Спроба І.Гайдоша створити з угорців Берегівщини «п’яту колону» провалилася

ГайдошВчора 13.03.2014 року в міській раді міста Берегова був підписаний Меморандум про взаємопорозуміння між угорськими партіями краю та ВО «Свобода» в цей важкий для України час.

Підписи поставили від ДПУУ- П.Вереш, від КМКС- С.Горкаі, від Свободи- В.Вовкунович. Це звело нанівець намагання протиставити угорців українцям, чим займалися політтехнологи цього «Бейли Куна» з Маріїінського парку.

Для цього були задіяні «тітушки» з Берегова, сіл Бадалова та Батьова. Був розроблений силовий сценарій з використанням осіб з охоронної фірми «Шериф» та декілька десятків поплічників п.Гайдоша з антимайдану. Це протистояння було заплановано на день проведення сесії Берегівської районної ради, куди захотів повернутися після ганебної втечі її голова.

гайдошОднак ефектної фото картинки про  побиття угорців людьми у формі майданівської самооборони не вийшло. Адже у нас до громадян України угорського походження претензій на національному ґрунті не має, і не може бути. Ми всі можемо бути націоналістами майбутнього. Бо Берегівщина є землею наших дітей і онуків.
А п.Гайдош живе минулим, відкриваючи скриньку Пандори своїм підписом під звернення під нібито геноцидом УПА проти поляків у 1943 році, піднімає питання трагедії містечка Корюківка Чернігівської області, яка визнана Нюрнберзьким судом найжахливішим злочином Другої Світової війни проти цивільного населення (чит українців). Цим страшним подіям ще досі не дано належної оцінки.
А якщо повертатися до сьогодення , то дії п.Гайдоша під час Революції були засуджені і депутатами на сесії Берегівської міської ради 24 лютого 2014 року. Однак його однопартійці висловили мовчазну підтримку діянням свого патрона, що стало причиною обурення свободівців-майданівців та публічного звернення. Дане звернення привело до тями деяких однопартійців п.Гайдоша, які здали свої партійні квитки та депутатські мандати. А головне у цьому епістолярному протистоянні те, що угорці не піддалися конфліктогенній риториці і навіть частина з них добровільно з’явилася до військкомісаріату.
Крапку в майбутньому юридичному протистоянні з п.Гайдошом допоможе поставити висновок лінгвістичної експертизи обох заяв, який додається.
Василь Вовкунович
Сотник Закарпатської сотні самооборони

вовкунович

13 березня 2014 р.
ВИСНОВОК ЛІНГВІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
Експертний висновок подає результати лінгвістичного дослідження від 12.03.2014.

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Відомості про експерта

Черненко Ганна Анатоліївна, к.філол.н., науковий співробітник Інституту філології КНУ ім. Т.Шевченка.

Експертний висновок базується на аналізі фактичних матеріалів, наданих замовником; експерт не несе відповідальності за експертний висновок, якщо виявиться, що матеріали, надані для дослідження, є неправдивими або неповними.

Для дослідження надано:

– текст статті “Угорців оголосили ворогами українського народу –  Гайдош Іштвана Гайдоша, розміщеної 11 березня 2014 р. на сайті  інформаційного порталу Новини Закарпаття http://transkarpatia.net/transcarpathia/politic/28763-ugorcv-ogolosili-vorogami-ukrayinskogo-narodu-goydosh.html, – надалі аналізований текст;
– текст заяви Закарпатського ОО ВО «Свобода»  до Генерального прокурора України п. О. Махніцького, розміщений 08.03.2014 за електронною адресою http://www.trubyna.org.ua/novyny/zakarpatska-svoboda-vymahaje-zaboronyty-diyalnist-uhorskoji-partiji/ на сайті інтернет-видання ”Трибуна”, – надалі вихідний текст.

