У виборчій кампанії на Закарпатті визначилась трійка лідерів

кандидати2Виборча кампанія стартувала і на неї залишилося зовсім мало часу. До пари лідерів додався третій…

Днями Закарпатське рейтингове агентство зробило внутрішній соціологічний зріз щодо симпатій закарпатців і поки що найвищий рейтинг у Петра Порошенка, за якого нині готові віддати свої голоси 31,1 % опитаних. З доволі відчутним відставанням від Порошенка йде лідер “Батьківщини” Юлія Тимошенко — 12,1 %. Третім у рейтингу симпатій закарпатців є Анатолій Гриценко, за якого віддали б свій голос 4,2 % опитаних.

Варто відзначити, що майже відсоток голосів опитаних отримав такий собі Андрій Гриненко, що більше, ніж у, до прикладу, Михайла Добкіна чи Петра Симоненка. Так от, на думку представників агентства, Гриненко свої голоси отримав випадково, виключно через схожість прізвища Гриценко. А тому цей відсоток можна сміливо “віддавати” саме Анатолієві Гриценку.

До речі, не виключено, що Андрій Гриненко є технічним кандидатом, щоб відтягувати голоси в Анатолія Гриценка. Це цілком імовірно, якщо зважити на серйозність намірів українського суспільства голосувати саме за тих людей, які не заплямували себе в колишній українській політиці та не є представниками фінансово-олігархічних кланів. Тобто “кандидати, які є “китами” від політики, вже передбачили можливий варіант росту популярності політиків нової генерації, які відповідають критеріям вимог Майдану, і тому застосовують брудні технології проти потенційних конкурентів.

Що стосується доволі високого відсотка довіри до Петра Порошенка, то тут є кілька складових. По-перше, Порошенко під час Майдану вдало маневрував: коли громада злісно критикувала трійку опозиціонерів за надмірне “тупцювання” на сцені замість рішучих дій, Порошенко міняв сцену на барикади. А на сцені з’являвся тоді, коли потрібно було оголосити саме той месидж, якого очікувала громада.

По-друге, коли стало цілком очевидним, що Росія стала на бік влади Януковича у протистоянні з Майданом, Порошенко виявився такою собі жертвою російської влади, яка закривала його шоколадні фабрики на своїй території або не пропускала “рошенівську” продукцію з України в Росію.

Ну і, по-третє, найвагоміший ріст рейтингу стався після того, як один із лідерів українського політикуму, лідер УДАРу Віталій Кличко відмовився балотуватися у президенти й оголосив про свою підтримку Петра Порошенка.

Щоправда, ЗМІ повідомляють, що таке рішення Кличком було прийняте в доволі пікантній ситуації. Розповідають про зустріч Кличка, Порошенка та опального олігарха Фірташа у Відні і що, мовляв, саме олігарх Дмитро Фірташ вплинув на рішення Кличка. Якщо зважити на те, що Фірташ отримав доволі негативну репутацію після його дій навколо Майдану, то зв’язки Порошенка та Фірташа можуть зіграти злий жарт із “шоколадним королем”. Сам Петро Порошенко навіть не заперечує факт віденського візиту, однак каже, що достатньо багатий, щоб самостійно фінансувати свою виборчу кампанію і без послуг Фірташа.

Що стосується Юлії Тимошенко, то вона мала гірші стартові позиції, ніж Порошенко через своє ув’язнення, і її вихід на публіку стався вже лише наприкінці Майдану. Окрім того, влада Януковича, намагаючись виправдати логічність ув’язнення Тимошенко, надавала на розсуд громади масу документальних підтверджень вини Тимошенко і головним чином це були газові питання, які негативно впливали на економіку країни та матеріальний стан громадян.

Однак варто зважити на той факт, що Тимошенко є доволі артистичним оратором і її агресивно-пропагандистська риторика може ще вплинути на електорат. Окрім того, у Тимошенко завжди був доволі потужний штаб із сильними політтехнологами та піарниками, тому резерв для росту в неї ще є.

Третє місце Анатолія Гриценка може здаватися несподіваним, але якщо розібратися, то Гриценко є одним із небагатьох зі списку кандидатів у президенти, хто відповідає вимогам Майдану. Він завжди був чесним і через це навіть впадав у опалу до колишніх опозиційних політиків, які мало не називали його зрадником. Гриценко залишався вірним своїм принципам і ніколи ними не поступався.

Окрім того, ніхто не зможе   звинуватити Гриценка в тому, що він підвладний комусь із олігархічних кланів. Більше того, навіть кошти на президентську кампанію для нього збирають соратники та виборці-прихильники. І це не лише середній бізнес, але й інтелігенція, робітники та інші найрізніші верстви населення.

З позитивних рис Гриценка варто також виділити його інтелект і вміння орієнтуватися в геополітичних питаннях.

Ну і, нарешті, Гриценко був свого часу чи не найуспішнішим міністром оборони України, коли фактично припинив розбазарювання армії та підняв її патріотично-бойовий дух. Ще й досі військові згадують, що саме при міністрі Гриценку наша армія була найбільш боєздатною. І, власне, ті риси, які характерні Гриценку, наразі дуже потрібні в наш час політичної та економічної кризи.

Таким чином, на Закарпатті вже визначилася трійка реальних кандидатів на «-ко»: Порошенко—Тимошенко—Гриценко. Нинішні рейтингові відсотки в цієї трійки однозначно ближче до виборів будуть мінятися. Найбільший шанс для росту має Гриценко, а якщо зважити на те, що квітневі фаворити перегонів Тимошенко та Порошенко від самопіару переходять до взаємних гострих звинувачень, то на цьому фоні саме третій Гриценко буде не те що не зайвим, а навіть необхідним.

Закарпатський інформаційно-аналітичний центр 


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

nineteen + 10 =