“Карпатська Січ” перебуває на Східному фронті (ФОТО)

Закарпатський підрозділ спецпризначення “Карпатська Січ” не припиняє воювати разом з побратимами на східному Українському фронті у російсько-українській війні.

Надихаючись подвигами наших предків – карпатських січовиків, що так само не лякалися протистояти переважаючим силам ворога і стали на захист українського народу.
Чомусь в нашій державі стало традиційно оплакувати полеглих героїв і надіятись на мир, а не на перемогу. Саме так ми звикли чути, саме так, з комом у горлі, про цю подію розповідали нам співці та поети. Ті самі співці та поети, що так рясно вкривають своїми сльозами українську землю сьогодні, закликаючи всіх до мирного врегулювання ситуації на сході йдучи на перемовини з сепаратистами та підтримати їх вимоги, а за це гине ще більше наших хлопців; врятувати наших хлопчиків, що опинились на Східному фронті сам-на-сам з агресором.

Як остогидло чути цей плач та слабкість духу. Як соромно за ці сльози перед минулими та сучасними поколіннями героїв. Як принизливо звучать благання та заклики врятувати «хлопчиків» там, на фронті. Співці, поети, плакальщики, замовкніть! Тільки безжальна помста найкраще вшанує пам’ять загиблих побратимів! Тільки рух вперед до переможного кінця, адже повне винищення ворога задовольнить наших загиблих воїнів та наших пращурів!

Замовкніть і згадайте, що хлопчики, за якими ви плачете, після тривалого бою з супротивником, який значно переважав в силах, відступаючи, забрали навіть тіла своїх загиблих товаришів. Згадайте, що оборонці аеропорту відступили тільки після того, як від аеропорту не лишилось абсолютно нічого, крім руїн. Згадайте, що і ті, і інші своє завдання виконали. Крутянці зупинили наступ армії Муравйова і встигли долучитись до придушення більшовицького заколоту в столиці, а оборонці аеропорту замість шикарної військової інфраструктури поблизу Донецька, залишили випалену землю. ОНО “Карпатська Січ” спинила стрімкий наступ мадярських військ і дали можливість проголосити в Хусті незалежність Карпатської України. Українські солдати до останнього трималися в Дебальцево, незважаючи на неприховану зраду влади, і після себе залшили вщент розтощену ділянку землі, а не важливу стартегінчу точку, що мала перейти до кадирівських найманців і путінських ополченців.

Згадайте хто є хто. Згадайте хто кого рятує: ви своїми сльозами і соплями рятуєте наших солдатів на Донбасі чи залізні чоловіки зі сталевими нервами рятують вас від ворога? Згадайте і зрозумійте, що в усі часи – як сто років тому, так і сьогодні – ваші плач і зітхання звучать нікчемно, коли громом артилерії звучить голос героїв і титанів…

Керівник ЗОГО “Карпатська Січ” Тарас Деяк

січ січ2


Loading...

Comments:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 − 3 =