На розгляд винесено такі питання:

1. Чи відповідають дійсності, твердження, що містяться в тексті статті “Угорців оголосили ворогами українського народу – Гайдош” Іштвана Гайдоша, розміщеної 11 березня 2014 р. на сайті  інформаційного порталу Новини Закарпаття http://transkarpatia.net/transcarpathia/politic/28763-ugorcv-ogolosili-vorogami-ukrayinskogo-narodu-goydosh.html?
2. Чи містить цей текст заклики до міжнаціональної ворожнечі?

ДОСЛІДНА ЧАСТИНА

1. Чи відповідають дійсності, твердження, що містяться в аналізованому  тексті?

Відображення мовою дійсності відбувається через механізми референції – співвіднесення двопланових одиниць мови, які мають і план форми, і план змісту, з реаліями дійсного світу. Референтом може бути як окрема реалія, так і подія в цілому .
Кваліфікувати як такі, що відповідають чи не відповідають дійсності, можна твердження, які співвідносяться з дійсним світом. На відміну від них, існують твердження, які співвідносяться з ірреальним можливим світом або світом суб’єктивних міркувань.
У таких випадках у текст вводяться маркери можливого світу (дієслова „уявив”, „вигадав”, іменники „сон”, „мрія”, позначення жанру „казка”, „фантастика” ) або маркери на позначення суб’єктивної модальності висловлювання. В цьому разі відображення дійсності супроводжується її оцінкою або сумнівами мовця в правильності свого уявлення про дійсність („вважаю”, „здається” і т.п.).
В разі відсутності таких маркерів, текст розглядається як такий, що передає фактологічну інформацію і може оцінюватися як правдивий (інформація відповідає дійсності) або неправдивий (інформація не відповідає дійсності).
Одиницями розгляду при аналізі служать висловлювання та виражені за їхньою допомогою пропозиції, твердження – як експліцитні, так і приховані, імпліцитні, розуміння яких читачем відбувається в процесі інтерпретації з опорою переважно на закони логіки та комунікативні максими .
Аналізований текст містить два маркери суб’єктивної модальності:
1) ”Здається”: ”Здається, що для ВО „Свобода” недостатньо кримської кризи – воно відкрило новий фронт, оголосивши угорців ворогами українського народу”. Дієслово ”здається” слугує тут модальною рамкою лише для пропозиції „ВО ”Свобода” недостатньо кримської кризи”, яка таким чином є суб’єктивним тлумачення твердження, що міститься у пов’язаній з нею пояснювальним зв’язком  пропозиції „воно відкрило новий фронт, оголосивши угорців ворогами українського народу”. Тож останнє слід аналізувати як твердження.
2) „Не можна виключити”: ”Не можна виключати, що все це є спробою тиску на мене, як члена спеціальної комісії ВР, котра займається розробкою нового закону про мови, або ж помстою за те, що я завжди виступав за дотримання прав угорської громади, за захист угорців нашої держави, проти спроби скасування ЗУ «Про засади державної мовної політики».

Відтак розглядатися як фактологічні твердження й оцінюватися з точки зору відповідності чи невідповідності дійсності можуть усі, крім наведених вище, пропозиції аналізованого тексту.

Співвіднесення з дійсністю мовних одиниць відбувається у більшості випадків за посередництва когнітивних структур, які можуть бути вербалізованими чи невербалізованими. Типовою когнітивною структурою, що відображає подію та її структуру вважається фрейм . Засобами мови фрейм у тексті може:
– відтворюватися,
– конструюватися,
– деформуватися.
В двох останніх випадках має місце явище пропаганди, маніпуляції, умисної чи неумисної дезінформації.
Заява Закарпатського ОО ВО «Свобода»  до Генерального прокурора України В. Махніцького про те, що Закарпатська ОО ВО «Свобода» виступає за заборону діяльності Української демократичної партії угорців України  як антиукраїнської і антинародної, є однією з реальних подій, до яких здійснюється референція в аналізованому тексті.  Визначити відповідність запропонованого для експертизи тексту дійсності в цьому випадку означає реконструювати фреймові структури, що вербалізуються в тексті заяви Генеральному прокурору від ВО ”Свобода” і в тексті заяви п. І.Гойдоша, та зіставити їх між собою з точки зору тотожності.

