Коли Закарпаття позбудеться «здравоохраненія» від Шніцера?

Коли закінчиться «ЗДРАВООХРЕНЕНИЕ» Шніцера?
Не дивуйтеся, шановні читачі, але кращого слова, ніж це, російське – здравоохренение, у що перетворив за 4 роки начальник управління Шніцер охорону здоров’я нашого краю, в українській мові я не знайшов. На такі гріховні перетворення, до яких вдавався хабарник-корупціонер, до теперішнього часу українці – християни наважитися не могли. Починав Шніцер з малого. Використав зв’язки з чиновниками комуністичної влади та , скориставшись їхніми так званими слабинками, поступив в аспірантуру і тут же був переведений в асистенти, незважаючи на те, що не мав наукового ступеню. Мабуть, це його переконало, що гріховний шлях досягнення мети значно легший і пришвидшений, ніж трудовий. У Святому Письмі написано: «Хто грішить у малому, той згрішить і в великому. Малий гріх тягне за собою великий».
В подальшому, асистент Шніцер, будучи начмедом, використав матеріали чужої праці, що не дозволено для захисту кандидатської дисертації, і отримав ступінь кандидата медичних наук. І цей гріх ніхто не осудив, хоч багато хто знав про нього. Та , як кажуть французи, апетит приходить під час їди. Лікарняні листки, медикаменти хоч і додавали до зарплати, але цього вже начмеду було замало. З ініціативи керівництва лікарні, тобто, Шніцера та Яцини, почалися інтриги, до яких були залучені лікарі та університетські працівники. Не буду про все писати, бо це буде повторенням мною гріховних дій Шніцера. Єдине, що не виходило мені із голови, так це висловлювання головного лікаря ОКЛ проти Василя Русина, з допомогою якого захистив кандидатську дисертацію. Хоч мої стосунки з Русином уже на той час були складними, але я не міг собі уявити, як можна бути невдячному своєму науковому керівникові. Та трохи мене заспокоювало, що і Русин не відноситься до вдячних. Адже я один його підтримав, коли його перевели на роботу в обласну лікарню завідувачем хірургічного відділення. Я до останніх років не міг повірити в те, що організована проти мене боротьба, навіть тих, кому я у свій час допомагав, це не тільки, а точніше, не стільки вина Русина, як Шніцера, який використовував тактику – розді­ляй і володарюй. Шніцер старався грати роль мого рятівника від того ж Яцини, Русина, Брича. Що він їм говорив про мене, не знаю, але стосунки зі мною не виставляв на показ. За його проханням я влаштував зустріч з єпископом Мукачівської єпархії преосвященним Агапітом перед виборами в обласну раду. Написав про Шніцера статтю, яку, по його ж проханню, підписав псевдонімом. На той час я ще все не міг зрозуміти, чому, що би це значило?
Все, що я, завідувач урологічного відділення та приватний лікар заробляв, йшло на підготовку та проведення VІІ Конгресу СФУЛТ, побудову храму святого архідиякона Стефана та лікарні. Мої заробітки було видно неозброєним оком. У зв’язку з цим і почалися в мене проблеми з керівництвом лікарні (Яцина) та облздороввідділу – Бричом, заступником Шніцера. Шніцер знаходився в тіні і коли переслідування мене набували скандального характеру, виступав «миротворцем».
Присвоєння незароблених грошей, грошей СДПУ(о), як мені пояснили уже після проведених виборів президента у 2004 році, послужило конфліктом між Шніцером та головою ОДА Іваном Різаком. Шніцер вимушений був, як і тепер, хворіти. Виздоровлення його наступило тоді, коли Іван Михайлович фактично уже не був на посаді. Мабуть, нестача грошей для збереження посади начальника управління, перепризначеного на головного лікаря ОКЛ, і була причиною його звільнення з цих посад. Та для Шніцера все таки створили кафедру в УжНУ і призначили його завідувачем. І це не задовольнило звиклого на хабарі. І захотів він, як та баба у казці про золоту рибку, бути проректором. Про це я вже писав. Захотів керувати елітними умами краю, світилами науки України, а мабуть, основне, бути причетним до вступних екзаменів. Не вийшло. Був урізаний апетит Шніцера. Згадують працівники обласної лікарні: «Він став привітним, співчутливим, з усіма вітався».
