“Радянщина” є головною ознакою політичних еліт Закарпаття

 закарпаття-прапор Кожний у своєму житті приречений проходити через випробування. Вони можуть бути доленосними або буденними. Одні з них виникають через відсутність грошей, здоров’я, поваги, а інші через їх надлишок. Кожне випробування є поштовхом до осмислення своєї діяльності. Якщо відсутній аналіз випробування, то на підсвідомому рівні відкривається шлях до деградації.

Генетичний спадок та батьківське виховання кожного, хто приходить в цей світ, є фундаментальною складовою особистості, позаяк вони є основою у формуванні свідомості людини. У кожного  різними є генетичні успадкування, виховання і прагнення, і тому ми по різному попадаємо в когорту творців або руйнівників. Це означає, що одним значно менше необхідно прикласти зусиль, щоб опинитися в першому таборі, а іншим достатньо запропонувати елементарні спокуси, щоб вони виконували роль руйнівників. Але, кожний є господарем своєї долі, бо особисто приймає рішення, які визначають його приналежність до однієї чи іншої сторони.   Дехто, щоб виправдати своє безтямство у визначальних своїх рішеннях звинувачує неправдомовців. Це позиція лінивців до розумової праці. Знову вимушений нагадати, що брехач як і злодій на жаль комфортно себе почувають в нашому середовищі, чим ми їх заохочуємо до того, щоб вони нас обкрадали і нам брехали. Більше того, кожний порядний і добросовісний працівник в якому би напрямі не працював, якщо зневажає політику, сприяє розростанню злодійської системи. Хто домінує в політиці,  той  формує владу, а влада визначає норми взаємостосунків в суспільстві. Що тут є незрозумілим?

Необхідно визнати, що радянська система формування резерву кадрів органічно вписується в кадрову політику незалежної України. Так званні еліти в одному і іншому випадках, з точки зору нормативно-правових актів,  забезпечили собі затишне існування. Якщо в першому випадку узаконювали несправедливість комуністи, то у другому це робили українські скоробагатьки. Право на це їм дали ті, що отримали на виборах від них різного виду заохочення і ті, що взагалі на вибори не прийшли.  Тобто, як би це дивно не звучало, але  підпору корупції в країні необхідно шукати у виборцях.

Але все таки, найбільшою загрозою для незалежності України є запозичені від більшовиків радянські  взаємозалежності і взаємостосунки між представниками влади.  Якщо там це контролювала партія влади, то тут це регулюють «договорняки». Йдеться про те, що, як тоді, так і зараз у владу  не можуть прийти керівники нової формації. Проходять надійні та слухняні з притупленим відношенням до несправедливості. Можуть бути виключення, але заможні люди різних рівнів безпосередньо або через партійних керівників все рівно впливають на процес.  Тому зараз, за існуючих обставин, надіятися на якісь вагомі реформи не ватро.

Що стосується ситуації на Закарпатті з приводу чуток по призначенню можливих голів районних адміністрацій, то тут маємо прямі ознаки того про що йшлося вище. В жодній розвиненій цивілізованій країні не має того, щоб приватні чи корпоранти  інтереси мали більшу вагу ніж державницькі. Тому мабуть доцільно би не допускати до держаної роботи тих, хто вже там працював. Їм складно протистояти системі, бо вона їх вже обрала за лояльність до неправди і несправедливості. Не можна щоб все повторилось, бо наслідки можуть бути непередбачуваними. Не можна, щоб прагматична еліта (еліта яка контролює фінансові потоки) нашого краю допустилася таких помилок як їх колеги зі Сходу.

На кожному, хто впливає на фінансові потоки, як і на керівнику державної структури, лежить печать відповідальності за стабільність. Чим вища посада, або чим більший вплив, тим відповідальність вища. Сьогодні, якщо принижується гідність українця на пропускних пунктах Закарпаття то хіба не є зрозумілим що це імітація боротьби з контрабандою. Хто в цьому зацікавлений? Чиї інтереси захищає цей «професіонал», який сприяє такій ситуації. Чесний чиновник у першу чергу дбає про імідж держави, а «професіонал» переживає про свій імідж та імідж того, хто привів його у владу і там тримає.  Ми є всі взаємозалежні, тому осмислюймо до чого можуть привести наші слова, поведінка та вчинки. Вогонь набагато простіше роздути, аніж потім загасити.  Кажуть, що наука на своїх помилках гарно засвоюється, але дорого коштує. Приклад Сходу тільки біснуватого або дурнуватого не лякає.

І щодо кандидатури на посаду голови Виноградівської РДА. Сумно що в демократичному середовищі не має узгідненості в цьому плані. Ті представники від молоді, які могли би ефективно змінювати старі тенденції у владі, поки що не є зацікавленими у такій роботі. Буде прикро, якщо вони в гонитві за зручностями розтринькають свою любов до рідної землі, та держави. З огляду на існучі кандидатури на посаду голови Виноградівської РДА найбілш прийнятною, в плані служіння народу, є кандидатура Вашкеби Бориса Йосиповича. Це пов’язано не тільки з його позицією що до подій в Україні, але  й із його прагнень до змін. Його діяльність і пведінка вказують на те, що йому це під силу.
Голова Виноградівської  РО  НРУ    Михайло Лісіцкі


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

thirteen − six =