Фреймова структура складається з компонентів, які мають назву слотів. Фрейм, за допомогою якого можна структурувати зміст вихідного і аналізованого тексту, зіставивши їх, складається з таких компонентів: суб’єкт-автор заяви, адресат заяви, об’єкт заяви (той, щодо якого застосовано чи  планується застосувати певні дії), мета заяви, причини заяви.

1. Суб’єкт – автор заяви:

Вихідний текст: Закарпатське ОО ВО ”Свобода”.
Аналізований текст: ВО ”Свобода”

Референцію здійснено з незначним викривленням: відбувалася генералізація – узагальнення поняття  „Закарпатське об’єднання ВО ”Свобода”” до „ВО ”Свобода”” шляхом вилучення ознаки  „Закарпатське ОО”. Відповідає дійсності частково.

2. Адресат заяви:

Вихідний текст: Генеральний прокурор.
Аналізований текст: Референція відсутня. До кого спрямоване звернення ”Во ”Свобода” не визначено. Використано фігуру замовчування.

3. Об’єкт заяви.

Вихідний текст: Українська демократична партія угорців України.
Аналізований текст:
1) Політична партія угорської громади
(”намагаються заборонити політичну партію угорської громади, однієї з національних меншин нашої держави, історична батьківщина якої є членом Європейського Союзу”),
2) угорці
(”воно [об’єднання ”Свобода”] відкрило новий фронт, оголосивши угорців ворогами українського народу”, „демонструють свою ”любов” до угорців”).

1. Референція здійснено з незначними відхиленнями: заміна власної назви партії описовою назвою ”політична партія угорської громади” виводить у фокус уваги національну ознаку партії (угорців) за рахунок політичної (демократична).
2. Референція некоректна: використано маніпулятивний прийом генералізації, в  результаті якого обсяг поняття, що фігурує як об’єкт заборони у вихідному тексті заяви ВО ”Свобода”, а саме Українська демократична партія угорців України, розширюється до угорської нації в цілому, відтак суб’єкт політичної діяльності підміняється національним суб’єктом.

4. Мета заяви:

Вихідний текст: заборонити Українську демократичну партію угорців України (Закарпатська ОО ВО «Свобода» виступає за заборону її [Української демократичної партії угорців України] діяльності, як антиукраїнської і антинародної”, „звертаємось до Генерального прокурора України для ініціювання процедури заборони політичної партії ”).
Аналізований текст:
1) заборонити партію Українська демократична партія угорців України („намагаються заборонити політичну партію угорської громади”),
2) оголосити угорців ворогами українського народу („Угорців оголосили ворогами українського народу”; „кого вони оголосять ворогами українців завтра”).

Рефренцію здійснено з незначними відхиленнями (див. розділ об’єкт заяви п. 1).

Рефренція 2 – викривлена: наведені пропозиції випливають із
– хибного визначення об’єкта заяви ВО ”Свобода” як угорської нації в цілому, а не окремої політичної партії,
– хибного потрактування пропозиції вихідного тексту, в якому зазначено: ”І.Гайдош виступаючи від імені угорців Закарпаття і угорською мовою, незаслужено зганьбив чесне ім’я угорців Закарпаття,  показавши їх як українофобів і ворогів революції гідності”. Лексеми незаслужено і чесне ім’я вказують на те, що негативна оцінка, яка надається діяльності п.І.Гайдоша не поширюється авторами заяви на всіх угорців, яких він представляє. Намір здійснити дисоціацію, розмежувати оцінку та діяльність не лише  І.Гайдоша та угорців Закарпаття, але п. І. Гайдоша як лідера партії та рядових її членів засвідчена в пропозиції вихідного тексту: ”Звертаємось до рядових членів партії, в яких можливо ще залишилось почуття честі та совісті відмежуватись від свого одіозного лідера, засудити його діяння і написати заяву про вихід із лав партії„.
Між тим, у заяві І.Гайдоша за допомогою механізмів генералізації оцінка його особистої діяльності інтерпретується як оцінка діяльності угорців в цілому.

