На Закарпатті знову лобіюють будівництво міні-ГЕС

гесВже минуло більше двох років з того часу, як громадські активісти-природоохоронці виграли суд першої інстанції проти Закарпатської обласної ради. Закарпатський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Закарпатської обласної ради № 310 від 14.11.2011 «Про затвердження локальних та обласної схем розташування малих гідроелектростанцій». 

З того часу обласна влада завбачливо дещо змінила свій тон – мовляв, про будівництво 360 МГЕС не йдеться, а лише про якийсь десяток-два електростанцій – але та кількість проектів МГЕС, яка з’явилась протягом останніх двох років переконує, що і колишня, і нинішня влада впевнено й далі просуває ті самі 360 так званих інвестиційних проектів на місцях. То тут, то там різними інвесторами розробляються проекти будівництва МГЕС на гірських річках, про що громада, як правило, дізнається лише тоді, коли в руслі з’являється техніка й розпочинаються будівельні роботи. І кожного разу, коли громадськість обурюється з приводу того, що не були проведені публічні обговорення проектів, інвестор «включає» запевняє вже випробуваний сценарій. У пресі та телебаченні з’являється ряд замовних статей та інтерв’ю про виняткову екологічність кожного такого проекту з обов’язковим італійським чи ще якимсь іноземним корінням (що, на думку інвесторів, має підтвердити європейський стандарт їхнього будівництва), а також про незліченні блага для місцевих громад, які несе такий проект. Але давайте придивимось, чи справді все відбувається за європейським стандартом чи, навіть, за українськими законами.

Що таке оцінка впливу на навколишнє природне середовище (ОВНС) і для чого її проводять? 

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) – обов’язковий документ, який готується перед будівництвом об’єктів різного ступеня складності (гідроелектростанції є об’єктами будівництва високого класу небезпеки) на основі попередньо здійснених досліджень. Метою проведення ОВНС є розробка необхідних заходів щодо попередження шкідливого впливу планованої господарської діяльності на навколишнє середовище або мінімізація такого впливу при неможливості його повного усунення. ОВНС проводиться на етапі проектування, ще до початку будівництва об’єкту.

Кожне ОВНС проводиться поетапно згідно затвердженого Державними будівельними нормами порядку. Таким чином, Заява про наміри, яка з’являється у пресі, сигналізує про те, що збір матеріалів та попередня підготовка ОВНС стосовно будівництва об’єкту почалася. Це етап передінвестиційних досліджень, який завершується публікацією Заяви про екологічні наслідки діяльності. Далі, на етапі проектування проводиться повна ОВНС з врахуванням усіх матеріалів, нових обставин та позиції зацікавлених сторін, під час якої повинні розглядатись усі альтернативи для мінімізації шкоди для довкілля. Інвестор або, за його дорученням, виконавець ОВНС через органи місцевої влади повинен інформувати населення про планову діяльність, визначити місце і порядок проведення громадських слухань, відкритих засідань, зібрати звернення громадян, розглянути та врахувати зауваження і пропозиції. На цьому етапі ще можна запропонувати зміни у проекті будівництва. Після отримання дозволу на будівництво в проект ніякі зміни вже не вносяться.

Проти чого виступають екологи та природоохоронці краю. 

Забудовники МГЕС та їхні лобісти від влади люблять прикрашати свої розповіді про черговий проект екологічним та соціальним «шармом», на кшталт сміттєочищувальних машин, робочих місць та допомоги з благоустрою села. Питання, які найбільше турбують екологів та природоохоронців, намагаються уникати, називаючи реальні загрози від таких проектів «міфами». Однак ці «міфи» стають реальністю, коли побудовані МГЕС починають функціонувати: сучасні європейські «екологічні» проекти, які інвестори демонстрували журналістам та місцевій владі, раптом виявляються мильною бульбашкою. У річках зникає риба бо не працюють рибоходи, а за греблею на кілька десятків метрів зникає вода; в загачених греблею річках падає рівень води; місцеве населення скаржиться на зникнення води у колодязях та на підтоплення своїх домівок. То що ж відбувається з кращими європейськими проектами на українській землі?

