Те, що в обласному центрі якість медицини краща, ніж у деяких районах, – факт очевидний. Тут і обладнання новіше, і спеціалісти кваліфіковані – мало хто з хороших лікарів лишиться працювати в районі, коли є можливість переїхати до Ужгорода. Керуючись цим, багато хворих з районів їдуть лікуватися до обласного центру.
Взагалі, жоден лікар не має права відмовити пацієнтові в наданні медичної допомоги – людина може звернутися до будь-якого медичного закладу на території України. Та річ у тім, що фінансування на це не завжди виділено. Бюджет Ужгородської міської клінічної лікарні формується в залежності від кількості населення в місті. А от на пацієнтів з районів тут коштів не передбачено.
Та оскільки люди все ж приходять, ігноруючи лікарні в себе вдома, раціональним рішенням була б компенсація з боку районів Ужгородській лікарні за всіх пацієнтів. Заступник міського голови Юрій Беляков розповідає, що міська влада робила спроби розв’язати проблему: «Ми розсилали листи до райдержадміністрацій з проханням відшкодувати нам ті гроші, які місто витрачає на іногородніх пацієнтів. Та якщо з Ужгородським районом дійшли порозуміння, то від інших ми отримали відповідь, що в їхніх лікарнях не дають направлень на Ужгород, там теж є потрібні спеціалісти – тому й компенсувати нічого не будуть. А що бюджетні кошти на медицину і так дуже скромні, то витрати на неужгородців тільки загострюють проблему нестачі грошей».
За словами пана Юрія, ситуація складна, адже лікарі змушені відмовляти в наданні медичної допомоги, тож це питання, скоріше за все, розглядатимуть на рівні області.
Згідно з рішенням міськвиконкому, лікарі не повинні надавати планову медичну допомогу пацієнтам з інших районів, які звертаються без направлень. Оскільки ж багато хворих приходять саме так, в Ужгородській ЦМКЛ з ними проводять «виховну роботу». Головний лікар Іван Курах розповідає, що останнім часом навіть є позитивні зрушення – кількість хворих з направленнями трохи зросла. Але багато людей звертаються самі.
«Проблему я вбачаю в не зовсім правильному розподілі бюджету. За кордоном фінансування лікарень залежить від кількості пролікованих пацієнтів. У нас – інакше. Доводиться відмовляти деяким хворим. Як обласний депутат, я не раз намагався подати на розгляд це питання. Поки що порозуміння ми не знайшли, і райони на компенсацію не погоджуються».
Отож хворим з різних куточків Закарпаття доведеться все-таки лікуватися вдома. Подобається це не всім, але іншого виходу наразі нема.
Лілія Горват, газета «Ужгород»