“Опікунська” корупція під дахом чиновників Ужгородщини

гвалтівникНа жаль, сьогодні дуже модно миттєво закохуватися, а не швидко розлучатися. Сімейні чвари призводять до плачевних наслідків. Не так для батьків, як для їхніх дітей. На жаль, у Закарпатській області такими суворими ситуаціями хоч греблю гати.

Скажімо, у Великих Лазах Ужгородського району прикра доля випала для шестирічного хлопчика Андрія. Трохи не Ромео — Анатолій С. був перед тим неймовірно закоханим в Мирославу О. Але те кохання виявилося березневим плачем. Швидко закінчилися медові місяці. Настала проза життя. Довелося молодожону Анатолію змінювати стиль поведінки. Йому це не сподобалося. Дружина завагітніла, а він постав усупереч життєвій ситуації. Це стало першим приводом для всіх наступних конфліктів. Мати не бажала позбуватися головної радості життя — материнства, тобто дитяти, якого носила під серцем. А тут від сварок усе перейшло до витонченого рукоприкладства, щоб слідів на тілі не було. І з боку кого? Того ж колишнього Ромео. Останній, за словами Мирослави, хотів задовольнити свій колишній холостяцький престиж. Серед компаній при злачних місцях.

У таких обставинах ішов рік за роком. Народився син, який став уже з пелюшок свідком потайних родинних скандалів, що відбивалося на його здоров’ї. Батько в нього на очах знущався над матір’ю, котра терпеливо намагалася зберегти сім’ю. Бо ж сподівалася, що її чоловік прийде врешті-решт до тями. На жаль, не так сталось, як гадалося. Дитина, що до того під розпач пані Мирослави (до речі, педагога з добрим іменем), стала тому свідком. Мама подала заяву на розлучення. Заради порятунку психіки первістка. Причина — постійна атмосфера психічної напруги. І додалося ще більше ворожнечі від наступальної ворожнечі батька. Він зреагував на вимогу матері про позбавлення його батьківських прав через Опікунську раду при відділі сім’ї та молоді Ужгородської РДА. Чомусь мало не завив при цьому. Колишній Ромео став раптом великим люблячим батьком. Він показав зненацька, де саме знаходяться і приховані кігті. Вони й пішли в хід а також погрози, шантаж і зв’язки місцевих нечестивих. Усе робилося з миттєвого висновку уже згаданої Опікунської ради і постраждалого (мовбито) татуся. Опікунська рада звернулася в суд і захистила його «права», а не матері та дитини. На підставі цього Ужгородський міськрайонний суд виніс свої вердикти на захист невинного «батька» дитини. А ДВС почала виривати від матері дитину. Велика підозра, що за цією сумною статистикою щодо хлопчика стоять корумповані сили. Останні не так зацікавлені в об’єктивному вирішенні справи, як у своєму зиску. Тепер ідуть суди за судами. А кінця їм не видно.

Хто з розставить крапки нарешті над «і» в ім’я дитини і здорової Європи? За один рік без спілкування з батьком дитина стала майже здоровою. Хто допоможе змінити нарешті кардинально її життя? Адже є здорова європейська логіка. Чому ж не дозволяють дитині мати право вибору, з ким їй бути. В усьому світі це не підлягає нехтуванню. Хлопчик уже мислить…

Іван ПОБИВАН, газета “Трибуна”


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seventeen + 5 =