Міжгірський священник бореться за чистоту України

МАНДЗЮК– А хто ж, як не я? – риторично запитує протоієрей місцевої греко-католицької церкви Василь Мандзюк.

У цих словесних позвуках відчувається ритм нового часу. Ритм нової України, яка ще десятиліттями буде вилізати із своїх же корупційних схем, але все-таки прагне до онови. Час зупинитися в поганому! Адже в приповістках Соломона (16:8) мовлено: «Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ’я». Це ніби про нас і те царство Тьми, яке ми спільними зусиллями зуміли вибудувати замість щасливої держави, де всі один до одного з любов’ю, а не з ножакою.
Таким прогресивно цілеспрямованим був і батько отця Василя – Василь Юрійович Мандзюк – громадський активіст, щирий борець за незалежність України. Він виручав людей, коли їх хапав свавільний спрут місцевої недалекоглядної влади. Вісімдесятилітній аксакал з живими очима давав і юридичні консультації. Очолював ще й районну організацію УРП «Собор».

В останній час замінив його після смерті син-священик. Фото останнього мелькали в ЗМІ всієї держави. Стало й мені цікаво. Зустрілися на його обійсті. Звичайному скромному селищному обійсті, де бігали кури і йшло неквапливо сільське життя. Чи не даремно він, священнослужитель, втручається в громадські й політичні справи? І таке питання було на думці.
Та в наступну мить сумніви розвіялися, коли протоієрей заговорив про Майдан:
– Цілі села на чолі зі своїми головами йшли туди. А також зі священиками, котрі вважали це своїм святим обов’язком – бути з народом. І коли вони молилися – рушниці й гармати мовчали. Саме це стало запорукою перемоги над нелюдським станом справ у суспільстві, що переплюнуло середньовіччя своїм ставленням людини до людини.
А стосовно участі в громадському й політичному житті В.Мандзюк резонно зауважив, що греко-католицька церква має щодо цього свої давні традиції. Августин Волошин, Андрій Бачинський, Юрій Фірцак були і громадськими діячами, перші привносили в суспільне життя різні новаторські тенденції.
– Я теж, – говорить, – виріс у сім’ї, де не терпіли несправедливість і всі щоднини були оповиті патріотичним духом. Тому і в 90-х у числі перших брав участь в акціях Руху, багато виступав щодо соціальної несправедливості, відстоював права греко-католицької церкви в районі. З часом побачив, що розслаблятися не варто ні на мент. Чого варте назрівання рішення при Януковичі про призупинення діяльності греко-католицької церкви за жертовну підтримку виступів нашого народу на Майдані?
Наразі Народна Рада, до якої входить отець Василь, висловила недовіру начальнику міліції та іншим посадовим особам, котрі не гребували хабарами, грабували район, привносили в його образ риси великого безчестя з недоброї руки пекельних нелюдів. Ще місяць тому полковник Юрій Пеца дав слово громаді, що прикриє ігрові автомати, категорично заборонить продавати малолітнім тютюнові та алкогольні вироби, а також наведе порядок із розбазарюванням лісу разом із прокуратурою. Також він мав дати хід призупиненим резонансним кримінальним справам проти керівників району і їх рідні. Та нічого не виконане: мед корупції приємніший, очевидно, за сіль правди. Тому, за повідомленням Василя Мандзюка, громадськість наполегливо вимагає звільнити цього Пецу. Хоча в нього, звісно, є захисники з числа тих, кому вже висловила недовіру громадськість і яких «кришує» цей самий начальник міліції, як подейкують у Міжгір’ї. Не дивно, що за цю позицію Мандзюка і інших міжгірців нового часу посипалися погрози і залякування з боку «старого світу» – регіоналів. На чолі ворогів змін стояв колишній голова РДА Василь Щур.
Треба з такими боротися, звичайно. Бо й Біблія каже: «Не викривши Закону, не будеш дивитися на особу і не візьмеш підкупу, бо підкуп осліплює очі мудрих і викривлює слова справедливих».
Пора нашмагати зад мерзотникам. Де ж то можна, щоб на Верховині майже не було робочих місць? Всі десь по заробітках. Руйнуються сім’ї. Отже, піддається корозії і держава наша. Людей відучили ґаздувати. Худобу перестали тримати. З заробітків часто повертаються каліками, а то і в трунах. Діти, відповідно, виростають потенційними злочинцями, позбавлені батьківського нагляду.
– Тому громадська діяльність просто неминуча для нормальної людини в таких умовах, – підсумовує отець Мандзюк. І не можна з ним не погодитися.
Василь ЗУБАЧ


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × 5 =