Променю закарпатського малярства виповнилося 50

проміньДійсно, променем можна назвати неповторного живописця Юрія Боднара, котрий народився 28 червня 1955 року в Довгому на Іршавщині. Тим більше, що виставка, яка відкриє в нашій області мистецький липень, так і названа — «Філософія проміння».

Зустрічаємося на теренах великого Ужгорода. Говоримо.

Коли запалилася ваша Божа іскра? Коли, отже, почали малювати?

В п’ять років. Хлопці — в футбол, а я мерщій до акварельних фарб. Дуже ж бо гарні гори в Довгому. Як їх не намалювати. Прикладом для мене був, уже покійний, член Спілки художників України Василь Бердак.. Учив у школі нас, малих, малюванню. В нашій родині було шестеро дітей, а до пензлика взявся тільки я — найменший. Як можна було б мовити: «Було у мами п’ятеро діток розумних, а шостий — художник…» Нічого не поробиш, просто хотілося мені весь час малювати. Хоч процес цей ні тоді, ні нині не вельми оправдовує вкладені кошти. Та в цьому є те, що незвичне для пересічного чоловіка — порив. Останній чомусь важливий для живої душі.. Не малюєш певний час — то немовби голодний. Зрештою, переключаєшся цим від дійсності на високі сфери, живеш у своєму чистому красивому світі.

Дружина митця — теж оригінальний художник Леся-Олександра, а ще вона — мистецтвознавець. Закінчила католицький теологічний університет у Любліні (Польща). Головною темою її досліджень була: «Образ Ісуса Христа в сакральному мистецтві».

Та це короткий відступ, щоб показати спільність устремлінь цього творчого подружжя. Повертаємося до розмови.

Перша виставка, враження від неї?

Жив тоді в Тернополі. Працював у художньо-виробничому комбінаті Художнього комбінату України. Львівське відділення Спілки художників України зробило групову виставку. На ній було дві мої роботи з тих 80-х роках — акварельний портрет і зимовий пейзаж. Враження — досягнув вершини. Велике піднесення оповило душу. А мені — лише 27. Головою Спілки в Тернополі був Геннадій Удін. Він умів повести за собою, надихнути, через що ми прагнули досконалості. Потім брав участь у різних виставках на тернопільському рівні.

Перша куплена від вас робота? Що думаєте про співвідношення творчого і меркантильного в творчості?

Запропонував намалювати озеро в Тернополі та пейзаж. Німець. Заплатив сто марок. Приємно стало, що моє мистецтво належно оцінюється.

Ліричний відступ

Додамо, що вміння цінувати себе вивело на рівень і дітей. Старша донька Мар’яна — оперна співачка. Навчалася в Києво-Могилянській академії. Паралельно вступила до Київської консерваторії. Наразі прикріплена до Віденської опери. А інша донечка — Ярина — закінчила Ужгородський художній коледж, а зараз навчається у Львівській художній академії.

Які, пане Юрію, у вас духовні метри, кумири?

Найвищим, безперечно, є Ель Греко. Дуже радує Далі. Імпресіоністи. Не всі. Ван-Гог, до речі, мені найменше подобається. Але дуже — Ренуар.

Що живить вашу творчість?

Внутрішній стан. Прокинувся і зранку наповнюєшся всім світом. Адже кожне дерево неповторне, листочок, травинка. А квіти! Ми просто ж дуріємо від весняного буйства… Хоча те, що для одного — клімат, для іншого — клімакс. Отож внутрішній стан вирішує все. Він показує, хто гомо, а хто гомік.

Як відображається на творчості глобальний інформаційний час?

Це — жах. До десяти хвилин можу побути біля інтернету, а більше не осилю. Виснажує. Це — зараза. Треба від неї відмовлятися, працювати по факту. Потрібно стати великим, щоб відсіювати зайве. А якщо багато зайвого — то не можна стати великим…

Маєте учнів?

Не люблю займатися з учнями. Бо ж не люблю чавити на когось.

Хто батько?

Василь Дмитрович. Був буфетником у Довгому до самої смерті.

Додаткові захоплення?

Фанатично любив футбол. Настільний теніс. Плавав так багато, що з води мене не можна було витягти. Люблю ловити рибу. Гірські лижі на озброєнні і досі. Їжджу спускатися в Кострино, Синяк. Зараз хочу походити в спортивний зал, аби підтягнути загальну фізичну форму.

Згадайте про дружину свою дорогу?

Взагалі-то я всюди шукав саме свою жінку. Готовий заради цього був об’їздити весь Радянський Союз. А тут вона прийшла в Художфонд. І була такою природною…

До 60-річчя оригінального митця в обласному музеї імені Йосифа Бокшая пройде ювілейна виставка Юрія Боднара «Філософія проміння». Відкриття її 2 липня о 17.00.

Насамкінець він каже:

Повністю нові люди повинні прийти на Україну. І нове живе мистецтво. Все має змінитися. А якщо так не трапиться — перелому не буде, а лише тупі відпрацювання силових структур. Це — мастурбація. Приємно, але навіщо?

Спілкувався

Василь ЗУБАЧ.


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

five × 2 =