Щоб новорозпочата справа була вдалою – необхідно її почати в «гідний» день з благими намірами. А що коли започатковуєш справу з брехні? Мабуть і результат буде таким же…

Саме так сталося із діяльністю так званої «Народної Ради Міжгірського району», яка повинна була бути створеною на засіданні Міжгірської районної ради. Але через перешкоджання влади та несприйняття декотрими районними представниками її мети та критеріїв підбору кандидатів до її складу було оголошено про її створення «заднім числом» на віче, якого в природі не було на площах селища Міжгір’я. Іншими словами рішення про її створення та її склад прийняло декілька зацікавлених осіб, без будь-яких консультацій чи схвалення громадськості. Здавалося б, що з благородною метою подібний обман допустимий. Але, як показав час та останні міжгірські події, ідеали революції перестали бути дороговказом, а стали просто способом самореалізації деяких зовсім непорядних і неавторитетних осіб. Котрі, впевнений, якби віче проводилося насправді та люди до народної ради Міжгірщини обиралися б дійсно громадськістю ніколи б не отримали мандату народної довіри.

Отже, що ж то таке «Народна Рада Міжгірського району», котра взяла на себе функції єдиного народного рупора району, вершить правосуддя, іменем народу вирішує кого карати, а кого милувати, де чорне, а де біле, хто революціонер, а хто провокатор, кого люструвати, а кого «двигати на посади» і т.д. З самого початку ця рада створювалася під голову районної ради (хоча сам він туди не увійшов мабуть тому, що ще не знав, що Революція переможе). Туди включено аж 7 депутатів районної ради, які перемогли на виборах завдяки стогривньовим купюрам і котрих на народному віче мабуть без купюр такого номіналу ніхто б не обрав. Сюди ж включено і так званих представників громадськості (питання якої?), таких як касир скупки голосів від ЄЦ зразка 2010 року. Ось ще декілька самих активних членів народної ради, котрі міжгірцями сприймаються неоднозначно, та потребують заміни в цьому народному органові:

Василь Мандзюк – представник громадськості на папері, а по життю «піп» в найгіршому розумінні. В народі заслужив прізвисько «Гітлер» через свої праворадикальні погляди, зневажливе ставлення до свого батька та до інших людей, які не схвалюють його дії. Чи може священник закликати до насилля, розправ, спалювання будинків, відмовляти у проведенні церковних заходів з політичних мотивів – питання мабуть риторичне, а відповідь говорить в повній мірі про все, що з себе представляє, язик не повертається сказати цей «громадський діяч».

Михайло Штелень – комуністичний діяч, який на протязі всього існування незалежної держави знаходиться в керівництві Міжгірського району періодично змінюючи свої партійні погляди (Комуністи, СДПУ(о), Наша Україна, ПР, Батьківщина). Всім міжгірцям він відомий як людина, яка своїми руками в районі нічого не створила і улюбленими заняттями котрої є критика діючої влади (хто б не був у керівництві) та… розпивання спиртного (декілька разів останнім часом його в буквальному розумінні додому приносили).

Чупи – цей вислів, а точніше прізвище міжгірцям говорить теж багато про що. Багато неадекватних речей стають зрозумілими, коли почуєш, що там замішані Чупи. Одним словом це прізвище в Міжгір’ї давно стало діагнозом. Але на мою думку це дуже хитрі люди, які під занавіскою революційних подій успішно «порішають» всі свої незаконні земельні справи. Наприклад, привласнять земельну ділянку на Синевирському перевалі, де відбувається районний фестиваль. І кого після цього можна буде називати дурними теж питання риторичне.

Але, правді бути, є в Народній Раді і порядні районні депутати, хоча й не беруть участі в їх роботі, бо про включення до її складу узнали з Інтернету. Це ті депутати, котрі змогли перемогти на виборах районної ради завдяки своєму авторитету та виборчим програмам. Наприклад, Михайло Буришин єдиний районний депутат, котрий на тих недалеких виборах відкрито виступив проти підкупу виборців і активно проти цього боровся разом із своїми соратниками. Ще пару хлопців молодих є в Народній раді, яких можна з впевненістю назвати порядними, оскільки ще не встигли «натворити» та спортити свою репутацію. Саме вони є політичною надією району, але вони чомусь не залучаються до найважливіших засідань Народної Ради району. Також великі питання виникають, чому в Народну Раду не включено дійсно громадських діячів Міжгірщини, котрі на протязі багатьох років відкрито заявляли про свої політичні вподобання та відстоювали міжгірчан від безчинств влади (наприклад Ярослав Мандель чи Федір Пожар), а відповідь напевне на видноті, яку зрозуміє кожний.

Сам я не пропустив жодного народного віча в Міжгір’ї, слухав усіх виступаючих, погоджувався з більшістю закликів. А тому розумію біль верховинців і то розчарування, що наступає, коли благі наміри лицеміри та «подлеци» успішно перетворюють у банальні показушні акції для власного самоствердження та реалізації своїх хворобливих фантазій, а справжні ляльководи цієї Народної Ради сидять у теплих владних кабінетах незмінно уже протягом багатьох років думаючи над своїм збагаченням та плетучи все нові й нові інтриги.

Микола Шугай