Мобілізованим закарпатцям збережуть місце роботи і зарплату

військовіВ Територіальну державну інспекцію з питань праці у Закарпатській області останнім часом поступає чимало звернень від роботодавців щодо надання роз’яснень стосовно збереження/розірвання трудових відносин з працівниками, мобілізованими на навчальні військові збори, порядок оформлення таких відносин та оплати цього часу.
Призив (мобілізація) на навчальні збори відібраних кандидатів, за винятком випадків, коли громадянин України виступає добровольцем, здійснюється шляхом направленням повістки встановленого зразка із зазначенням дати прибуття до військкомату.
Якщо кандидат для призову (мобілізації) на навчальні збори є військовозобов’язаним та затверджений і внесений до списку військовозобов’язаних, призваних для проходження навчальних зборів, то роботодавцем видається наказ про звільнення співробітника від роботи (без розірвання з працівником трудових відносин) на час проходження навчальних військових зборів на підставі повістки районного (міського) військового комісаріату. Правовою підставою для  видання такого наказу в цьому разі буде положення статті 119 Кодексу законів про працю України                та частини 11 статті 29 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, котра передбачає, що за призваними на збори військовозобов’язаними на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігається робоче місце і середня заробітна плата на підприємстві, установі, організації, з якими військовозобов’язаний перебуває у трудових відносинах, незалежно від форми власності роботодавця. Зазначені гарантії слід обов’язково вказати  у наказі, який видається  за наведених вище обставин.
Під час таких зборів середня зарплата зберігається та виплачується роботодавцем військовозобов’язаного. На підставі пункту 2 Постанови КМУ “Про порядок і розмір грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів” № 1644 від 23.11.2006 та пункту 11 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів, затвердженої Наказом Міноборони         № 80 від 12.03.2007, такі витрати підлягають компенсації роботодавцю військовими комісаріатами. У такому разі військовозобов’язаному, викликаному на збори, роботодавець повинен сплатити повністю всю заробітну плату за відпрацьований час, до дати його звільнення від роботи у зв’язку з такими обставинами, а також середню зарплату за перші півмісяця зборів. Під час перебування військовозобов’язаного на зборах решта заробітної плати виплачується на загальних умовах та в терміни, встановлені на підприємстві, установі, організації.
Розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу перебування на зборах здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують виклику на збори. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не  відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов’язаним, призваним на збори, подають до військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов’язані, рахунки, котрі акцептуються першими відділами (відділеннями) військових комісаріатів і передаються до фінансово-господарчих відділень для оплати.
Слід зазначити, що відповідно до абзацу 2 частини 9 статті 29 Закону України „Про військовий обов’язок і військову службу“ та статті 21 Закону України „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“ керівник підприємства за вимогою військових комісаріатів зобов’язаний забезпечити своєчасне прибуття військовозобов’язаного до визначеного пункту збору.
У разі, якщо працівник перебуває у відпустці, згідно з пунктом 10 Інструкції № 80, щорічна і додаткова відпустки підлягають перенесенню на інший період або продовженню у разі призову військовозобов’язаного на навчальні збори в цей час.
У кадрових документах, а саме табелі обліку робочого часу, така відсутність співробітника на роботі відмічається як ІН (код 22), тобто „інше“ невідпрацьований час, передбачений законодавством (військові збори).
Підтвердженням відсутності військовозобов’язаного в участі в зборах є військовий квиток, в якому зазначається тривалість зборів, та засвідчується печаткою військової частини, який він повинен подати у кадрову службу підприємства.
У разі  призову працівника на строкову військову службу або вступу працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, з ним розриваються трудові відносини на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України.  Підставою для розірвання трудового договору є повістка військового комісаріату про призов або вступ на військову службу. Зазначена норма законодавства діє у мирний час.
Вихідна допомога у разі призову або вступу працівника на військову службу не виплачується, оскільки норма щодо виплати вихідної допомоги                у розмірі двох мінімальних заробітних плат визнана Конституційний судом України неконституційною (рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008), крім випадків, коли виплата такої допомоги передбачена колективним договором, який діє не підприємстві, установі, організації.
Статтею 8 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей“ за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали  до призову на  військову службу. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв’язку із змінами  в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення з військової служби.

Начальник відділу Територіальної
    державної інспекції з питань праці
    у Закарпатській області                                                                 З.Берник 


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 1 =