Отже твердження, що містяться у висловлюваннях „ВО ”Свобода” оголосило угорців ворогами українського народу”, „демонструє свою нелюбов до них”  не відповідає дійсності.

6.  Причини, що спонукали до заяви:

Вихідний текст:

1) діяльність партії спрямована проти інтересів народу України („ВО «Свобода» виступає за заборону її діяльності, як антиукраїнської і антинародної”),
2) Голова партії п.І.Гайдош брав участь в організації акцій насильства проти громадян України („він брав безпосередню участь у керуванні загонами «тітушок» разом з такими одіозними особами від ПР як Н. Шуфрич  та О.Калашніков”, де займенник ”він” відноситься до керівника партії п.І.Гайдоша; ”підтвердженням цього [антинародного та антиукраїнського характеру партії] є <…>практична діяльність по організації загонів так званих «тітушок» для «Антимайдану»”),
3) Партія в особі її голови І. Гайдоша підтримувала владу, представники якої організовували масові вбивства громадян України (”підтвердженням цього [антинародного та антиукраїнського характеру партії] є  заяви від імені партії, під час революційних подій”, „постійні виступи п. Гайдоша перед так званим «Антимайданом»18-19 лютого 2014 року в той час, коли по звірячому вбивали та катували українських патріотів, відрізаючи голови, викрадаючи та вбиваючи поранених зі шпиталю Будинку офіцерів”,
4) діяльність партії компрометує угорську національну меншину в Україні („І.Гайдош виступаючи від імені угорців Закарпаття і угорською мовою, незаслужено зганьбив чесне ім’я угорців Закарпаття  показавши їх як українофобів і ворогів революції гідності”).

Терміни ”тітушка” та ”Антимайан” потребують уточнення, оскільки не зафіксовані в академічних словниках сучасної української мови.
Лексема Тітушка ввійшла в обіг після того, як 18 травня 2013 року під час акції ”Вставай Україна!” група молодиків в спортивному одязі напала на мирних демонстранті, при чому реакція представників міліції на ці напади була відсутня. Одним із найактивніших нападників виявився громадянином на ім’я Вадим Тітушко. Його прізвище стало назвою для тих, хто на замовлення представників влади здійснював протиправні дії проти учасників антивладних акцій протесту. Відповідна сторінка Вікіпедії називає тітушками „найманців, частолюмпенізованих кримінальних елементів, гопників, молодиків, в тому числі спортсменів, які використовуються українською владою для застосування фізичної сили і участі в масових сутичках; зокрема, для перешкоджання діяльності опозиційних активістів та для дій проти вуличних протестів: провокацій, підпалів машин,залякування, побиття та розгону демонстрацій, впливу на процес голосування на виборах тощо. Офіційно визнано використання державними службовцями правоохоронних органів та спецслужби кримінальних бандитських формувань “тітушек” проти демократичної акції “Євромайдану””. Таке значення підтверджується контекстами, в яких вживається відповідна номінація, наприклад: „Озброєні палицями, кастетами та молотками бійці, яких називають тітушками, у нічному Києві, за свідченням очевидців, розбивають автівки і нападають на людей. Дванадцятеро молодиків самоорганізована нічна варта активістів Євромайдану привела до штабу спротиву після того, як ті зізналися, що х виняйняли за гроші” (”У Києві викривають тітушок, яким платять за погроми та напади на людей // 24 Он-лайн новини: http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?u_kiyevi_vikrivayut_titushok_yakim_platyat_za_pogromi_ta_napadi_na_lyudey&objectId=400913).
Лексема Антимайдан увійшла в обіг зі значенням „масова акція, організована із залученням адміністративного ресурсу,  на підтримку діючої влади, а також проти євроінтеграційного курсу та на противагу Євромайдану”. Тлумачення лексеми Антимайдан також міститься в он-лайн словниках українського сленгу, зокрема тих, що включають неологізми, виниклі під час революції 2013-2014 рр.: „Антимайдан – краткосрочный митинг в поддержку действующего правительства и против евроинтеграционного курса Украины, по ” (Краткий толковый словарь евромайдана. 16 декабря 2013: http://mmr.ua/specarticles/id/kratkij-tolkovyj-slovar-evromajdana-37572/); „Майдан навпаки. Антимайдан був створений як штучна і оплачена за державні кошти видимість протилежної думки народу <…>Брати участь у Антимайдан були приречені багато «бюджетники» – співробітники державних структур і підприємств” (Словник революції: 19 слів і висловів, народжених на Майдані //http://vsiknygy.net.ua/neformat/34508/); „За повідомленнями противників Антимайдану, до його організації залучається адміністративний ресурс; наймаються учасники за гроші; примусово залучаються й використовуються бюджетників, робітники, а також «тітушки»” (Вікіпедія: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D0%B0%D0%BD#cite_note-3).
Аналіз значень лексем ”тітушка” і ”антимайдан” підтверджує зроблений вище висновок про те, що висловлювання з тексту заяви ВО ”Свобода” „діяльність по організації загонів так званих «тітушок» для «Антимайдану» містять інформацію про організацію протиправних насильницьких дій, а пропозиція „виступи п. Гайдоша перед так званим «Антимайданом» 18-19 лютого 2014 року” – про підтримку І.Гайдошем, який в заяві фігурує як лідер партії УДПУ, дій влади, серед яких  – перелічені в заяві акти насильства над громадянами.