Не можу стверджувати, що вступ Шніцера в Партію регіонів та перемога Януковича на президентських виборах, повернулися щастям для нього. Гріховні дії та отримані, а не зароблені, гроші нікому ще щастя не принесли. Гроші – це смерть, і не має значення, коли і як вона прийде. Та, незважаючи на це, гроші стали для Шніцера основою його життєдіяльності.
«Я вже буду знати, як мені працювати»,- сказав він мені, коли я зайшов до нього в перші тижні призначення на посаду. «Яцину звільню». «А Брича?» «Брич сказав, що буде працювати». «Степан (мій син) у листопаді закінчує аспірантуру». «Обіцяю вам, що Степана влаштую на роботу, як тільки звільниться з інституту. Відносно вас не можу нічого обіцяти». Так почалися наші стосунки з посадовим «рецидивістом» Шніцером, так я називав усіх, котрих повторно призначали на посади. Я запевнив і сина і жінку, що з роботою у Степана не буде проблем. Час ішов. Яцина залишився на посаді.
Місяців за 2 до закінчення Степаном аспірантури, Шніцер запитав мене: «Якої ви думки про хустського уролога Бучка?». «Про нього я тобі нічого не можу сказати, я уже давно, ти знаєш, не обласний уролог». Ця цікавість Шніцера мене насторожила. Незабаром я почув, що Бучка прийнято на роботу в обласну лікарню. «Ти прийняв Бучка в урологію?» «Не я прийняв, а Яцина». «Роман, я ж знаю, що Яцина без твого відома нічого не робить, тим більше, що ти Яцину хочеш звільнити». Ще все Шніцер твердив, що Яцину звільнить. Згодом, зі слів Шніцера я дізнався, що Яцина не найгірший з головних лікарів. Запитую: «У зв’язку з чим ти дійшов такого висновку?». Відповіді не було.
Степан закінчив аспірантуру, прийнятий на роботу в Інститут урології в Києві, захистив кандидатську дисертацію. «Тату, запитай у Шніцера, коли мені звільнятися». «Казав, що коли звільнишся, тоді і будеш влаштований». Син звільнився. Я навідався до Шніцера. «Хай зайде до мене Степан». Зайшов, розповів, якими сучасними методиками оперативного лікування володіє. «Я тобі передзвоню»,- пообіцяв Шніцер. Казав пан -кожух дам. Пройшло півтора року. Я вже скипів. Про все подальше, шановні читачі, ви вже читали. Степана було прийнято, а потім безпідставно незаконно звільнено. Обіцянкам Шніцера я вже не вірив. «Що ти робиш з іншими, то будуть робити і із тобою. Що бачиш на другому, чекай на себе». Це я сказав хабарнику ще до Майдану, якого уже не чекали не тільки регіональні злочинці, але і прості смертні. Та сила Господня велика. Скільки я чую, та і сам кажу: «Хто би міг подумати?»
Недавно чекаю на третьому поверсі ОДА на заступника голови ОДА Андрія Сербайла. Привітався зі мною симпатичний молодий чоловік, завів розмову російською мовою з акцентом, який вийшов з приймальні заступників і згодом сказав: «Ми їм хребет переламаєм». «Кому переламаєте? Коли і як?» «Корупціонерам». «Пройшло вже півроку. Усі на своїх місцях». Я співбесідника сприйняв, як представника влади. «А кто то думал, что не переламаєм хребет Януковичу?» «Мабуть ,і він був на Майдані»,- подумав я. «Та візьміть хоча б Шніцера, скільки часу пройшло, а він залишається на місці. Хабарництво та корупція процвітає і надалі. Скільки я уже доклав зусиль, та все марно» «Это потому, что вы не в нашей команде». «Як