Вчені намагаються відновити популяцію аборигенних видів: вирощують мальків, зариблюють річки, але будівництво в Карпатах нових міні-ГЕС і масовий видобуток гравію зводять всі зусилля нанівець.
Дмитро Продан, рибалка, розповідає: “Наживка має буті місцева. Місцевий черв’як. Ручейник. Ця риба клює лиш на те, що вона звикла їсти в природі. Секрету більше ніякого нема, треба просто уважно дивитися. Як тільки клюне – моментально її підсікати”.

З ранніх років Дмитро рибалить високо в горах. Швидка течія, крижана вода, насичена киснем – такі умови ідеальні для риби. Яка тільки не попадалася на його вудку – і форель, і дунайський лосось, і харіус. Ловили відрами. Зараз – якщо два зловить – вже добре.

Антоніна Мрук, яка більше 10 років вивчає популяцію лососевих, каже, що риби в гірських річках катастрофічно мало. Люди самі її знищують. Вибирають з річки гравій для будівництва – руйнують нерестовища і позбавляють її їжі. “Піднімаючи камінець, ви бачите тут живий орагнізм, бентосний організм. Ми бачимо тільки один з найбільших екземпляр, а скільки їх мікроскопічних! І це все пожива для риби. Коли вибирають гравій, це все знищується. Дунайський лосось – це риба Тільки даного басейну. Прадід усіх лососів”, – розповідає вона.

Зникають і самі річки. На них будують міні-ГЕС – русло забивається в трубу. А ще – сплавляють ліс, вбиваючи все живе.

Учені в лабораторіях намагаються штучно відновити популяцію рідкісних видів. Відгодовують самок, отримують ікру і далі в інкубаторах вирощують мальків. Праця кропітка.
Але як би не старалася сама природа і вчені – спрогнозувати результат складно. Василь Іванович, директор закарпатської науково-дослідної станції відновлення зникаючих видів риб: “Якщо не вживати якихось радикальних заходів – ми дуже швидко констатуємо факт, що риби практично не залишиться”.

Якщо залишиться – то райдужна форель. Її вирощують у штучних водоймах. На продаж. За смаком райдужна форель лише трохи відрізняється від дикої струмкової.