Причини заяви. Аналізований текст:

1. Твердження: негативне ставлення до угорців в цілому („демонструють свою «любов» до угорців ”; „це подання дуже підходить для того, щоб у теперішні складні часи розпалювати міжнаціональну ворожнечу”).
Референція хибна. Твердження не відповідає дійсності, оскільки аналіз тексту заяви Закарпатського ОО ВО ”Свобода” показав, що причинами, які спонукали ініціювати заборону УДПУУ, названі участь в організації актів насильства проти громадян України та підтримка влади, чиї дії включали масові вбивства.
2. Припущення: негативне ставлення до І.Гайдоша як політичного діяча („Також не можна виключити, що все це є спробою тиску на мене, як члена спеціальної комісії ВР, котра займається розробкою нового закону про мови, або ж помстою за те, що я завжди виступав за дотримання прав угорської громади, за захист угорців нашої держави, проти спроби скасування ЗУ ”Про засади державної мовної політики””).
Це висловлювання не підлягає перевірці в категоріях відповідності/не відповідності дійсності, оскільки є припущення, про що свідчить маркер  референції до суб’єктивних думок мовця (не можна виключати). Висловлювання може класифікуватися лише як ”щире”/”нещире”.

Низка тверджень аналізованого тексту не може бути верифікована як така, що відповідає чи не відповідає дійсності, у зв’язку з ненаданням необхідних матеріалів:
1) „наголошую: на київських мітингах жодного разу не виступав від імені всіх угорців нашої держави, виступав як представник нашої фракції, як політик. А взяв участь у цих заходах у зв’язку з позитивним ставленням до національних меншин — і то до певної межі”: дане твердження суперечить пропозиції вихідного тексту „І.Гайдош виступав від імені угорців Закарпаття”. Референція в обох випадках здійснюється до третього тексту –  усної промови п.І.Гайдоша на київських провладних мітингах. Визначити, який з двох текстів – вихідний чи аналізований – відповідає дійсності, неможливо через відсутність в нашому розпорядженні запису цієї промови.
2) „вони недолюблюють депутатів від Демократичної партії угорців України” – не надано матеріалів, які би підтверджували чи спростовували дане твердження про ставлення ВО ”Свобода” до названих депутатів;
3) „в Ужгороді їм не подобається єдина загальнодержавна газета, що виходить угорською мовою” – не надано матеріалів, які би підтверджували чи спростовували дане твердження про ставлення ВО ”Свобода” до названої газети.
Зауважимо, однак, що дані твердження являють собою оцінні судження, які характеризують суб’єктивне ставлення об’єкта (ВО ”Свобода”), а не фактологічну інформацію, адже в тексті відсутні приклади, які  їх підтверджують. Тому маємо підстави характеризувати наведені твердження як неаргументовані.