Головною проблемою практично усіх проектів МГЕС на річках Закарпаття є небажання забудовників працювати публічно, як того вимагає Закон, та залучати до обговорення своїх проектів представників місцевих громад, а також місцевих фахівців-екологів, гідробіологів, гідрологів та іхтіологів ще на стадії їх розробки. У цій своїй стратегії «утаємнення» так звані інвестори, просуваючи рішення про будівництво на усіх рівнях, усіма силами намагаються «обійти» навіть профільні державні установи, які є головними гравцями у сфері управління водними ресурсами та водними біоресурсами – маються на увазі Басейнове управління водними ресурсами ріки Тиса та Головне управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області. Ці проекти не узгоджуються з основними стратегічними документами області, які стосуються водних питань – наприклад, Національним планом управління водними ресурсами річки Тиса, де в основі управління водними ресурсами лежить не гідроенергетичний потенціал річок краю, а збереження якості води та охорона природи.

Та найбільших претензій заслуговують Оцінки впливу діяльності МГЕС на навколишнє природне середовище, які неодмінно виконуються перед будівництвом таких об’єктів. Фактично саме Оцінка впливу на навколишнє природне середовище (ОВНС) повинна виявити й спрогнозувати очікуваний негативний вплив на навколишнє середовище, екологічну безпеку та добробут людей з боку діяльності МГЕС та запропонувати конкретні заходи для мінімізації такого впливу. Коли мова йде про будівництво МГЕС на гірських річках, питання забезпечення безпеки мешканців долини річки під час паводків, а також збереження основних екологічних цінностей річки, як середовища існування ряду аборигенних видів риб, земноводних, комах, є ключовими. І саме цими питаннями нехтують виконавці ОВНС.

Так, наприклад, до виконання Оцінки впливу на навколишнє природне середовище будівництва МГЕС «Нова ГЕС «Нижній Бистрий» на річці Ріка» не було залучено жодного фахівця у галузі екології, гідробіології та іхтіології. Про це свідчить розділ «Оцінка впливу на флору і фауну». Наведені там відомості мають опосередковане відношення до впливу Нижньобистрянської МГЕС на водну та навколо водну фауну, відповідно цей розділ не містить жодного аналізу, висновків та пропозицій. Фахівець, який готував загальну інформацію щодо флори і фауни Хустського району Закарпатської області, жодного разу не був на річці Ріка з метою проведення досліджень, не бачив проекту Нижньобистрянської МГЕС і взагалі не отримував конкретного завдання щодо оцінки впливів та розробки рекомендацій – просто підготував списки видів тварин. Таким чином, інженер проектувальник Ірина Іванівна Гадзало, яка має ліцензію на виконання ОВНС, безсоромно прикрилася ім’ям відомого на Західній Україні фахівця-орнітолога, якого записала в учасники проекту.

Не дає ОВНС також відповіді на дуже важливі питання, які стосуються самого проекту МГЕС. Наприклад, немає відповіді на питання щодо рибоходів та водозабору. Проект рибоходів та рибозахисних споруд незатверджений і досі, а на водозаборі передбачено будівництво металевих захисних решіток, які забезпечують захист від попадання у водозабір сторонніх предметів. Які заходи прийматимуться для запобігання попадання на турбіну мальків риб, проект не демонструє. Саме ця обставина є причиною непогодження проекту з Головним управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Закарпатській області.

У виконаній ОВНС вистачає неточностей та недоробок не тільки змістовних, а й текстових (наприклад, у проміжних варіантах ОВНС трапляються недоречні у тексті назви неіснуючих у Закарпатті с. Чижівка, Чижівського водосховища та р. Случ), що створює чітке враження про банальне копіювання частини тесту ОВНС з іншого документу, розробленого для іншої річки в не гірських умовах. З огляду на те, що проект будівництва Нижньобистрянської МГЕС не погоджувався з Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса, взагалі виникають деякі сумніви щодо добросовісного виконання протипаводкової оцінки цього об’єкту. А це питання вже повинно особливо цікавити мешканців долини р. Ріка та власне села Нижній Бистрий.

