто за ціною 150 грн. за кв.м., коли його реальна ціна у декілька разів вища;
• приміщення по вул.Берег18/2 – 37,3м² за ціною 41 864 гривнень;
• приміщення по вул. Берег 18/4 – 74,0 м² за 87 401 гривню;
• приміщення по вул. Берег 18/5 – 36,3 м² за 45 468 гривень.

При розумному підході та здачі цих вбудованих приміщень в оренду, вони принесли б такі самі гроші уже за півтора року, і надалі приносили прибуток міській казні залишаючись при цьому у власності міської громади.
Засекреченість проведення цього аукціону призвела до втрати комунального майна за безцінь, адже про його проведення знали лише покупці та наближені до міського керівництва декілька осіб. Громада міста та потенційні покупці нічого про «засекречений» аукціон не знали.
Пригадується 2010 рік, коли чопський приватний підприємець П. хотів купити будівлю колишнього чопського Будинку побуту майже за 350 000 грн, але влад тоді його не продала. Отже хто став «щасливими» покупцями комунального майна на закритих торгах.
Один з них, Петро Баран, мешканець одного із найближчих сіл Ужгородського району, раніше працював завгоспом у Чопський міський раді. Інший Скира Василь, також мешканець одного із найближчих сіл Ужгородського району. А що? Завгоспи також мають право брати участь у аукціонах, якщо містяни про нього не знають!
Таким чином, саме під час кровавих подій на Майдані 20 лютого 2014 року єдиний в Україні самий патріотичний патріот і стрибунець біля намету Балог, чопський міський голова встигла підписати липові угоди купівлі – продажу майна, яке ніколи не належало ані царям, ані депутатам, ані будь-кому ще, окрім мешканців будинку по вул. Берег, 18.
З цього приводу міські активісти звернулися з заявою про незаконне відчуження майна громади до прокурора Закарпатської області. Він, прогнозовано спустив їхнє повідомлення про злочин міжрайонному прокурору, а той, (яка несподіванка!!) спустив це повідомлення до Ужгородської районної міліції. Неперевершений спеціаліст по проведенню аукціонів та затвердженні «Програм приватизації» начальник Ужгородського районного відділу міліції за 4 дні провів перевірку викладених фактів і вони… прогнозовано не підтвердились. Може тому, що за діяльністю начальника міліції декілька років уважно наглядав прокурор Ужгородського району, чоловік міського голови?
Як стало відомо трохи пізніше ніхто ніякої перевірки не проводив.
Отже, що маємо у сухому підсумку?

1. Майно громади віджато кланом царів, але зроблено це підлими руками депутатів Чопської міської ради. Міський голова,як завжди випливла сухою із води, адже вона тут навіть ніби не при чому.
2. Перевірку законності відчуження чотирьох об’єктів по заяві про злочин ніхто не проводив.
3. За матеріалами щодо незаконності продажу комунального майна, відкрито кримінальне провадження за № 1201407017000631 за ч.1 ст. 364 КК України. Але справа протягом половини року вона ще не зрушилась з міста: не допитано жодного депутата міської ради, жодного свідка подій, не призначено жодної фахової експертизи, не досліджено на яких підставах майно громади було передано на баланс міської ради.

Сьогодні стоїть гостре питання – як повернути вкрадене майно від мешканців міста Чоп і хто, насправді зобов’язаний захистити майнові права громади, залишається відкритим.

Ось вам і Революція Гідності, ось вам і « пАкрАщення» життя вже сьогодні, ось вам і «віджим» комунального майна з іменем Майдану.

Мій Чоп

чоп чоп2


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eighteen + seven =