На словацькому кордоні багатогодинні черги

Вже кілька днів поспіль на всіх пунктах сполучення України зі Словацькою республікою, утворилися кількасот метрові черги з автівок. Причина: словацькі прикордонники без пояснень прискіпливо з собаками почали оглядати кожен автомобіль, пропускаючи не більше 2-3 авто за годину!

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

У цьому мав змогу переконатися наш кореспондент, приїхавши 20 грудня спочатку близько 11-ї години на пункт пропуску Ужгород – Вишнє Нємецьке, що на околиці обласного центру Закарпаття, а потім відвідавши пункт пропуску Малий Березний – Убля. Український прикордонник наверху попереджає, що перед словацьким КПП величезна черга. До українських митного та прикордонного контрольних пунктів доїжджаємо за півгодини. Чимала черга автівок з українського боку досить оперативно перемістилася до словацької сторони. На цьому рух на кордоні зупинився…

            Вирішуємо з’ясувати, що ж тут коїться у чергового митника. Служивий розповідає, що величезна черга через бездіяльність словацьких прикордонників організувалася ще з самого ранку. Відтак давати будь-які прогнози щодо зрушення кордонного колапсу, митник не взявся.

            За годину стояння у корку, кількасот метрова черга зрушилася максимум на 2 автомобілі. Один із прикордонників, котрі регулюють уповільнений потік авто, розповідає, що такого вже давно не було.

            — Словаки завжди працюють дуже повільно, — розповідає сержант. — Але щоб так, як сьогодні… Я такого давно вже не бачив. Та й свят ніяких нема і офіційних причин якихось. Вони собі просто так вирішили і все… Така зміна.

            За дві години стояння на кордоні спостерігаємо, як старші офіцери української прикордонної служби намагаються домовитися зі своїми словацькими колегами. Судячи з нерухомої протягом години черги, домовленості дійти не вдалося…

            Аби не гаяти час у стоянні посеред мертвого автомобільного колапсу, чимало українських водіїв розвертаються і їдуть на інший українсько-словацький пункт пропуску Великий Березний – Убля, що близько за 40 кілометрів від Ужгорода. Їдемо за ними.

            Через чергу у кілька десятків авто до самого пункту пропуску не доїдеш. Після цієї черги, за українським шлагбаумом — автівок у кілька разів більше. Тут — такий же колапс. Прикордонник на в’їзді до пункту пропуску каже, що тут усе застигло з години 10-ї. І справді: автівок у чергу перед КПП прибуває, а в середині зони прикордонного контролю все стоїть. Так відбувається годину, дві…

Врешті, від українських прикордонників дізнаємося, що у словаків раптом спочатку зник Інтернет, потім вони його відновили і пропустили три-чотири автомобілі за годину. Після цього у них раптом зникла «електрика». Насправді ж, підійшовши впритул до словацького КПП, видно, що «електрика» там є. Світять ліхтарі, виє якась сигналізація, та й автомобілі зі словацького боку запускаються.

Самі ж словацькі прикордонники ліниво ходять поміж автомобілі, що стоять у черзі і мало не позіхаючи, їх оформляють, по чотири рази ходячи до автомобіля і нічого не пояснюючи вже дуже злим українцям, які їдуть до ЄС та й словакам, котрі повертаються, заправивши дешеве паливо та придбавши не менш дешевий алкоголь та цигарки, додому.

Не витримуючи кількагодинного стояння на одному місці, українські водії починають тиснути на словаків сигналами. Але тим — хоч би що… Натомість на пункт пропуску приїжджають представники служби довіри української прикордонної служби і намагаються домовитися зі словаками.

Ми ж у свою чергу з цього сумного приводу звертаємося за коментарем до прес-секретаря Чопського прикордонного загону Романа Павленка. Пан Роман каже, що корки на українсько-словацьких пунктах пропуску через уповільнену роботу словацьких прикордонників — не новина ні для кого. Однак, він припускає, що зараз ситуація могла виникнути через наплив автомобілів напередодні католицького Різдва та після свята Миколая.

— Наскільки мені відомо, Прикордонна служба України, і офіцери нашого загону зокрема у таких випадках не стоять осторонь. — Каже прес-секретар. — Ми завжди йдемо і намагаємося домовитися зі словацькими колегами. Але наше слово для них — не закон. Вони, звичайно, вислухають, а згодом — чинять по-своєму… 

Паралельно спілкуємося з жінкою-капітаном, котра бігає від українського до словацького КПП, втішаючи чим може водіїв.

— Я вже тричі до них (словацьких прикордонників) ходила, — зізнається жінка. — Вони щоразу посміються мені в лице, потиснуть руку і кажуть, що роблять свою роботу. Я ж не можу їх змусити… Я — не їхнє керівництво…

Тим часом великий начальник зі служби довіри пообіцяв з’ясувати, чи світить сьогодні українським та й словацьким, угорським і німецьким водіям перетнути тут кордон. На жаль, конкретної відповіді протеже українців від лінивих словацьких прикордонників не почув. У відповідь на цю невтішну звістку ми, і ще добра частина водіїв почали розвертатися. Інші ж залишилися. Очевидно, очікуючи на… диво.

Павло БІЛЕЦЬКИЙ

www.clipnews.info


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

thirteen + 16 =