2. Чи розпалює аналізований текст міжнаціональну ворожнечу?

В аналізованому тексті відсутні негативні оцінки якоїсь нації і прямі заклики до міжнаціональної ворожнечі.
У той самий час в тексті наявні твердження:
–  про розпалювання міжнаціональної ворожнечі з боку ВО ”Свобода”,
– про негативне ставлення цієї політичної сили до угорців як таких („Угорців оголосили ворогами українського народу”; „представники цієї політичної сили демонструють свою «любов» до угорців”, „немало важливо, як відреагує на все це Угорщина та Європа?”).
Такі твердження, як показав зіставний аналіз вихідного та аналізованого текстів, не відповідають дійсності. Створюючи образ ворога угорців з ВО ”Свобода”, вони виконують роль конфліктогенних комунікативних стратегій, що апелюють до національної ідентичності угорців і таким чином провокують з їхнього боку відповідну емоційну реакцію на уявну образу. Така конфліктогенна комунікативна стратегія підсилюється великою кількістю експресивно забарвлених слів та виразів, які посилюють силу мовного впливу через звернення до емоційної сфери: ”вправна гра на поривах (запалах), емоціях людей може і нейтралізувати здатність людини розумно, виважено мислити і таким чином спровокувати необхідні комусь дії” . До експресивних відносяться такі слова і висловлювання аналізованого тексту: „для ВО «Свобода» недостатньо кримської кризи – воно відкрило новий фронт”, „теперішня їхня заява перейшла всі межі”, „вважаю ганебною провокацією згадувану заяву”, „побудована на відвертій брехні, на напівправді, яку освічена, толерантна людина відправить одразу ж до смітника”.

3. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
Результати дослідження можна стисло підсумувати у формі таких відповідей на поставлені питання:
Питання 1.
Аналізований текст „Угорців оголосили ворогами українського народу – Гайдош” про заяву Закарпатського ОО ВО ”Свобода” щодо  заборони Української демократичної партії угорців України  містить висловлювання, які не підтверджуються вихідним текстом самої заяви.
Причиною, через яку Закарпатське ОО ВО ”Свобода” ініціює заборону УДПУУ, в тексті п.І.Гайдоша,  названо  негативне ставлення ВО ”Свобода” до угорців як нації. Відповідні твердження містяться у висловлюваннях: ”Угорців оголосили ворогами українського народу”; „представники цієї політичної сили демонструють свою «любов» до угорців”, „немало важливо, як відреагує на все це Угорщина та Європа?” „кого вони оголосять ворогами українців завтра?” Однак у вихідному  тексті заяви Закарпатського ОО ВО ”Свобода”  називається інша причина: а саме участь засновника та керівника Української демократичної партії угорців України  п. І.Гайдоша в організації актів насильства проти народу України та підтримка ним влади, чиї дії включали масові вбивства.
Негативна оцінка діяльності лідера Української демократичної партії угорців України п.І.Гайдоша трактується ним як оцінка угорців в цілому. Таке трактування суперечить тексту заяви Закарпатського ОО ВО ”Свобода”, яка містить позитивну оцінку угорців Закарпаття: їхнє чесне ім’я, незаслужено зганьбив.
Низка тверджень аналізованого тексту може бути охарактеризована, як не підкріплена аргументами: „в місті Берегові вони недолюблюють депутатів від Демократичної партії угорців України, в Ужгороді їм не подобається єдина загальнодержавна газета, що виходить угорською мовою”.

Питання 2.

Аналізований текст „ Угорців оголосили ворогами українського народу – Гайдош” не містить прямих закликів до міжнаціональної ворожнечі. Однак неаргументовано приписуючи представникам ВО ”Свобода” вороже ставлення до угорців як представників певної національності, автор тим самим використовує конфліктогенну комунікативну стратегію, апелюючи до національної ідентичності угорців України, що може спровокувати відповідну емоційну реакцію з їхнього боку.


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 + seventeen =