Викликає здивування й настороження і той факт, що ТОВ «Акванова Девелопмент» для досліджень р. Ріка найняла фахівців зі Львова лише у березні 2014 року, коли робота над усіма документами, зокрема і ОВНС була завершена. Замість повного року досліджень цим фахівцям були встановлені кількамісячні строки, протягом яких важко зробити об’єктивні висновки та рекомендації. Тим часом проплачені ТОВ «Акванова Девелопмент» фахівці Тарас Микітчак та Володимир Лєснік усіляко «розкручуються» в пресі, дають сумнівні коментарі та оцінки, називаючи себе незалежними фахівцями. Та наскільки можна бути незалежними в своїх оцінках, отримуючи цілком конкретні установки від своїх роботодавців і скільки може коштувати наукова репутація? Чого варті їхні дослідження разом з рекомендаціями тепер, коли дозвіл на будівництво ТОВ «Акванова Девелопмент» вже отримало? Хай кожен робить власні висновки.

А правда полягає в тому, що в результаті будівництва греблі на Нижньобистрянській МГЕС у руслі р. Ріка утвориться водосховище протягом 1,5 км. Фактично на ділянці біля 2 км гірська річка перетвориться на рівнинну! Створення водосховища в руслі гірської річки насправді є колосальним стресовим чинником для усієї екосистеми. Зміна характеру та швидкості течії, глибини води призведе до зміни інших фізичних та хімічних характеристик води і річці: замулення дна водойми, зміни температури, площі та інтенсивності випаровування води, насиченість киснем. Все це стане причиною зміни видового складу риб на цій ділянці річки: деякі аборигенні види, характерні для цієї місцевості зникнуть; алохтонні, тобто непритаманні гірській річці види з’являться. Це ж може стосуватись і земноводних: гірські види можуть заміщатись рівнинними. Всі ці наслідки є дуже можливими і тільки попередні дослідження на стадії підготовки ОВНС могли дати відповідь, чого слід очікувати, як уникнути цього чи мінімізувати. Або ж взагалі відмовитись від ідеї такого будівництва, зважаючи на те, що у р. Ріка живе 7 видів риб, занесених до Червоної книги України, а популяція одного з них – харіуса європейського – тут є найбільшою для усіх Карпат. Натомість ОВНС дає безапеляційний висновок, що жодного негативного впливу ця ГЕС на річку не матиме. Така заява одразу викриває заангажованість його виконавців. А найняті ТОВ «Акванова Девелопмент» науковці зі Львова лише два рази встигли побувати у Нижньому Бистрому і не могли вивчити наслідки діяльності вже існуючих ГЕС у Білині Рахівського району, Красній Тячівського району та Тур’я Поляна Перечинського району, де є проблеми з підтопленням, зниженням рівня води у колодязях, рибоходами, водосховищами, знищенням аборигенних видів риб, зокрема червонокнижних, та алохтонними видами, не притаманними гірській карпатській фауні.

Що ж стосується річки Ріка, то згідно критеріїв вибору місць для будівництва МГЕС у Карпатах, розроблених колом міжнародних та українських фахівців, р. Ріка належить до особливо цінних річкових ділянок, де забезпечується нагул, розмноження та зимівля аборигенних видів іхтіофауни, зокрема, червонокнижної, тож на ній будівництво будь-яких гідротехнічних споруд повинно бути заборонено.

Тим часом у Міжгірській районній газеті «Верховина» від 17 травня 2014 року з’явилась нова Заява про наміри: ТОВ «Солар Майн» (зареєстрована у Києві) бажає будувати МГЕС на р. Ріка у с. Сойми. Отже, робота над ОВНС розпочалася. Звертаю увагу громадських активістів та фахівців – проблему можна усунути на її початку розвитку. Потім буде пізно.

Оксана Станкевич-Волосянчук,

еколог, кандидат біологічних наук,

співголова Форуму екологічного порятунку Закарпаття.


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

three × two =