На Закарпатті класифікували політичну еліту

міськрадаТакою метою задався блогер “Панорами Мукачева” Микола Староста. Багато з якими твердженнями автора можна не погоджуватися, але в дослідженні автора є раціональне зерно.

Сьогоднішня зміна влади у столиці теж суттєво змінила місцевий владний олімп. Спробуємо розкласти всі крапки над «і» та проаналізувати, хто зараз перебуває на його вершині.

Фаворитами нинішнього політичного життя Закарпаття є три брати Балоги та їх родич Василь Петьовка, які стали депутатами Верховної Ради України на виборах, що відбулися у жовтні. До їх групи входять сьогоднішній голова обласної ради Володимир Чубірко та його перший заступник Михайло Попович. Також до групи Балог входить нинішній голова Закарпатської ОДА Василь Губаль, декілька керівників департаментів та майже всі т.в.о. голів районних адміністрацій. Серед голів районних рад до групи Балог можна віднести їхню більшу половину, стосовно міських голів – ставлениками мукачівської сім’ї зараз є міські голови Мукачева, Іршави, Перечина та Чопа.

Хочеться підкреслити, що у ймовірному випадку зміни голови ОДА Василя Губаля кількість «прихильників» Балог може різко зменшитися. Знаючі люди подейкують, що у самій сім’ї стався розкол, і це може призвести до поганих для неї наслідків.

Другою групою впливових людей краю можна назвати представників молодого політичного покоління, а саме депутата Верховної Ради України від «Народного фронту» Валерія Лунченка та Валерія Пацкана від «Удару». До цієї групи входить депутат-мажоритарник по ужгородському округу №68 Роберт Горват та декілька депутатів обласної ради. Ця група тільки набирає «обороти», і у випадку контролю над областю, що є цілком ймовірним, вона різко збільшиться за рахунок екс-регіоналів та незадоволених розколом Балог членів партії «Єдиний Центр».

Не треба списувати з рахунків і третю групу політичної еліти Закарпаття, а саме колишніх членів Партії регіонів, які зійшли з політичного олімпу і майже без втрат створили у Закарпатській обласній раді депутатську групу «Закарпаття», яка нараховує 20 депутатів. Реально керує цією групою опозиційних депутатів екс-голова Закарпатської ОДА Олександр Ледида, який, не зважаючи на приналежність в минулому до Партії регіонів, не втратив популярності серед значної частини закарпатців.

Сьогоднішнє економічне становище в Україні та подальше його погіршення дає суттєві політичні дивіденди цій групі на наступних місцевих виборах.

Ще однією, але менш чисельною політичною групою, є команда Сергія Ратушняка (Ужгород). До неї входять сьогоднішні активні революціонери, що постійно не дають спати владі, Павло Федака та Іван Данацко.

Серед угорців Закарпаття можна відзначити депутата Верховної Ради України від БПП та керівника КМКС Ласло Брензовича. Не втратив свого політичного впливу серед угорців і екс-регіонал та керівник угорської партії УМДС Іштван Гайдош, а також нинішній міський голова Берегова Золтан Бабяк.

Виходячи з вищесказаного, можна констатувати, що закарпатський політичний олімп у цілому залежить від політичної ситуації в Києві та наближеності або віддаленості закарпатських політиків до вищого керівництва України.

Проаналізувавши сьогоднішню політичну еліту Закарпаття, можна сказати, що у більшості вона сформувалася за рахунок зовнішнього впливу політичної верхівки України. Тут також має вплив менталітет закарпатців, який сформувався з далеких часів, коли для того, щоб вижити, закарпатці підтримували будь-яку владу.

Сподіватися у найближчий час на зміну цього менталітету та відповідну зміну політичної еліти – важко. Для того, щоб це сталося, повинні з’явитися нові зовнішні центри впливу та відповідні чималі фінансові ресурси.


Loading...

Comments:

1 Response

  1. Сестор А коментує:

    Щоб це сталися зміни, повинні з’явитися нові зовнішні центри впливу та відповідні чималі фінансові ресурси? Тоді такі зміни будуть тимчасовими. Бо прийдуть “інші гроші” і знов стане якось “по-іншому”.
    Все починається з людей, бо вони є цеглинками будь якого суспільства. І лише вони, об”єднавши своє волевиявлення, можуть змести і побудувати нову країну.
    Отже, будь яким реформаторам треба мати розгалужену мережу послідовників пробудження нації. Треба вести не політично-агітаційну роботу, а просвітницьку – лише в такому випадку зміни в Україні можуть стати незворотніми.
    Тому всім вже набридли революційні гасла, бо вони не ведуть країну до “світла у кінці тунеля”, а навпаки….

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two × 5 =