На Закарпаття привезуть всесвітньовідому ікону.

ікона             Завдяки депутату Закарпатської обласної ради Степану Деркачу та Графу Миколі Воронцову до ікони «Миколай Утішитель», яка колись належала преподобномучениці Єлизаветі (Романовій), незабаром зможуть приклонитися і віруючі Закарпаття.

            “Степан Деркач по-справжньому любить свій край, своє місто,– каже Микола Олексійович Воронцов.– Він допоміг організувати прибуття ікони на Закарпаття, щоб люди, які потребують допомоги, мали можливість прихилитися до неї, молитовно попросити в Миколая Утішителя заступництва. Ваш земляк робить це щиро, з відкритим серцем”.

Історія ікони вельми цікава. Її розповів нам граф М.Воронцов. За деякими свідченнями, імператор Микола ІІ подарував ікону княгині Єлизаветі Федорівні Романовій на знак розради після трагічної загибелі її чоловіка – князя Сергія Олександровича –  у лютому 1905 року.

Пізніше Єлизавета Федорівна передала «Миколая Утішителя» єрусалимському храму Олександра Невського. Ікону берегли як зіницю ока, а після мученицької смерті княгині стали шанувати, як чудотворну – «сум, біль і смуток втамовуючу і в подорожі оберігаючу».

Збереглися відомості про те, що на початку 1950-х років дві черниці при храмі св. Олександра Невського передали ікону (як і деяку частину церковного начиння) чи то на збереження, чи то назавжди Єрусалимському Патріарху, щоб уникнути втрати або наруги над нею.

У липні 1960 р. в Святу Землю прибула група емігрантів на чолі з єпископом Кампанським Мефодієм, серед яких була вдова відомого композитора Олександра Костянтиновича Глазунова – Ольга Миколаївна. Небагатьом було відомо, що вже 10 років вона «черниця в миру», яка прийняла таємний постриг з іменем Олександра від митрополита Володимира (Тихоницького), екзарха Вселенського Патріарха у Франції.

З паломницької поїздки вона не повернулася, оселилася в грецькому монастирі. В Єрусалимі черниця Олександра жила досить усамітнено, користувалася особливою повагою у грецького духовенства і, в першу чергу, у єрусалимського Патріарха Бенедикта, який завжди підкреслював, що матінка Олександра перебуває під його особистим заступництвом і захистом.

У травні 1963 черниця Олександра отримала від Патріарха Бенедикта ікону Миколая Утішителя.

«Вчора я здобула великий і дивний образ Св. Миколая Чудотворця, і такої дивної роботи я ніколи ще не бачила, – писала матінка Олександра дочці. – Радію, що в пам’ять мого Саші і діток я зможу принести в дар монастирю або храму ікону, а зараз цей Великий Угодник Божий в моїй печерці ».

Про походження та історію образу черниці Олександрі нічого не було відомо. Представники духовенства, ченці і паломники, що часто приходили в її келію, і повідали історію ікони черниці Олександрі.

Після смерті матінки Олександри в 1968 р. дочка Олена перевезла ікону Миколая Утішителя, десятки інших ікон та особисті речі матері до Мюнхена, де в кімнаті-каплиці Фонду ім. А.К.Глазунова і понині знаходиться цей образ.

Чудеса від молитов до ікони в основному стосуються зцілень від недугів. За розповідями її зберігачів, одна черниця з Росії, пробувши кілька ночей поруч зі святинею, позбулася пухлини головного мозку. Крім того, саме завдяки іконі «Миколая Утішителя» багато хто прийняв православну віру.

Практично ніколи ікона Миколая Утішителя не покидає Німеччину, а тому її прибуття на Закарпаття та в місто Хуст зокрема – унікальна подія для хустян.

Віруючі міста і району, а також гості колишньої столиці Карпатської України зможуть прихилитися до чудотворної ікони в Хустському православному кафедральному соборі рівноапостольних Кирила і Мефодія 29 червня.

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *