На сьогодні в ЗМІ існує велика кількість думок про зневагу до мобілізації. Поширюються рекомендації як у законний спосіб «косити» від неї і не втратити при цьому моральний статус. Тобто приводиться мотивація поведінки з кваліфіковано  наведеними аргументами, через що відчуваєш незручність за носіїв таких думок.

Можна зрозуміти жінку, яка намагається говорити про проблеми мобілізації, в такий спосіб виправдовуючи своє небажання відпускати свого чоловіка на війну. Але коли чоловік із авторитетним виглядом паплюжить мобілізацію через продажність генералів, дії президента, корупцію чи взагалі називаючи цю війну братовбивчою, стає моторошно від його приземленості і можливих наслідків. Хіба брат до брата приходить зі зброєю в руках?

Хіба ми заслужили кращу владу? Згадаймо вибори, і тих хто їх ігнорував, як і тих хто гроші розносив і хто на цьому заробляв. Моделюймо свою поведінку якщо вже знаємо, що в Криму  демократія закінчилася на останньому  референдумі. Людина якщо думати не хоче вимушена платити. Платити можна тільки цінностями. Незалежно від того якими цінностями відбувається розрахунок матеріальними чи моральними, наслідок виявляється один. Якщо в спільноті є відсутньою тенденція до критичного переосмислення минулого та сьогодення то норми взаємостосунків в ній будуть наближатися до таких які є притаманними стаду або зграї.

Демократія потрібна всім, проти неї можуть виступати тільки ті кому ще на генетичному рівні була прищеплена зневага до правди і справедливості, або обмежені. Ми всі є взаємозалежними, тому зараз через небажання росіян оцінювати свою історію відповідно до архівних матеріалів українці вимушені дорого платити за намагання йти шляхом демократичних перемін. Ми вимушені з гідністю пройти ці випробування. А відношення кожного до мобілізації немовби його ідентифікує на порядність.

М.Ю.Лісіцкі, координатор ВО  ГО «МАЙДАН»