не у вашій команді? Читайте нашу газету «Карпатська Україна. Красне Поле». Я підтримую Лунченка з самого початку». На цьому наша розмова закінчилася. Через хвилин десять мій співбесідник піднімається мені на зустріч разом з декількома, як я порозумів, активістами, серед яких був захисник Шніцера, відомий тепер мабуть усім, принаймні, ужгородцям, Микола Желізник. «Так, дійсно, я не у вашій команді. Ваша команда обе­рігає хабарників – корупціонерів. Займається підкупом та шантажем. А мені погрожує». «Куди ж вони пішли, – питаю у працівника ОДА,- адже Лунченка немає?». «Це з групи помічника голови ОДА Дорошенка».
Здравоохреніле керівництво медициною не дбає про охорону здоров’я збіднілого населення краю. Не тільки не підтримує введення в практику сучасних європейських методів лікування хворих, але і безсовісно перешкоджає їх введенню в практику лікарів не тільки державних та комунальних медичних закладів, але і приватних. Правда, вони уже давно приватизували медичні заклади, зробили їх приватними, але з державним забезпеченням. До того ж, їх відрізняє від лікарів приватної практики те, що з них ніхто не вимагає сплачувати податки, за електроенергію, тепло, теплу та холодну воду, оренду… Тепер мені зрозуміло, що за це все отримують гроші яцининці, шніцеринці … Якимось чином, вони недоступні і тим, котрі повинні, за видом своєї діяльності, наглядати за дотриманням законності та конституційних прав пересічних громадян. Натомість ці нечестивці, невиправні грішники , ламають собі голову, як би заборонити Білякові проводити і ті оперативні втручання, котрі вони не робили, не роблять і не будуть робити. Сидячи вдома, не підвищуючи свою кваліфікацію у ведучих вітчизняних та зарубіжних клініках, сучасним медичним фахівцем не станеш.
біляк2Свіжий приклад. Хворий П., 54 роки. З Мукачівського району. Направлений на лікування в обласну лікарню з діагнозом пухлина сечового міхура. Лікуючий лікар, колишній завідувач урологічним від­діленням, «славнозвісний» Попович направив хворого в Київ, і не в Інститут урології, і не в Національний інститут раку, а в Київський міський онкологічний центр, який за своїм призначенням лікує тільки києвлян. Іногородні повинні заплатити в касу 1000грн, 500грн за оформлення, лікарям і медсестрам поліклініки по 50грн, за турбіопсію завідувачу – 2000грн, лікуючому – 1000грн. Не зрозумів я з розповіді жінки хворого, до речі, учасника Майдану, чи полотенце, простирадла треба мати з собою, чи платити за них. Підрахуйте ,в яку копійку обійшлося хворому ще до проведення операції. Та коли хворий почув, що операція йому обійдеться в 5000у.о., а на медикаменти необхідно мати 7000грн, то покрився холодним потом. білякТакі гроші йому не знайти. Жінка його зателефонувала побратимам чоловіка на Майдані, адже він був на Майдані від початку до кінця. Закарпатець – майданівець зателефонував завідувачу відділення і сказав: «Спробуємо гроші знайти. Один із депутатів пообіцяв, що дасть таку суму». Та дав всього лише 20 000грн. Хворого відправили додому. Майданівець знову зателефонував завідувачу відділення і запитав: «Невже на Закарпатті немає кому зробити такої складності операцію?». Той з іронією відповів: «Хіба що Яцина». Перед тим його запитувала жінка хворого. Їй сказав: «Роблять у Львові, але той лікар перевантажений,а в інституті молоді лікарі, не мають досвіду». Був хворий і в нашому обласному онкодиспансері. Лікар – уролог диспансеру сказав: «Може хтось і робить 1 операцію в рік, і то можете здогадатися, чим вона закінчується». Що тільки не роблять з «людьми» гроші, але те, що роблять з лікарями ,мені, лікарю з 50 річним стажем, в голову не вкладається. Таке безчинство, на жаль, носить епідеміологічний характер.