Пухлина закарпатської корупції проникла в в МОЗ України (ДОКУМЕНТ)

Пухлини – злоякісного і, навіть, доброякісного характеру шкодять людині, особливо ті, які виявлені запізно. Вони вкорінюються в організм і важко піддаються лікуванню. І не важно, пухлина пошкоджує організм біологічного суб’єкту чи соціальну сферу людського життя. Останні 10-12 років мене переконали, що сама стійка злоякісна соціальна пухлина корупційна. Немає такої соціальної структури, в якій би не прижилася. Та саме більше шкоди приносить вона в медичних закладах, тобто, в системі, не можу спокійно писати, охорони здоров’я. Підбір кадрів проводився не за професіональними ознаками, а за корупційною схемою. В тому, що риба гниє з голови, знаю давно. І це підтверджує сьогоднішня ситуація, яка склалася навколо звільнення начальника управління «охорони» здоров’я Шніцера Р.І.

Те, що творив Шніцер за останні 4 роки подобалося хіба що  міністру МОЗ України, Богатирьовій Р.І. Щніцеру Раїса Василівна не подобалась так, як і він не подобався не тільки загалу медичних працівників, але і головним лікарям. Шніцер мені казав, що до Богатирьової потрібно їхати з грошима. Кому подобається той, що відбирає в тебе, хоч і не останні, гроші. Та Шніцер таку обдиралівку зробив корисною для себе. Збирав гроші у керівників медичних установ,нібито, для міністра МОЗ України, чим і пояснював вимушеність таких поступків. Майже щотижня я намагався зустрітися з начальником управління, але, як мені казали: «Він у Києві, або на лікарняному, або у відпустці». У мене складалося враження, що начальник на роботі, хіба що, четверту частину місяця.

Зраділи керівники медичних установ, коли почули, що Шніцер написав заяву на звільнення і голова ОДА її підписав і направив подання теперішньому Міністру МОЗ України, учаснику Майдану Олегу Мусію. «Но слава Богу»,- чув я від багатьох. Та вийшло як у радянському анекдоті. Заходить бабуся у магазин і питає: «Сіль є?» «Є бабусю». «Но слава Богу». «А цукор є?» «Є».«Но слава Богу». Підходить до неї комуніст і каже: «Бабусю, кажіть не слава Богу, а слава партії». Бабуся знову питає: «А ковбаса є?» «Немає». «Но слава партії». Кого тепер славити у МОЗ за кришування Шніцера? Я декілька разів телефонував у різні відділи міністерства і запитував: «Чи підписано Подаяння на звільнення з посади начальника управління Шніцера Р.І.?» Ніхто не знав відповіді на це запитання. В одному із відділів відповіли: «Подання отримано і 14.05. направлено заступнику міністра Лазоришинцю В.В.». лазоришинецьТелефоную Василю Васильовичу, уродженцю села Стеблівка, нашому земляку. Відповідь: «Я не бачив ніякого подання, у мене його немає і мене питання звільнення Шніцера не хвилює!» Кажу: «І за це дякую». Я, чесно кажучи, зрадів, що земляк до цього затримання з підписом непричетний. Як у нас за звичай і буває,— радість переходить в розчарування. Телефонував, як я довідався, і голова ОДА міністру, який був здивований, що подання ще не підписане і після уточнення міністр заявив Лунченку: «Питання вирішено». Правда, не сказав як вирішено.

Дні проходили тижнями. Ні в ОДА, ні у міністерстві ніхто нічого не знає. Голова ОДА та його заступник не можуть додзвонитися до міністра. Відповідь: «Його немає». Не буду переказувати усі телефонні розмови з Василем Лазоришинцем, Ала за останню скажу: «Василю Васильовичу, В усіх інстанціях міністерства кажуть, що подання у Вас». «Ви що хочете, щоб я його шукав?». «Що у Вас немає кому його шукати? Василю Васильовичу, громадськість буде звертатися до Прем’єр-міністра і генерального прокурора, адже вбачає в цьому зволіканні корупційні дії міністерства». «Звертайтеся куди хочете»,

Телефоную в приймальню міністра Мусія, представляюся і запитую: «Чи можете мене з’єднати з міністром?» «Його немає», – коротка відповідь. «Як можна потрапити до нього на прийом?» «Задиктуйте ваші дані». Диктую: «Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, голова Ради захисту прав медичних працівників Біляк С.Т.». «Ми вам зателефонуємо»,- сказала пані.

Через декілька днів знову набираю номер приймальні міністра. Представляюся і запитую: «Чи відомо коли мене може прийняти міністр? Ви недавно записували мої данні». «Про що хочете з ним говорити?» «Говорити є про що і заодно спитаю куди поділося подання на звільнення Шніцера?» «Може ви ще когось хочете звільнити?»,- з іронією запитує пані з міністерства. «А ви що, когось знаєте в Ужгороді?» «Знаю багатьох?» «Так назвіть їх і я Вам скажу кого з них громадськість хоче звільнити. І чому ви зі мною так розмовляєте?» Це була перша неприємна розмова з пані з МОЗ України за всі роки, яка не захотіла назватися і сказала, щоб я звернувся у відповідний відділ і там мені скажуть коли буде приймати міністр і тоді приїдете на прийом. Мені вже доводилося так приїздити двічі до міністра Поліщука, випускника УжДУ, який мене так і не прийняв, правда через рік його зняли з зависокої для нього посади.

міністрХочу звернутись до Вас Олеже Степановичу: «Чому Ви такі недоступні, як і всі Ваші «попереднікі»? Ідіть назустріч пересічним громадянам, прислухайтеся до них, не робіть тих помилок, маю на увазі і корупційних, яких вони робили. Надіюся, що цей номер, в якому я звертаюся не тільки до Вас, але і до Прем’єр-міністра Ви отримаєте. На жаль, звернення до Генерального прокурора надрукуємо в наступному номері, бо сьогодні, у середу, невідомо хто буде Генеральним прокурором, а не в. о. Та надіюся, що ви знайдете і для мене час і приймете мене в робочому порядку, бо я хочу говорити з Вами про роль і місце приватної медицини в охороні здоров’я і про шляхи зміни відношень між державними та приватними закладами, налагодження між ними спільної співпраці, що дасть можливість зекономити мільйони бюджетних коштів. На жаль, цього без хабара, як мені казав Шніцер, зробити не було можливості. Яка можливість буде тепер, побачимо. Бажаю Вам доброго здоров’я та успіхів. Приватних до Вас питань не маю.

З повагою Степан Біляк

Карпатська Україна

Стаття2

 


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 3 =