Найвідоміший бібліотекар Закарпаття відзначає ювілей

григашСлово з нагоди ювілею Заслуженого працівника культури України Людмили Григаш.
В одному з оповідань Романа Подольного, відомого в 70-ті роки минулого століття письменника-фантаста і вченого, є такий сюжет: один науковець винайшов прилад, яким можна вимірювати рівень таланту. Для випробування приладу його добрий знайомий зібрав у своєму домі найвідоміших людей – вчених, митців, винахідників. Розпочали експеримент. Показники розчаровували майже всіх. Нарешті автор винаходу (вочевидь, з вдячності за гостинність) вирішив випробувати свій прилад на господареві дому. І тут сталося неочікуване: показники були найвищими. Здивовані, звиклі до високого поцінування своїх талантів гості вже готові були висміяти недосконалий винахід, але одного з митців осінило – саме невідомий помітними обдаруваннями господар дому був причетний до відкриття, реалізації і розквіту талантів його знаменитих гостей.
Талант організатора, керівника і справді не завжди помітний на перший погляд, хоча поєднує в собі кілька обдарувань – психолога, дипломата, прогнозиста. І, може, тому такий рідкісний. Помітними стають тільки результати.
Це підтверджує не фантастичний, а поставлений самим життям експеримент – Людмила Захарівна Григаш, очоливши обласну універсальну наукову бібліотеку у 1989 році, коли проблем у цій установі накопичилося більше, ніж способів їх розв’язання, провела цей «корабель знань» через рифи і шторми непростих 90-х та нульових і привела його у дні нинішні оновленим, оснащеним, і з новою, злагодженою та професійною командою.
Завдяки ініціативності директора, вмінню реагувати на нові явища в суспільстві та бібліотечній справі, якостям справжнього лідера останні два десятиліття діяльності бібліотеки стали періодом постійного розвитку цього закладу, вдосконалення системи обслуговування користувачів, зростання рівня проведення просвітницьких заходів, поглиблення співпраці з усіма категоріями соціуму, методичного впливу на роботу бібліотек області.
На якому ґрунті виростає і міцніє талант керівника? У випадку Людмили Захарівни хочеться сказати: на вулканічному. Сама Людмила Захарівна оповідає про це стисло і, сказати б, академічно, але з-під кожної цифри та рядка так і шугає не пригасле полум’я: «Народилася у 1945 р. в м. Нижній Тагіл Свердловської області (Росія). Батьки, німці (до початку Великої Вітчизняної війни існувала автономна німецька республіка на Волзі), були репресовані, вислані спочатку в табір, а потім у Сибір на шахти. Життя склалося так, що до 18 років довелось побувати в Красноярську, Омську, Абакані (Хакасія), Усть-Каменогорську (Казахстан), Горі (Грузія), Полтаві. У 1970 р. з відзнакою закінчила Хустське культосвітнє училище, у 1976 – Київський державний інститут культури ім. О.Корнійчука (Рівненський бібліотечний факультет). Інститут лише дав поштовх до розвитку загального світогляду, 52 роки праці додали досвіду, а ті знання й навички, що отримала в училищі, залишились на все життя і зробили мене фахівцем. З 1962 р. працювала в бібліотеках Ужгородського району – сс. Петрівка, Середнє, інспектором райвідділу культури; старшим бібліографом бібліотечного колектора. 16 років працювала бібліотекарем, методистом, завідувачкою відділу, заступником директора з наукової роботи, директором в обласній бібліотеці для дітей ім. Д.Вакарова, яку дуже любила, і сумую за нею до цього часу. З 1991 до 1994 року була депутатом міської ради. Неодноразово відзначалась Почесними грамотами Міністерства культури України, але найбільше ціную Почесну відзнаку УБА «За відданість бібліотечній справі» тому, що це дійсно справа мого життя.
Роль директора ЗОУНБ мені давалась дуже важко. Я вважаю за велику особисту образу, коли працівники не відчувають, що бібліотека – це їх другий дім. Крім того, постійно необхідно було доводити всім – і працівникам, і владі важливість нашої роботи. Не завжди це проходило легко. Але сьогодні, крім моєї родини, нічого важливішого в моєму житті, ніж бібліотека, немає».
За цим лаконізмом, за всім, що винесено за межі оповіді, лишається дуже багато – вистачило б на роман або телесеріал.
У різносторонній особистості Людмили Захарівни поєднується, здавалось би, непоєднуване – емоційне, аж до вибуховості, сприйняття дійсності, безмежна терплячість і стриманість, почуття власної гідності і постійна готовність допомогти… Десятки людей, які працюють або працювали в нашому колективі чи в бібліотеках області, вдячні Людмилі Захарівні за те, що допомогла визначитись у житті, у виборі професії, не скоритись при складному переломі долі. А ще Людмила Захарівна вміє поєднувати відчайдушну мрію із скрупульозним плануванням і випрацюванням стратегії на майбутнє. До прикладу, саме з її ініціативи впродовж останніх 15 років були підготовані і видані фундаментальні видання з історії нашої бібліотеки та книгозбірень області (а збирати все це потрібно було по крихтах), а також унікальний і зручний для користування путівник по Календарях краєзнавчих та пам’ятних дат, здійснено ще багато таких, здавалося б, фантастичних і непідйомних проектів.
Недарма серед улюбленого читання нашої ювілярки дотепер превалює фантастика. Напевно, фантастика допомагає водночас запускати мотор уяви і міцно тримати кермо дійсності. А вроджена пунктуальність і любов до порядку (от де відгукнулись німецькі гени) виявились тією прищепою, що з молодої енергії та розмаїття колективу формує струнке дерево інформаційної культури та особистісного розвитку.
Нині, на посаді вченого секретаря, Людмила Захарівна, окрім виконання своїх безпосередніх обов’язків – генератор свіжих ідей і жива енциклопедія фахового досвіду.
Нинішній директор бібліотеки Олена Анатоліївна Канюка, яка тривалий час мала можливість спілкуватись і співпрацювати з Людмилою Захарівною, вважає: «Рішучість, впевненість у собі, наполегливість, відданість своїй справі, вміння згуртувати навколо себе колектив однодумців – риси сучасного керівника, які притаманні Людмилі Захарівні. Хоча моє кредо: «Не брати приклад ні з кого, а бути завжди собою», але деякі з цих рис хочеться перейняти».
Простір життя Людмили Григаш на диво широкий – вона автор низки фахових публікацій в журналах «Бібліотечна планета», «Бібліотечний вісник», колективних збірниках з проблем бібліотечної справи, всеукраїнській та обласній пресі, веде активну громадську діяльність, вона є членом президії ГЕО «Асоціація бібліотекарів Закарпаття», заступником голови відбіркової комісії з присудження обласної літературної премії ім. Ф.Потушняка та всеукраїнської премії ім. Зореслава, членом експертної ради з питань видання закарпатських авторів та експертної ради міністерства культури України по відбору книг за програмами поповнення бібліотечних фондів, членом обкому профспілки працівників культури Закарпаття.
У 1995 р. Людмилі Григаш присвоєно звання заслужений працівник культури України, вона неодноразово нагороджувалась почесними грамотами та високими відзнаками.
А головне, відданість справі життя і широка громадська діяльність не заважає Людмилі Захарівні бути справжньою жінкою, розуміючою і турботливою мамою, бабусею, якій четверо онуків та двоє правнуків довіряють найпотаємніше. І кожен з працівників колективу знає – цій людині завжди можна довіритись. І це, напевно, найвища нагорода.
Надія ПАНЧУК, провідний методист
Закарпатської ОУНБ ім. Ф. Потушняка


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

three × four =