біляк3На 8-й сторінці тижневика, який тримаєте в руках, уже не вперше повідомляю про лапароскопічні оперативні видалення кіст яєчників, і не тільки. Але запитайте гінекологів, і не має значення , ужгородських чи районних, вони вам скажуть: «У нас в області такі операції не робить ніхто». «Ніхто» не робить, але ми робимо ще з 1993 року. Минулого року, молодій 18 річній дівчині ми запропонували лапароскопічне видалення дермоїдної кісти яєчника. Її мати ще звернулася до гінеколога з університету, який запевняв , що він цю кісту вилікує без операції. І цей гінеколог напевно має Вищу категорію. Батьки згодилися на його пропозицію. Батькам було ганьба за те, що не повірили нам і повезли доньку через декілька місяців на операцію в Одесу.
Та повернемося до нашого вищезгаданого хворого. Майданівці не забули свого побратима. Вийшли на зв’язок з нами. Наступного дня пацієнт приїхав в нашу клініку. Після обстеження дійшли висновку: показана радикальна цистектомія з формуванням сечового міхура з кишки. Хворий зрадів таким висновкам. У нього появилася надія, як він сказав другого дня: «Я першу ніч спокійно спав». У суботу зроблено заплановану операцію, яка тривала 9 годин. На третю добу хворий уже вставав з ліжка. Дякувати Богу, післяопераційний період протікає без ускладнень. Надіємося, що через 7 – 10 днів випишемо пацієнта додому.
Невже так можна ставитися до хворих, я вже не кажу до колег?! Адже лікар, який зобов’язаний хворому допомогти згідно із своєю професією, не розуміє, що шкодить хворому? При наявності допомоги у нас в Духовно-медичному центрі за місцем проживання, замість направлення до нас, лікар відправляє за тридесять земель. Більше того, що затягується час, та ще й плюсуються зайві витрати, не буду їх перераховувати. Це стосується лікарів не тільки урологічного профілю, але і інших. Не поважаєте своїх колег, які роблять все для того, щоб покращити свій кваліфікаційний рівень, то хоч майте співчуття та християнське ставлення до хворих, майже убогих, для яких кожна копійка на вагу здоров’я. Схаменіться, колеги!
Якщо Шніцер тратить сотні тисяч доларів, щоб залишитися на посаді, не на роботі, бо на роботі він майже не буває, то він їх має і вони не зароблені. Заробляти гроші важко, а великі – неможливо. Щоб мати великі гроші, треба втратити совість, позбутися , як Шніцер, Яцина та їм подібні, ганьби і не боятися Бога. Заради грошей вони зраджують, перефарбовуються, купуються та продаються. У радянський період казали: я б з ним не пішов у розвідку. У нас за таких казали більш влучно: я б з ним не сів … на одному гектарі. Дивуюся, чому ще й досі голова ОДА Валерій Лунченко та голова обласної ради Іван Балога працюють під одним дахом з Шніцером та іншими йому подібними. До якого часу так буде? Коли будуть виконані вимоги Майдану?
Степан Біляк
http://sanus.comlu.com/

 

Вмиваються нечестивці
Своїм власним брудом
Хизуються багатствами
Перед чесним людом

Не ганьбляться перед людьми
Не бояться Бога
Та до чого доведе їх
Гріховна дорога.

Темна душа грішна їхня
Сліпа та не зряча
І керує ними диявол –
Натура звіряча.

Не людина, а звірина,
На жаль, їх багато
Відбирають в дітей з рота,
«Трудяться» завзято.

В кінці кінців ожирілі
Ляжуть не проснуться
І черв’яки – земні звірі
В їх тіло ввірвуться

Душа їхня плакатиме
Голосно і гірко:
«До чого довела мене
Ти «людино» – звірко.
11.08.14 Степан Біляк


Loading...

Comments:

1 Response

  1. яна коментує:

    позбудемося, не скоро!!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eleven − 7 =