Особливості Березнянської “декомунізації”

image21 травня 2015 року набрав чинності Закон України «Про засудження комуністичного та націонал соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборони пропаганди їхньої символіки». Відповідно до вказаного Закону до 21 листопада 2015 року ( тобто за півроку ) місцевим радам слід ухвалити рішення щодо перейменування вулиць, які підлягають декомунізації.
Нову назву декомунізованої вулиці обирають жителі вулиці шляхом громадського обговорення. Якщо ж такого перейменування не здійснили то з 21 листопада 2015 року по 22 лютого 2016 року це зобов’язаний зробити своїм рішенням селищний голова. Якщо ж і за ці три місяці селищний голова не впорався з своїм завданням то право перейменування переходить до облдержадмінстрації.
ЯК ПРОХОДИЛА ДЕКОМУНІЗАЦІЯ У ВЕЛИКОМУ БЕРЕЗНОМУ.
З 21 травня 2015 року, маючи шість місяців, щоб визначити які назви вулиць підлягають декомунізації, провести роз’яснювальну роботу з односельчанами, організувати громадські обговорення селищний голова Богдан Кирлик не зробив нічого.
З 21 листопада 2015 маючи йще три місяці для виконання свого обов’язку Богдан Кирлик теж не робив нічого. Вийти з сплячки його змусив лист голови Закарпатської ОДА Москаля Г.Г. В листі голова ОДА вказав на те, що у відведений термін не прийнято по питанню декомунізації жодних рішень, рекомендував перейменувати вулиці Жовтневу, Радянську, Чапаєва, нагадав що з 22 лютого право перейменування вулиць переходить до Закарпатської ОДА.
Нарешті 14 лютого 2016 року за 7 днів до кінця відведеного строку селищна рада провела громадські обговорення та змінила назви вулиць Жовтневої, Радянської та Чапаєва.
ДЕКОМУНІЗАЦІЯ вул.ЛОКОТИ ТА «НАПРУЖЕННЯ» ГРОМАДИ
25 березня 2016 року голова Закарпатської ОДА Москаль Г.Г. своїм розпорядженням перейменував вулицю Локоти на вулицю Наливайка (уродженця Великоберезнянщини, загиблого бійця АТО, який воював у складі 128 бригади)
Жителі перейменованої вулиці були здивовані та обурені тим, що ніхто не спитав їхньої думки, що не було громадського обговорення з цього приводу. Селищний голова Кирлик поспішив перекласти відповідальність на голову ОДА та РДА, замовчуючи свою бездіяльність, адже саме він, мав 9 місяців, щоб визначити, які вулиці підпадають під декомунізацію та обговорити це з жителями. Можливо і правда, потрібно було комусь пояснити пану Богдану, що Закони України Великоберезнянська селищна рада зобов’язана виконувати.
Богдан Кирлик перекладаючи провину за свою бездіяльність посилається на лист голови ОДА, де назва вул. Локоти не зазначена. Але ж Закон про декомунізацію протягом 9 місяців мав виконувати саме селищний голова, а не Закарпатська ОДА. Лист Ода мав лише рекомендаційний характер. Викликає подив незнання історії посадовими особами селищної ради. Вони стверджують, що Локота Іван Прокопович справжнім комуністом не був, лише Чехословацьким, але замовчують, що Локота І.П. на початку 1918 вступив до більшовицької партії, у квітні того ж року – делегат 1-го Всеросійського з’їзду комуністів-революціонерів.
Жителі перейменованої вулиці вирішили провести громадське обговорення, розібратися в ситуації і з цією метою зібрали підписи. Громадського обговорення не відбулося, але пройшла організована Кирликом Б. кампанія «від дверей-до дверей». Жителям вулиці «роз’яснювали» який поганий Москаль, як він не питав їхньої думки та що назву вулиці можна залишити старою, бо зміна назви змусить людей виготовляти нові документи та багато за це заплатити грошей. Людей цілеспрямовано вводили в обман маючи на меті перекласти власну бездіяльність та некомпетентність на інших;
Навіть у мережі фейсбук Богдан Кирлик мав свою хвилину «слави», звинувативши Москаля у «створені напруження в громаді». Його коментар був адекватно оцінений користувачами з різних куточків України. Людей здивувала некомпетентність Кирлика та захист ним радянських цінностей.
Селищна рада вже й вихід з ситуації придумала. Перейменувати вулицю названу ім’ям Локоти Івана Прокоповича на честь Локоти Олександра Дмитровича, генерал-майора Збройних Сил України. Треба вести чесний діалог щодо минулого. Такі ігри та хитрощі навколо кривавої спадщини тоталітаризму є блюзнірством і наругою над пам’яттю мільйонів його жертв. А в цьому конкретному випадку і над світлою пам’яттю Василя Наливайка. Винайдення такого способу обійти Закон є лише новим обґрунтування старої назви та дає оцінку моральним якостям селищного керівництва.
ЩО МАЄМО В ПІДСУМКУ
Бездіяльність, а згодом активна «діяльність» призвели до реального напруження серед ветеранів АТО, бійців 128 бригади, патріотів та небайдужих жителях селища, які з нетерпінням чекають громадського обговорення.
Також зверніть увагу на іконографку злочинів комунізму. Для любителів совка є іконографка на зрозумілій їм мові.

 

 


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

sixteen − 7 =