Ще один закарпатець віддав життя, захищаючи Україну

Олег Сидор, боєць добровольчого батальйону «Айдар», приходив на філфак разом зі студенткою Тетяною Дюрдь, яка активно займається волонтерською діяльністю. Якраз тоді був поранений, тож перебував дома на лікуванні. Поводився стримано, розповідав мало. Був упевнений у позитивних для України змінах. Усвідомлював численні факти зрадництва. Стверджував, що це нікого не зупинить: робитимуть свою справу, навіть якщо доведеться воювати з кухонним ножем…

Учора Олега не стало. Це стало відомо зі слів Тетяни. Ось фрагменти з її посту на особистій сторінці у Фейсбуку:

олег сидор2

«Олежка (Скіф) родом з Мукачева. Давно займався активною громадською діяльністю. На Майдані жив з нами в одній палатці. На передовій Грушевського палив автобус «беркутів», рятував людей, брав Укрдім. Вчив нас оборони… 18-го був в Маріїнці… так само врятував велику кількість людей, вночі ще з одним нашим закарпатцем до останнього тримали оборону на Інститутській… Там отримав перше поранення від гранати: численні опіки лиця і тіла…

Потім ми провели його в Айдар. Бої за Щастя, Металіст, Лутугіно, Красний Луч, Новосветловку, Сєверодонецьк, Трьохізбенку… Завжди йшов попереду. Його називали камікадзе. Завжди насамперед думав про життя своїх воїнів. Був командиром групи швидкого реагування «Яструб», яка сформувалася ще з Майдану.

Чудовий батько, чудовий друг, брат, побратим. Багато чому мене навчив особисто. Завдяки йому й почалося моє волонтерство. Перший дзвінок звідти: «Танька, тут нічого нема… зроби щось». Ось так в АТО і поїхала перший раз…

олег сидор3

Багато чого знаю від нього про війну: сам все вичислив і відстежив. Знаю від нього всю кухню продажних комбатів. Знаю, як складати, чистити автомат… Радів, як дитина, коли я броніки привозила чи маскхалати. Все казав: «Ооо…мої воїни будуть одіті, а я обійдусь». Пам’ятаю, як дзвонив після важкого бою в Лутугіно: «Тааааанька, твоя каска мені голову спасла».

А як він боявся уколів… Це так смішно було: мав серйозне поранення фосфором (пройшов тяжкий бій), а укольчиків, які потрібні були для лікування, боявся…

Скіф… ти казав мені, щоб я не плакала, коли мені скажуть, що ти помер, бо тебе ніяка куля не візьме… Як же ж ця взяла!? Скіф!!! Ти назавжди в наших серцях…

Вічна пам’ять тобі, Скіф…».

Висловлюємо співчуття рідним та близьким загиблого Воїна.

mediacenter.uzhnu.edu.uа

олег сидор

1 comment

пенсіонер says:

ВІЧНА ПАМЯТЬ! ГАНЬБА МУКАЧЕВУ КОЛИ НАСТОЯЩІ ПАТРІОТИ ПОМИРАЮТЬ А ВСЯКА ШВАЛЬ ФЕСТИВАЛІ ВЛАШТОВУЄ!!!

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *